Рішення № 28662847, 17.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.13 Справа№ 5015/4949/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила», м. Бориспіль

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький Завод Автомобільних Кранів», м. Дрогобич

Про стягнення 32 244,11 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Романченко К.В. -директор, Карпа С.І. - представник

від відповідача: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила»до відповідача Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький Завод Автомобільних Кранів»про стягнення 32244,11 грн.

В судовому засіданні 10.12.2012 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Представниками позивача в судовому засіданні було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині нарахованих: трьох відсотків річних та пені, а відтак просить суд стягнути з відповідача 30 216,03 грн. -основного боргу, 3 відсотки річних -184,03 грн., пеню -671,71 грн. та судові витрати.

Відповідач позовні вимоги визнає частково з підстав викладених у своєму відзиві на позов, а саме щодо нарахування пені в розмірі 1 319,94 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 382,14 грн. -заперечує.

В судовому засіданні 17.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

17.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила»(Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Дрогобицький завод Автомобільних Кранів»(Покупець) було укладено Договір поставки № ЗМК -034/11.

На виконання п. 1.1 Договору №ЗМК -11 позивач передав у власність продукцію промислово-технічного призначення загальною вартістю 66 631,26 грн. за яку відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково заборгувавши оплативши за отриманий товар 36 415,23 грн.

Позивачем відповідачу 26.10.2012 року було направлене досудове попередження про оплату заборгованості в сумі 30 216,03 грн., яке залишене відповідачем без відповіді і задоволення.

Таким чином, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 30 216,03 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які згідно уточнюючого розрахунку складають 184,03 грн. Крім цього, відповідно до п.6.4 Договору №ЗМК-034/11 позивачем нарахована пеня у розмірі 0,03 відсотка від суми боргу, яка згідно уточнюючого розрахунку складає 671,71 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №ЗМК -034/11 від 17.02.2011 року, позивач поставив відповідачу продукцію промислово-технічного призначення загальною вартістю 66 631,26 грн., що підтверджується видатковими накладними за №3370001037 від 15.08.12, № 3370001051 від 20.08.12, № 3370001052 від 20.08.12, №3370001053 від 20.08.12, №3370001054 від 20.08.12, Довіреністю на отримання товару № 721 від 14.08.12 та товарно-транспортною накладною №212470 від 20.08.12 (а.с.14-20).

Відповідно до п.5.1 Договору №ЗМК -034/11 від 17.02.2011 року оплата товару, що постачається за даним Договором, здійснюється шляхом переказу коштів на поточний рахунок Постачальника в розмірі 100 % вартості Товару протягом 14-ти банківських днів з отримання товару згідно умов поставки.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково оплативши за отриманий товар 36 415,23 грн. Решту суми боргу в розмірі 30 216,03 грн. станом на 27.12.2012 року відповідачем не погашено. Дана заборгованість не заперечується відповідачем про що свідчить акт звірки розрахунків, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін (а.с.54).

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані три відсотки річних за період 05.09.2012 року по 19.11.2012 року, які згідно розрахунку складають 184,03 грн. та підлягають до стягнення.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п.6.4 Договору №ЗМК-034/11, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачених даним Договором, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,03% від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період 05.09.2012 року по 19.11.2012 року, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, заявлена в межах шестимісячного строку і згідно уточнюючого розрахунку становить та підлягає до стягнення в розмірі 671,71 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність доказів оплати боргу та не подання ним доказів, які б спростовували позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький Завод Автомобільних Кранів»(82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, код ЄДРПОУ 00240158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила»(08300, м.Бориспіль, вул. Запорізька, 16, код ЄДРПОУ 20601546) -30 216,03 грн. -основного боргу, 671,71 грн. -пені, 184,03 грн. - трьох відсотків річних та 1 550,98 грн. - судового збору.

3. В рештій частині позовних вимог провадження у справі - припинити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.01.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.