Рішення № 28662904, 17.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.13 Справа№ 5015/4887/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

До відповідача: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів

Про стягнення 42 570,86 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Гринько О.А. -представник

від відповідача: Охріменко В.В. -представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України»до відповідача Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»про стягнення 42 570,86 грн.

В судовому засіданні 20.12.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову в частині нарахування пені та трьох відсотків річних не заперечила, однак просила зменшити розмір пені на 90 % з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих в судовому засіданні поясненнях. Крім того, заперечила щодо порядку нарахування інфляційних витрат.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про зменшення пені на 90 % заперечив, оскільки позивачу завдано значні збитки неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання.

В судовому засіданні 17.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(Продавець) та Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго»(Покупець) було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2655/11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю імпортований газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

На виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2011 року позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 8 077 795,54 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.18-21).

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконував неналежним чином, сплачував кошти за отриманий природний газ несвоєчасно. Відтак, позивачем відповідно до п.7.2.Договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2655/11 від 30.09.2011 р. нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, що становить за період з 14.11.2011 р. по 21.11.2011 р. -1 197,19 грн., за період з 14.12.2011 р. по 04.01.2012 р. -16 270,89 грн., за період з 14.01.2012 р. по 24.01.2012 р. -7 555,87 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 12 170,57 грн. та три відсотки річних в розмірі 4 836,34 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2655/11 від 30.09.2011 року позивач протягом жовтня-грудня 2011 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 8 077 795,54 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.18-21).

Відповідно до п. 6.1. Договору від 30.09.2011 року оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконував неналежним чином, сплачував кошти за отриманий природний газ несвоєчасно, остаточно розрахувався лише 24.01.2012 р.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2. Договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2655/11 від 30.09.2011 року -у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.7.2. Договору позивачем нарахована пеня в межах шестимісячного строку позовної давності, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та становить 25 023,95 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, однак просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Проте, відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір штрафних санкцій, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним договірного зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Крім того, представник позивача проти зменшення пені заперечив повністю, оскільки позивачу завдано значні збитки неналежним виконанням покупцями грошових зобов'язань, що підтверджується звітом про фінансові результати за перше півріччя 2012 року, згідно якого збитки позивача складають 4 млрд. 458 тис. грн. (а.с.87-88).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем його вимоги щодо зменшення розміру пені та відсутність правових підстав для зменшення, а відтак нарахована позивачем пеня в розмірі 25 023,95 грн. підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані три відсотки річних за період з 14.11.2011 р. по 24.01.2013 р. в розмірі 4 836,34 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Крім цього, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 12 710,57 грн. Однак, згідно проведеного судом перерахунку інфляційного збільшення суми боргу, до стягнення підлягає 5 597,24 грн. інфляційних втрат (а.с.89).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 35 457,53 грн., з яких 25023,95 грн. -пеня, 5597,24 грн. -інфляційні втрати та 4 836,34 грн. -три відсотки річних.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1 340,56 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(79054, м. Львів, вул. Симона Петлюри, 4А, код ЄДРПОУ 20784943) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) -25023,95 грн. -пені, 5597,24 грн. -інфляційних втрат, 4836,34 грн. -трьох відсотків річних, 1340,56 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.01.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.