Постанова № 28655480, 28.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/14519/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б. при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представників відповідача Коляди О.О., Атрошенко В.М., Овсяникової Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Лідер» 05 грудня 2012 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000042202 та №0000052202 від 27.07.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення в застосуванні норм законодавства при складанні акту та перевищив повноваження з наступних підстав. Між позивачем та ПФ «МЕРКУРІЙ» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.09.201., який було посвідчено приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6 за №2994. Передача нерухомого майна згідно цього договору відбулася на підставі Акту приймання-передачі від 16.09.2011.

В Акті зазначено, що в ході відпрацювання ПФ «Меркурій» стала відомою наступна інформація:

«1. Директором та бухгалтером ПФ «Меркурій» є Дроб'язко Олександр Юрійович, перебування якого не відомо. Крім того, він не мав паспорту громадянина України, у зв'язку з його втратою, та паспорт ним був отриманий лише 03.05.2012р. і тому він не міг видати довіреності Стадніченко Віталію Олексійовичу для здійснення представницької та правової діяльності від імені ПФ «Меркурій», зокрема для підписання Договору.

2. 3асновником є ОСОБА_10, яка повідомила що в неї був викрадений паспорт громадянина України та ніякого відношення до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності ПФ «Меркурій» вона не має, директор підприємства Дроб'язко Олександр Юрійович їй не знайомий.

3. За юридичною адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Метробудівська,19 ПФ «Меркурій» не знаходиться».

Спираючись на це відповідач зробив висновок, що «засвідчення договору купівлі-продажу основних фондів від 16.09.2011 № 2994 приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6 та його реєстрація у державному реєстрі правочинів є не дійсними, так як особа що представляла ПФ «Меркурій» - Стадніченко Віталій Олексійович, не мала прав здійснення зазначених дій».

Позивач зазначає, що все це не відповідає дійсності, відповідачем було поверхнево досліджено реальні факти і викладено свою власну, нічим не підкріплену, суб'єктивну точку зору зважаючи на наступне. По-перше, на дату укладання правочину - Договору, директором ПФ «Меркурій» був Беспалько Роман Васильович, яким 14.07.2011 було видано довіреність на ім'я Стадніченко В.О., яка була посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_6 за р.№2328. Тобто було встановлено особу за паспортом (оригінал) і викладено його добровільне волевиявлення. По-друге, зазначаючи те, що ОСОБА_10 не має ніякого відношення до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності ПФ «Меркурій» інспектор ДПІ користується лише усно отриманою інформацією, яка не має ніякого документального підтвердження. По-третє, за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Метробудівська, 19 ПФ «Меркурій» вже не знаходиться, адже нею було відчужено основні засоби позивачу і він перестав бути власником цієї нерухомості.

Також позивач зазначає, що між тим та ТОВ «Ані» 01.11.2011 було укладено договір купівлі-продажу основних фондів №05/11. В Акті зазначено, що співробітниками ВПМ ДПІ в АНД районі службовою запискою від 22.05.2012 №242/7/07-30 надано копію висновку почеркознавчого дослідження №62/04-106 від 07.05.2012, яким встанов лено начебто те, що на документах стоїть не підпис ОСОБА_12 Прийняття відповідачем зазначених висновків як доведений факт, на думку позивача, є незаконним, оскільки висновок зроб лено про те що підпис на документах виконаний не ОСОБА_12, а іншою особою, без відбору оригіналів підпису ОСОБА_12, про що він особисто засвідчив керівництву позивача. Зважаючи на те, що ОСОБА_12 не запро шували та навіть не повідомляли про проведення експертизи (дослідження), її висновки не можуть мати юридичної сили, адже достовірність підпису можливо встановити лише за оригіналом підпису. ТОВ «Лідер» вело бухгалтерський облік взаємовідносин із ТОВ «Ані» із фіксуванням та реєстрацією всієї первинної документації у відповідності до вимог Законів України, результатом чого було надання до ДПІ вищезазначеної первинної документації. А тому висновки відповідача щодо укладання Договору з ТОВ «Ані» без наміру на реальне настання правових наслідків є необґрунтованими даними, а також суб'єктивними припущеннями, які не мають підтверджених доказів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві. Також додатково було надано пояснення, відповідно до яких, згідно з умовами договору постачання факт приймання-передачі основних фондів засвідчується підписами на видаткових накладних. З урахуванням того, що у ціну товару було включено витрати з доставки основних фондів постачальником на адресу покупця, покупець не був зобов'язаною особою по організації перевезення основних фондів. Під час доставки основних фондів до покупця не зверталися з пропозицією підписати товарно-транспортну накладну і не надавали примірники товарно-транспортних накладних. При цьому позивач не мав змоги перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості ТОВ «Ані» до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також представник позивача зазначив, що на момент вчинення постачання основних фондів позивач та ТОВ «Ані», що видавало податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. При цьому позивач не був обізнаний щодо дефектів у правовому статусі контрагента ТОВ «Ані». Позивачеві було надано копію свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ані». Господарською метою при придбанні основних фондів було подальше надання в оренду цих основних фондів в комплекті з об'єктами нерухомості, власником яких був позивач, що підтверджується договором оренди №1 від 01.11.2011.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі. У своїх письмових запереченнях зазначили, що висновки викладені у акті перевірки від 03.07.2012 № 1313/23-2/23945128 «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ «ЛІДЕР», код за ЄДРПОУ 23945128, з питань Дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012» відповідають дійсності. Перевірка проведена правомірно та у межах компетенції суб'єкта владних повноважень. Відповідно до реєстраційної справи ТОВ «Ані» на момент здійснений правових відносин з ТОВ «Лідер» засновником та директором ТОВ «Ані» був ОСОБА_12. Службовою запискою від 22.05.12 №242/7/07-30 ВПМ ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська з метою недопущення втрат до бюджету шляхом маніпулювання податковими зобов'язаннями та штучного завищення податкового кредиту з використанням підприємств, які належать гр. ОСОБА_12, надано копію висновку спеціаліста № 62/04-106 від 07.05.12 щодо проведення почеркознавчого дослідження зразків підписів гр. ОСОБА_12 Згідно висновків спеціаліста встановлено, що підписи від імені ОСОБА_12 в наданих на експертизу реєстраційних та податкових документах підприємств що належать ОСОБА_12 виконані не ним а іншою особою.

На думку представників відповідача правочини здійснені ТОВ «Лідер» з ТОВ «Ані» є нереальними, а факти здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом не підтверджено. В бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Лідер» відображені операції з оприходування обладнання та МШП (в бухгалтерському обліку відображено проводкою Кт631-Дт152) які згідно наданих первинних документів придбані у ТОВ «Ані». Таким чином, вищезазначені операції з придбання обладнання та МШП в розумінні податкового законодавства є нічим іншим як безоплатне отримання товару від не встановлених осіб. Таким чином, ТОВ «Лідер», в порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, занижено валовий доход на суму 4710714,00 грн. у 4 кварталі 2011 року, 4999966,00 грн. у 1 кварталі 2012 року в зв'язку з не відображенням у складі доходів доходу від безоплатно наданих товарів (згідно наданих первинних бухгалтерських документів товар та основні фонди придбано у ТОВ «Ані»). Також, в порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Лідер» завищено значення рядка 10.1 декларацій з ПДВ на загальну суму 1618447,00 грн., у т. ч. у лютому 2011 року - у сумі 563971,00 грн., у березні 2012 року - у сумі 1054476,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 03 липня 2012 року було складено акт № 1313/23-2/23945128 «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ «ЛІДЕР», код за ЄДРПОУ 23945128, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року».

Відповідно до висновків даного акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Лідер»:

1) п. 135.2 ст. 135, ст. 138, п. 141.1 ст. 141, ст. 144, 145 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Лідер» занижено податок на прибуток на загальну суму 2426360,00 грн., в т.ч. у декларації за 2-4 квартали 2011 року - 1363908,00 грн., у декларації за І квартал 2012 року - 1062452,00 грн.;

2) п. 198.3 ст. 198, абз. «а» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 192, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на загальну суму 1710209,00 грн., в т.ч. за лютий 2012 року на 563971,00 грн., за березень 2012 року на 1146238,00 грн.;

3) п.119.2 ст. 119 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та виповненнями) в частині не відображення у податкових розрахунках сум доходу, врахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2-4 квартал 2011 року нараховано та виплачено дохід ФОП ОСОБА_13 (рнокпп НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_14 (рнокпп НОМЕР_3) за надані товариству товари (роботи, послуги), за 1 квартал 2012 року нараховано та виплачено дохід ФОП ОСОБА_15 (рнокпп НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_16, (рнокпп НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_6) за надані товариству товари (роботи, послуги).

Судом встановлено, що ТОВ «Лідер», не погоджуючись з висновками Акту, надало свої заперечення, в якому вимагало визнати частково недійсним Акт від 03.07.2012 № 1313/23-2/23945128 про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ «ЛІДЕР», код за ЄДРПОУ 23945128, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року., а саме в частині визнання недійсними правочинів, що укладені ТОВ «Лідер» з ТОВ «Ані» та ПФ «Меркурій».

Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, розглянувши заперечення підприємства надала відповідь за вих. № 15985/10/22 від 24.07.2012, якою залишила без змін висновки відносно повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ по операціям проведеним ТОВ «Лідер» з ТОВ «Ані», а стосовно взаємовідносин ТОВ «Лідер» з ПФ «Меркурій» свої висновки скасувала, та виклала висновок по розділу 3.1.2 акта перевірки в наступній редакції:

«Таким чином, ТОВ «Лідер», в порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, занижено валовий доход на суму 4710714 грн. у 4 кварталі 2011 р., 4999966 грн. у 1 кварталі 2011 р. в зв'язку з не відображенням у складі доходів доходу від безоплатно наданих товарів (згідно наданих первинних бухгалтерських документів товар придбано у ТОВ «Ані»).

Аналізуючи подані документи судом встановлено, що фактично Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби самостійно скасувала свої висновки щодо визнання недійсними правочинів, що укладені ТОВ «Лідер» з ПФ «Меркурій».

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З огляду на викладене, доводи позивача щодо протиправності висновків Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби стосовно визнання недійсними правочинів, що укладені ТОВ «Лідер» з ПФ «Меркурій», вже не мають місця, оскільки дані обставини не стали підґрунтям для винесення рішення суб'єкта владних повноважень щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Лідер» за платежем податок на прибуток приватних підприємств та за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 27 липня 2012 року було винесено відносно ТОВ «Лідер» на підставі акту перевірки № 1313/2302/23945128 від 03.07.2012 наступні податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_7, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем + 1718499,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 265613,00 грн.;

№ НОМЕР_8, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем + 1710209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 427552,25 грн.

Рішеннями Державної податкової служби у Дніпропетровській області за вих. № 24631/10/10-014 від 02.10.2012 та рішенням Державної податкової служби України за вих. № 4638/0/61-12/10-2115 від 02.11.2012, податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 залишені без змін.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Літер» та ТОВ «Ані» 01.11.2011 уклали договір купівлі-продажу основних фондів №05/11. Передача товару по договору здійснена у листопаді 2011 року та січні 2012 року на загальну суму 9710680,00 грн.

До складу податкового кредиту ТОВ «Лідер» віднесено суми ПДВ по операції з придбання обладнання у ТОВ «Ані» на загальну суму ПДВ 1618447,00 грн.

Судом встановлено, що з боку ТОВ «Ані» договір №05/11 та накладні підписано директором Бохан Т.М.

Службовою запискою від 22.05.2012 №242/7/07-30 ВПМ ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська з метою недопущення втрат до бюджету шляхом маніпулювання податковими зобов'язаннями та штучного завищення податкового кредиту з використанням підприємств, які належать гр. ОСОБА_12, надано копію висновку спеціаліста №62/04-106 від 07.05.12 щодо проведення почеркознавчого дослідження зразків підписів гр. ОСОБА_12 Згідно висновків спеціаліста встановлено, що підписи від імені ОСОБА_12 в наданих на експертизу реєстраційних та податкових документах підприємств що належать ОСОБА_12 виконані не ним а іншою особою.

Копія даного висновку наявна в матеріалах справи. Також у висновку зазначено, що питання про виконання підписів від ім'я ОСОБА_18 не вирішувалося.

Службовою запискою від 01.06.2012 №399/22-6 управління податкового контролю ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська звернулось до ВПМ ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська з проханням надати інформацію, щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб підприємств які належать ОСОБА_12, або їх контрагентів. Відповіді не було отримано.

З метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Ані» по взаємовідносинам з ТОВ «Лідер» на юридичну адресу ТОВ «Ані» направлено запит від 14.06.2012 №12669/10/23-2 щодо надання інформації та документального підтвердження правових відносин ТОВ «Ані» з ТОВ «Лідер». На дату проведення перевірки відповіді не отримано.

Також, від Переяслав-Хмельницької ОДПІ (листом від 20.01.2012 № 92/8//23-1) отримано акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Олімп-Пром» (код за ЄДРПОУ 37517265) з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 13.05.2011 року по 31.12.2011 року (акт від 16.01.2012 № 5/23-1/37517265), яким встановлено:

«Відповідно до автоматизованої інформаційної системи податкового органу АІС «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» наведена звітна форма «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за листопад 2011 року згідно якої покупцем ТОВ «Олімп-Пром» в зазначеному періоді, в т.ч. був ТОВ «АНІ» (сума задекларованого податкового кредиту 833333,33 грн.).

Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Олімп-Пром» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ.

Крім того, операції ТОВ «Олімп-Пром» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ «Олімп-Пром» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Олімп-Пром» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Олімп-Пром» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п.п. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю».

Перевіряючими у ході перевірки здійснено запит щодо надання ТОВ «Лідер» інформації з документальним підтвердженням факту поставки обладнання від ТОВ «Ані» та його походження (паспорти якості, сертифікати, інформацію щодо перевізників зазначених товарів (з підтвердженням договорами, актами, ТТН та інше), місць його зберігання (з підтвердженням договорами на зберігання, складськими відомостями, тощо). На запит перевіряючих відповіді не отримано.

З огляду на факт того, що на момент проведення перевірки та навіть на момент розгляду справи Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби так і не було отримано відповіді на свої запити, суд вважає, що податкова інспекція не мала достатньої доказової бази для надання висновків, які було висвітлені у Акті № 1313/23-2/23945128.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зі змісту пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну перевірку: документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідна правова позиція відображена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Водночас суд зазначає, що відсутність складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу у сторони договору само по собі не може бути доказом нереальності господарських операцій, з урахуванням можливості, передбаченої чинним законодавством, залучення інших осіб для виконання своїх зобов'язань.

Отже, вказані обставині, самі по собі не можуть бути підставою для визнання договорів нікчемними, а посилання представника відповідача на них, як на докази нікчемності укладених угод є недостатнім та не обґрунтовує такі посилання.

У відповідності до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

3 матеріалів справи вбачається, що контрагентами було дотримано вимоги щодо форми та змісту укладених правочинів згідно з нормами ЦК України. Реальність здійснення операцій підтверджена первинними бухгалтерськими документами та податковою звітністю позивача.

Отже, позивач не може нести відповідальності за допущені порушення своїх контрагентів при укладенні ними інших договорів, а також формування ними своїх податкових зобов'язань.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку ТОВ «Лідер» відсутнє порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, стосовно заниження валового доходу на суму 4710714,00 грн. у 4 кварталі 2011 року, а також 4999966,00 грн. у 1 кварталі 2011 року в зв'язку з не відображенням у складі доходів доходу від безоплатно наданих товарів згідно наданих первинних бухгалтерських документів товар придбано у ТОВ «Ані».

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, не довів те, що первинні документи позивача є такими, що не відповідають дійсності, не довів відсутності реального здійснення операцій, а договори укладено лише з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд вважає, що ТОВ «Лідер» не повинне нести відповідальність за наслідки невиконання ТОВ «Ані» його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2012 року № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27 липня 2012 року № НОМЕР_7;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27 липня 2012 року № НОМЕР_8.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 03.01.2013 року.

Суддя О.Б. Ляшко