Рішення № 28667402, 14.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.13 р. Справа № 5006/16/140/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронова А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Колективного підприємства «Магістраль» м.Горлівка Донецької області

до відповідача: Департаменту житлово-комунального господарства Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області

про стягнення 20 301,00грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Хорхордіна Н.Д. за довіреністю №2 від 14.01.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПРАВИ:

19.11.2012року Колективне підприємство «Магістраль» м.Горлівка Донецької області (далі - КП «Магістраль») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Департаменту житлово-комунального господарства Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області (далі - Департамент) з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 20 301,00грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного контракту №13 від 30.03.2001року позивачем у 2001року виконані роботи з поточного ремонту міських автодоріг на загальну суму 83 782,00грн., відповідач оплатив виконані роботи лише частково, додатковою угодою б/н від 27.11.2003року до договору сторони продовжили строк погашення заборгованості в сумі 67 674,00грн. на 10 років та встановили, що погашення заборгованості буде проведено рівними частинами починаючи з 2004року, сторонами складений графік погашення заборгованості на період 2004-2013років, заборгованість на загальну суму 40603,20грн. стягнута з відповідача в судовому порядку, однак заборгованість за 2010-2012роки на суму 20 301,00грн. відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2012р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №5006/16/140/2012.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: контракту №13 від 30.03.2001року, графіку погашення заборгованості минулих років за виконані роботи, додаткової угоди б/н від 27.11.2003року до договору, актів приймання виконаних робіт з поточного ремонту міських автодоріг за жовтень та листопад 2001р., акту звірки від 25.09.2012р., рішень господарського суду Донецької області від 14.01.2008року у справі №19/329, від 09.10.2008року у справі №11/117, від 16.03.2010р. у справі №30/46, вимоги №157 від 05.10.2012р., листа №23-4265/05 від 19.10.2012р., рішень Горлівської міської ради №IV/22-12 від 25.03.2005року, №IV/13-8 від 29.07.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 837, 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 1, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Департамент у письмових поясненнях №23-5053/05 від 17.12.2012р. посилаючись на ст.51 Бюджетного кодексу України в редакції станом на 2010рік, зазначив, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При цьому, пояснив, що відповідач, виходив з потреби надання послуг без визначення строку оплат, оскільки бюджетних асигнувань на той час не було. Зважаючи на обмеженість місцевого бюджету, необхідність забезпечення ефективності та результативності використання бюджетних коштів, просив позов КП «Магістраль» залишити без задоволення.

У судовому засіданні 14.01.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві, надав суду додаткові докази у справі, а саме, розшифровку заборгованості за виконані роботи та акт звірки розрахунків станом на 10.11.2003року.

Представник Департаменту у судове засідання 14.01.2013року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи (повідомлення про вручення поштових відправлень).

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не звертались.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

30.03.2001року між Міським управлінням комунальної власності та міського господарства м.Горлівки (Замовник) та КП «Магістраль» (Виконавець) укладено контракт №13, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з поточного ремонту міських автодоріг, площ та споруд у обсязі 368 тис.грн. (арк.справи 6).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без складання протоколу розбіжностей.

Відповідно до рішення Горлівської міської ради №IV/22-12 від 25.03.2005року управління комунальної власності та міського господарства міської ради перейменовано в управління житлово-комунального господарства міської ради.

Рішенням Горлівської міської ради №IV/13-8 від 29.07.2011р. управління житлово-комунального господарства перейменоване з 04.10.2011р. в департамент житлово-комунального господарства міської ради.

Таким чином, Департамент є належним відповідачем у справі.

Згідно з п.5.1 контракту вартість робіт за цим договором визначається динамічною договірною ціною у відповідності з Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.І.І-І-2000.

Фінансування виконаних робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (п.5.3 контракту).

Замовник зобов'язався щомісячно до початку виконання робіт перераховувати виконавцю аванс у розмірі 30% вартості робіт, які виконувалися у попередньому місяці для придбання товарно-матеріальних цінностей та сплати послуг або забезпечує Виконавця матеріалами у обсягах та номенклатурі, визначеними Виконавцем, вирішує питання розрахунків з постачальниками (п.3.4 контракту).

Відповідно до п.6.1 контракту роботи передбачені цим договором мають бути розпочаті 01.04.2001року та закінчені 31.12.2001року.

У пункту 5.2 контракту сторони домовились, що приймання виконаних робіт здійснюється щомісячно станом на 1 число, відповідно до актів форми №2 та №3.

Відповідно до умов контракту №13 від 31.03.2001р. Виконавець виконав роботи на загальну суму 83 782,00грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт з поточного ремонту міських автодоріг б/н за жовтень 2001р. на суму 66 026,00грн. та б/н за листопад 2001р. на суму 17 756,00грн.

У строк, що не перевищує 15 днів після підписання акту приймання виконаних робіт, Замовник зобов'язався здійснювати остаточний розрахунок за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця (п.3.5 контракту).

Проте, відповідач оплату виконаних робіт здійснив лише частково, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 67 674,00грн.

У зв'язку із відсутністю у Замовника необхідних грошових коштів для виконання зобов'язань за контрактом №13 від 30.03.2001року, між сторонами була укладена додаткова угода від 27.11.2003р. до контракту, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити на 10 років строк виконання зобов'язань по оплаті виконаних в 2001 році робіт з поточного ремонту міських автодоріг на суму 67 674,00грн. Сторони домовились, що погашення зобов'язань буде здійснюватись рівними частинами протягом 10 років, починаючи з 2004р., грошовими коштами на поточний рахунок Виконавця.

Виходячи із зазначеної додаткової угоди, щорічна плата, яку Замовник зобов'язався сплачувати протягом 10 років становить 6 767,40грн. на рік.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначені вище факти встановленні рішеннями господарського суду Донецької області від 14.01.2008року у справі №19/329, від 09.10.2008року у справі №11/117, від 16.03.2010р. у справі №30/46, якими вирішено спори між тими ж сторонами. Відповідно дані факти не потребують доведення в процесі розгляду справи №5006/16/140/2012.

В матеріалах справи №5006/16/140/2012 міститься також засвідчена копія графіку погашення відповідачем заборгованості минулих років за виконані роботи Колективному підприємству «Магістраль», серед іншого, за контрактом №13 від 30.03.2001року. Зазначений графік погоджений з першим заступником міського голови м.Горлівки.

Згідно погодженого графіку, відповідач мав сплачувати протягом 2004 - 2012 років по 6767,00грн. та 6771,00грн. у 2013році, всього 67674,00грн.

Однак, відповідач в добровільному порядку не здійснив оплати виконаних в 2001 році робіт з поточного ремонту міських автодоріг відповідно до укладеної додаткової угоди від 27.11.2003р. до контракту №13.

Вищезазначеними рішеннями суду з відповідача стягнуто заборгованість за контрактом (з урахуванням додаткової угоди) за 2004-2009роки на загальну суму 40603,20грн.

Позивач звертався до Департаменту з вимогою №157 від 05.10.2012р., згідно з якою просив відповідача сплатити заборгованість за контрактом №13 від 30.03.2001року та додатковою угодою до нього за 2010-2012р. в сумі 20 301,00грн.

У відповідь на зазначену вимогу Департамент у листі №23-4265/05 від 19.10.2012р. повідомив позивача, що не має можливості погасити заборгованість за контрактом у зв'язку з тим, що дана кредиторська заборгованість не значиться у бухгалтерському обліку департаменту.

Оскільки заборгованість за контрактом та додатковою угодою до нього за 2010-2012роки на суму 20 301,00грн. відповідачем не була сплачена, це стало підставою для звернення до суду з позовом.

Департамент не надав суду належних та допустимих доказів оплати заборгованості за 2010-2012роки на загальну суму 20 301,00грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 1 ч. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які вступили в силу з 01.01.2004р., встановлено, що вони застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ними чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Позов заявлений по взаємовідносинах сторін, що виникли на підставі контракту №13 від 31.03.2001р., коли діяли положення Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963р., та продовжив свою дію після набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003р., тому судом при розгляді справи застосовані норми, чинні на час спірних правовідносин з урахуванням продовження дії договорів після набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2003р.

До контракту №13 від 31.03.2001р., як до договору підряду, застосовуються положення глави 28 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, та глави 61 Цивільного Кодексу України 2003 року.

Відповідно ст.332 Цивільного Кодексу УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Статтею 345 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядником роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

Згідно ст.161 Цивільного кодексу УРСР, ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.162 Цивільного кодексу УРСР, ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до контракту №13 від 31.03.2001р.

Факт прийняття Замовником виконаних підрядних робіт за контрактом підтверджується матеріалами справи.

Додатковою угодою від 27.11.2003року до контракту сторони встановили строки виконання зобов'язання з оплати виконаних у 2011році робіт з поточного ремонту міських автодоріг на суму 67 674,00грн. та домовились, що погашення зобов'язань буде проведено рівними частинами потягом 10 років, починаючи з 2004року.

Отже, починаючи з 2004року відповідач зобов'язався сплачувати по 6 767,40грн. на рік протягом 10 років.

В судовому порядку з відповідача стягнуто заборгованість за контрактом (з урахуванням додаткової угоди) за 2004-2009роки на загальну суму 40 603,20грн.

Судом встановлено, що заборгованість за контрактом за 2004-2009роки відповідачем сплачена на виконання відповідних рішень суду.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за контрактом №13 та додатковою угодою до нього за 2010 - 2012роки по 6 767,00грн. за кожний рік (згідно графіку погашення заборгованості), всього 20 301,00грн.

Матеріалами справи доведено порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати заборгованості за 2010 - 2011 роки у порядку, встановленому контрактом та додатковою угодою до нього. Строк виконання зобов'язання відповідача з оплати зазначеної заборгованості на момент звернення позивача з позовом до суду настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 13 534,00грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно Департаментом в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання в частині оплати вартості виконаних робіт з поточного ремонту міських автодоріг за 2010-2011роки у порядку, встановленому контрактом та додатковою угодою до нього.

Виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за 2010 та 2011 роки на суму 13 534,00грн. (6 767,00грн. + 6 767,00грн.) доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за 2012рік в сумі 6 767,00грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з додатковою угодою від 27.11.2003р. до контракту №13, відповідач мав сплачувати заборгованість рівними частинами потягом 10 років, починаючи з 2004року. Отже, заборгованість за 2012рік в сумі 6 767,00грн. відповідач мав сплатити протягом 2012року, тобто до 31.12.2012року включно.

Позивач звернувся з позовом до суду 19.11.2012року, тобто на час звернення позивача з позовом до суду строк виконання зобов'язання відповідача зі сплати заборгованості за 2012рік не сплив, отже право на звернення до суду із вимогами про стягнення зазначеної заборгованості у КП «Магістраль» не виникло.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за 2012рік в сумі 6767,00грн. задоволенню не підлягають.

Одночасно, суд зазначає, що посилання Департаменту на обмеженість місцевого бюджету та відсутність бюджетних асигнувань на оплату робіт як на підставу для відмови у позові, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст.627 ЦК України).

Згідно з вимогами ч.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, в редакції станом на 2010рік, розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Отже, Департамент, уклавши підрядний контракт №13 від 31.03.01 р. та додаткову угоду до нього, прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати виконані роботи; забезпечити безперервне фінансування; здійснювати оплату виконаних робіт.

Доказів у підтвердження відсутності фінансування виконання робіт за контрактом №13 від 31.03.2001р. Департамент суду не надав.

Водночас, Департамент також не надав суду й доказів розроблення бюджетних запитів щодо включення зазначених видатків до відповідних кошторисів з метою отримання бюджетних асигнувань для здійснення оплати робіт, виконаних за контрактом №13 від 31.03.2001р.

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст.525, 526 ЦК України і ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, заперечення Департаменту проти заявлених позовних вимог за відсутності у відповідача бюджетних коштів у світлі приписів ч.2 ст.617 ЦК України не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446.

Приписами ст.82 ГПК України встановлено, що господарський суд, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 ГПК України, а саме: у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 13 534,00грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1073,00грн. Відповідно судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,50грн. покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 332, 345, 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Колективного підприємства «Магістраль» м.Горлівка Донецької області до Департаменту житлово-комунального господарства Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області про стягнення 20 301,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області (84646, м. Горлівка, Донецька область, пр.Перемоги, 67, ідентифікаційний код 03364783) на користь Колективного підприємства «Магістраль» м.Горлівка Донецької області (84601, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Планерна, буд. 1-а, ідентифікаційний код 20351428) заборгованість в сумі 13 534,00грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,00грн.

Відмовити Колективному підприємству «Магістраль» м.Горлівка Донецької області у задоволенні позовних вимог до Департаменту житлово-комунального господарства Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області про стягнення 6 767,00грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 14.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 17.01.2013року.

Суддя Осадча А.М.