Постанова № 28661125, 19.12.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/5271/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Вівсяної Інни Василівни

представника позивача: Томенко Р.В.

представника відповідача: Гайдай А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Барі» (далі - СТОВ «Барі») з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.11.2012 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091505, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 68675,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає таким, що суперечать чинному законодавству, є протиправним, не ґрунтується на жодних законних підставах та винесене з порушенням вимог законодавства та просить визнати його протиправним і скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодилась із заявленими позовними вимогами, з підстав викладених у своїх письмових запереченнях від 28.11.2012 року (а.с. 79-80), в яких зазначила, що Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржуване рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

18.10.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором сектору оподаткування юридичних осіб Вінницького відділення Вінницької ОДПІ на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року СТОВ «Барі», за наслідками якої складено акт №522/1505/30171114 від 18.10.2012 року (а. с. 7-12).

В ході вказаної вище перевірки перевіряючим встановлено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України СТОВ «Барі» до складу податкового кредиту за серпень 2012 року включено податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим завищено податковий кредит за серпень 2012 року на загальну суму 296913,00 грн., що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року на загальну суму 228238,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 228238,00 грн., та завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 68675,00 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивач подав до Вінницької ОДПІ заперечення на акт перевірки (а.с. 13-14) та первинні документи згідно з додатком, що вказані в запереченнях.

Згідно висновку Вінницької ОДПІ №3870/10/1505 про результати розгляду заперечення до акта перевірки (а. с. 15-17) - акт перевірки №522/1505/30171114 від 18.10.2012 р. відповідає чинному законодавству та не підлягає змінам.

На підставі вищезазначеного акту, Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000091505 від 02 листопада 2012 р. (а. с. 18 ), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2012 року на 68675,00 грн.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Як встановлено під час судового розгляду та не заперечувалось сторонами, позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року з додатками (а.с. 19-61), до складу податкового кредиту було включено суму на підставі накладної від 31.07.2012 р. №1/2, що виписана СТОВ «Промінь» на загальну суму 1481474,87 грн., в тому числі ПДВ 246912,48 грн. з уточнюючим розрахунком від 31.08.2012 р. №9052803575. Вищезазначена накладна знову знайшла своє відображення у складі податкового кредиту за серпень 2012 року, хоча у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді за серпень 2012 року обліковується під номером 56 з датою отримання 30.08.2012 р., що суперечить даним реєстру за липень 2012 року.

Крім того, СТОВ «Барі» разом з декларацією за серпень 2012 року подано заяву із скаргою на постачальника, де зазначено, що податкова накладна від 31.07.2012 р. №1/2 з обсягом поставки 1234562,39 грн. та сумою ПДВ 246912,48 грн., виписана СТОВ «Промінь» - не зареєстрована в державному реєстрі, не має оригіналу; податкова накладна від 14.08.2012 р. 17/2 з обсягом поставки 125000,00 грн. та сумою ПДВ 25000,00 грн., виписана СТОВ «АкВаВіка» - не зареєстрована в державному реєстрі, не має оригіналу; податкова накладна від 20.08.2012 р. 18/2 з обсягом поставки 125000,00 грн. та сумою ПДВ 25000,00 грн., виписана СТОВ «АкВаВіка» - не зареєстрована в державному реєстрі, не має оригіналу;

В запереченнях на позов та в судовому засіданні відповідач зазначив, що на порушення пункту 201.10 статті 201 розділу V ПК України до заяви із скаргою на постачальника не додано копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів.

Позивач вказав, що дійсно не надав копій первинних бухгалтерських документів, але виключно в зв'язку з їх відсутністю у нього. Контрагенти надали з запізненням на вже поставлений товар не лише податкові накладні, але і увесь пакет документів. Документи були отримані нарочно від СТОВ «Промінь» лише 30.10.2012 р., а від СТОВ «АкВаВіка» - 31.10.2012 р. Саме з зазначених причин позивач надав завірені копії цих первинних бухгалтерських документів разом із запереченнями на акт перевірки.

На переконання позивача, Вінницька ОДПІ жодним чином не посприяла позивачу у реалізації його права, не ініціювала проведення перевірок його контрагентів. Більш того, в порушення вимог ПК України відповідач не врахував ті письмові докази, які були йому надані разом із запереченнями на акт перевірки та в порушення вимог пунктів 44.6, 44.7 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд не може погодитись із зазначеною позицією позивача виходячи із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наказом ДПА України 21.12.2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 "Про затвердження Податкової накладної та Порядку її заповнення" визначено, що оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після такої реєстрації. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (виділяється поміткою "Х").

Відповідно до абзацу 10 пункту 201.6 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 201.15 ПК України визначено, що зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Орган державної податкової служби розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що можливість корегування реєстрів виданих та отриманих податкових накладних шляхом подання письмових пояснень до податкової декларації з податку на додану вартість з реєстром податкових накладних в паперовому вигляді законодавством не передбачена.

Відповідно до Наказу ДПА України №41 від 25.01.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України16.02.2011 року за №197/18935 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді належать до податкової звітності з податку на додану вартість.

Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за №1402/18697 затверджено форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядок його ведення.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку упровадження реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) обумовлене вимогами пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних. Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку не підтверджені податковими накладними, іншими документами передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Відповідно до ч. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Суд звертає увагу, що у випадку, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України. Як зазначено у запереченні до акту перевірки, СТОВ «Барі» не надало копій первинних бухгалтерських документів, виключно в зв'язку з їх відсутністю у позивача. Контрагенти надали документи СТОВ «Барі» лише 30 та 31 жовтня 2012 року. Дана обставина не заперечується і представником позивача.

Таким чином, суд вважає, що СТОВ «Барі», не маючи в наявності первинних бухгалтерських документів та не надавши до заяви із скаргою на постачальника копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів, відповідно до п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, не мало права на формування податкового кредиту за серпень 2012 року в сумі 296913,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України, а тому підстав для задоволення позову в суду не має.

Відповідно до ст. 94 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна