Рішення № 28662812, 14.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 січня 2013 р. Справа № 2/106/2012/5003

за позовом: Приватного виробничо - комерційного підприємства "Ятрань" юридична адреса: 10009, м.Житомир, вул.Кибальчича, 2/4Б, кв.10; поштова адреса: 10001, м.Житомир, вул.Київська, 81, оф.405

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" 22133, Вінницька область, Козятинський район, с.Комсомольське, вул.Київська, 1

про стягнення 183967,19 грн. авансу

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Роштабіга П.В. - за довіреністю;

відповідача : Дроздович А.Е. - керівник СТОВ "Мрія", Смішко О.А. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

07.12.2012 року за результатами автоматичного розподілу судді Білоусу В.В. було розподілено позовну заяву № 5003/1816/2012 ПВКП "Ятрань" до СТОВ "Мрія" про стягнення боргу.

Станом на 10 грудня 2012 року суддя Білоус В.В. відсутній на роботі у зв'язку з перебуванням на лікуванні.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.12.12 р. здійснено повторний автоматичний розподіл позовної заяви № 5003/1816/2012 та передано матеріали на розгляд судді Мельнику П.А.

Ухвалою суду від 11.12.12 р. справу прийнято до свого провадження та призначено засідання на 14.01.13 р.

14.01.2013 р. від СТОВ "Мрія" через канцелярію суду надійшов відзив (вх.№08-46/381/13), в якому останній зазначає, про сплату 10 грудня 2012 року 32195 грн. боргу згідно платіжного доручення № 432 від 10.12.2012 року, проти позовних вимог в частині стягнення 138226,93 грн. 30% річних заперечує, поряд з цим, 13545,26 грн. втрат від інфляції визнає.

В судове засідання 14.01.2013 р. з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, зокрема стосовно стягнення основного боргу в сумі 32195,00 грн. (у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 432 від 10.12.2012 року), а також 30% річних в розмірі 138226,93 грн. З огляду на вказану заяву просить стягнути з відповідача тільки 13545,26 грн. інфляційних. Представники відповідача визнали позов з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно з ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява №4 від 08.01.13 р. (вх. № канцелярії суду 08-46/237/13 р. від 10.01.2013 р.) про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 32195,00 грн. та 30 % річних в сумі 138226,93 грн. судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 13545,26 грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.05.2010 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ятрань" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" було укладено договір поставки продукції за № 28/03, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар (насіння ріпаку) на умовах даного договору; кількість товару: 80 тн.; ціна:2500,00 грн./тн. у т.ч ПДВ; всього: 200000,00 грн. у т.ч ПДВ (розділ 1 договору).

В пункті 2.3. договору сторони визначили, що перехід права власності на товар відбувається в момент переоформлення складсько го свідоцтва на покупця.

Відповідно до п. 2.5 продавець зобов'язався відвантажити покупцю товар у строк до 01.09.2010 р.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що покупець здійснює попередню оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця до 10.06.2010 р. згідно виставлених останнім рахунків.

Відповідно до умов договору позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку №19 від 28.05.2010 р. перерахував відповідачу кошти за товар на його поточний рахунок в сумі 199195,00 грн.

Разом з тим свої зобов'язання по Договору №28/03 відповідач не виконав, зазначений у договорі товар на умовах СРТ - Козятинський ХПП не поставив.

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку не виконання зобов'язання з передачі товару більше ніж на 20 календарних днів строку поставки, СТОВ "Мрія" зобов'язане було повернути ПВКП "Ятрань" сплачену останнім суму коштів.

Відповідач позивачу повернув кошти частково у сумі 167000,00 грн.

Таким чином загальна заборгованість СТОВ "Мрія" перед ПВКП "Ятрань" станом на день подання позову до суду (07.12.2012р.) складала 32195,00 грн.

Непроведення відповідачем розрахунків з позивачем в повному обсязі спонукало останнього на звернення з даним позовом до суду.

Після подання позову до суду відповідачем було сплачено 32195,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 432 від 10.12.2012 р.

Станом на день розгляду справи позивач просить стягнути з відповідача 13545,26 грн. інфляційних.

Суд вважає вимогу позивача обгрунтованою з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано до стягнення з відповідача 13545,26 грн. - втрат від інфляції.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку не виконання зобов'язання з передачі товару, передбаченого п.1.2 Договору, більше ніж на 20 календарних днів строку поставки п.2.5 Договору, Продавець повертає Покупцю сплачену ним суму коштів та сплачує Покупцю відсотки за користування чужими коштами у розмірі 30% річних від суми, що підлягає поверненню. Період, за який сплачую ться відсотки, розраховується починаючи з дня оплати Покупцем вартості партії товару і до дня повернення сплачених Покупцем грошових коштів.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення 13545,26 грн. інфляційних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі, що відповідають законодавству.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову (з урахуванням поданої позивачем заяви №4 від 08.01.2013 року про зменшення позовних вимог).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на сторони відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

В даному випадку позивачу слід повернути 3408,45 грн. надмірно сплаченого судового збору, оскільки виходячи з заяви позивача від 08.01.13 р. останній зменшив позовні вимоги на загальну суму 170421,26 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 45, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити. (з урахуванням заяви №4 від 08.01.2013 р. про зменшення позовних вимог).

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (22133, Вінницька обл., Козятинський р-он, с. Комсомольське, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 03732117) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, оф. 405 Юридична адреса: 10009, м.Житомир, вул. Кибальчича, 2/46, кв. 10, код ЄДРПОУ 20423949) - 13 545,26 грн. інфляційних та 270,90 грн. витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Приватному виробничо-комерційному підприємству "Ятрань" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, оф. 405 Юридична адреса: 10009, м.Житомир, вул. Кибальчича, 2/46, кв. 10, код ЄДРПОУ 20423949) судовий збір в розмірі 3 408,45 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 32 від 06.12.2012 року.

5. Дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду є підставою для повернення із Державного бюджету України Приватному виробничо-комерційному підприємству "Ятрань" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, оф. 405 Юридична адреса: 10009, м.Житомир, вул. Кибальчича, 2/46, кв. 10, код ЄДРПОУ 20423949) судового збору в розмірі 3 408,45 грн. , сплаченого згідно платіжного доручення № 32 від 06.12.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 32 від 06.12.2012 року знаходиться в матеріалах справи 2/106/2012/5003.

Повне рішення складено 18 січня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу юридична адреса: 10009, м.Житомир, вул.Кибальчича, 2/4Б, кв.10; поштова адреса: 10001, м.Житомир, вул.Київська, 81, оф.405

4 - відповідачу 22133, Вінницька область, Козятинський район, с.Комсомольське, вул.Київська, 1