Постанова № 28655199, 24.12.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа № 2а-3055/12/0970

11 год. 07 хв. м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гундяка В.Д.,

при секретарі Круглій О.М.,

за участю: представників позивача Олексина О.В., Костенко О.В.,

представника відповідача Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лукор»до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

13.10.2012 року приватне акціонерне товариство ( далі -ПрАТ) «Лукор»звернулося з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції(далі-ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивувало тим, що згідно оскаржуваного рішення податковим органом підприємству безпідставно збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що за результатами камеральної перевірки ПрАТ «Лукор», зафіксованими в акті перевірки від 09.08.2012 року, податковим органом було встановлено порушення Товариством вимог п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу(далі-ПК) України. На підставі даного акту податковим органом прийнято повідомлення-рішення за №000052152 від 14.09.2012, яким позивачу донараховано 95 430 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Зазначили, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали висновки ДПІ про те, що податковий кредит в травні 2012 року позивачем сформовано неправомірно, оскільки до його складу платник включив податкові накладні за № №452 та 47 від 31.05.2012, які незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі-Єдиний реєстр). Таке твердження податкового органу, на думку представників позивача є необгрунтованим, так як факт реєстрації вказаних накладних підтверджено відповідними квитанціями. Вказали, що вищезазначений висновок відповідача грунтується на тому, що в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних накладні за №№ 452 та 47 від 31.05.2012, позивачем відображені на загальну суму відповідно 669 062,68 грн. (в т.ч. ПДВ-122 867,18 грн.) та 115 309,16 грн. (в т.ч. ПДВ -21 282,82 грн.), а накладні, подані контролюючому органу та внесені в Єдиний реєстр продавцями послуг, за тими ж номерами та датою, відповідно на суму 340 702,15 грн.( в т.ч. ПДВ 56 783,69 грн.) та 61 938,58 грн. (в т.ч. ПДВ 10 323,10 грн). Дані розбіжності представники позивача пояснили помилкою в роботі системи податкового органу, за допомогої якої проводилася реєстрація. Відзначили, що згідно вказаних накладних позивачем отримані від ТОВ «Карпатнафтохім»та ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна»відповідно транспортні та охоронні послуги. Однак суми ПДВ згідно накладних за №№ 452 та 47 до складу податкового кредиту ПрАТ «Лукор»були включені лише в тій частині, в якій надані послуги відносилися до господарської діяльності Товариства, відповідно в розмірі 54 727 грн. та 8 895 грн. При цьому дані суми позивачем зазначені в графі 10 реєстру виданих та отриманих накладних, а інша частина ПДВ відображена в 14 графі реєстру, яка жодним чином на формування Товариством податкового кредиту не вплинула. Крім того в реєстрі за жовтень 2012 року вказані помилки ПрАТ «Лукор» виправлено. Окремо зауважили, що факт здійснення господарських операцій та виписки продавцями вказаних податкових накладних відповідачем не заперечується. Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження позивачем розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставними. За таких обставин вважають, що оскаржуване повідомлення-рішення за №000052152 від 14.09.2012 слід визнати протиправним та скасувати. Позов просили задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, наведених у поданому запереченні. Суду пояснив, що відповідно до висновків акту від 09.08.2012 року, складеного за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих ПрАТ «Лукор»у податковій звітності податку на додану вартість, посадовими особами контролюючого органу встановлено, що податковий кредит за травень 2012 року позивачем було сформовано на підставі накладних за №№452 та 47 від 31.05.2012, виписаних ТОВ «Карпатнафтохім»та ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна». Однак при проведені перевірки відповідачем було виявлено, що загальні суми та суми ПДВ в накладних, зареєстрованих Товариством в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних не відповідають сумам у накладних, поданих податковому органу, та внесених в Єдиний реєстр продавцями послуг. Вказав, що внаслідок виявлених невідповідностей ДПІ правомірно зроблено висновок про порушення Товариством вимог п.201.10 ст.201 ПК України та п.20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, та відповідно про відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних за №№452 та 47 від 31.05.2012. Таким чином, на підставі вищезазначених накладних податковий кредит в загальному розмірі 63 622 грн. позивачем сформовано неправомірно. За таких обставин повідомлення- рішення за №000052152 від 14.09.2012, яким позивачу донараховано 95 430 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість є таким, що прийняте податковим органом підставно та до скасування не підлягає. В задоволенні позову просили відмовити.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Калуською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних задекларованих ПрАТ «Лукор» у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт за №1584/15-2/31256759 від 09.08.2012, в якому зафіксовано, що до складу податкового кредиту позивачем неправомірно включено податкові накладні за № № 452 та 47 від 31.05.2012, які в Єдиному реєстрі податкових накладних незареєстровані, внаслідок чого ПрАТ «Лукор»занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення за №000052152 від 14.09.2012, яким позивачу донараховано 95 430 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з яких розмір основного зобов'язання становить 63 622 грн. та 31 811 грн.- штрафних санкцій. Як нормативні підстави для прийняття даного рішення суб'єктом владних повноважень були визначені п.192.1 ст. 192, п.п.201.1., 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу Укураїни.

За наслідками судового розгляду суд не погоджується з правомірністю донарахування позивачу 95 430 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість, яке грунтується на помилкових висновках податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту.

Так згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Тому на переконання суду приймаючи рішення про визначення відповідного податкового зобов'язання податковий орган повинен чітко встановити підстави виникнення такого зобов'язання, зокрема по відношенню до податку на додану вартість визначити внаслідок яких господарських операцій, що викликали рух активів платника та зміни у їх структурі, відбулось збільшення об'єкта оподаткування, в тому числі і внаслідок протиправного завищення податкового кредиту, встановити незаконність дій платника податку, які призвели до такого завищення.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підстави та порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість передбачені ст.198 розділу V ПК України.

Так у відповідності до приписів п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, із змісту вказаної норми Кодексу вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість є подальше використання таких товарів {основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку- продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. При цьому відсутність факту реєстрації платником податку- продавцем товарів /послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 20.06.2012 року ПрАТ «Лукор» подано до Калуської ОДПІ звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року, згідно якої за звітний період позивачем сформовано податковий кредит в загальному розмірі 5 870 998 грн.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових доказів до складу податкового кредиту за травень 2012 року Товариством включені податкові накладні за № 452 і 47 від 31.05.2012 року, виписані відповідно ТОВ «Карпатнафтохім»та ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна». Згідно вказаних накладних ПрАТ «Лукор»отримано від вищезазначених продавців транспортні та охоронні послуги відповідно на загальну суму 340 702 ,15 грн., та 61 938,58 грн, в тому числі ПДВ 56 783,69 грн. та 10 323 грн.

У відповідності п.201.15 ст.201 ПК України платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначається порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку -продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно п.10 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних(далі-Порядок), затвердженим наказом ДПА за № 1002 від 24.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції за № 1402/18697 від 29.12.2010, отримані платником податкові накладні відображаються у розділі II реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

В ході судового розгляду встановлено, що згідно вищезгаданих приписів п.201.15 ст.201 ПК та п.10 Порядку позивачем подано до контролюючого органу реєстр отриманих та виданих накладних, в розділі II якого за № № 1420 та 1437 ПрАТ «Лукор» відповідно зареєстровані податкові накладні № 47 та № 452, отримані від ТзОВ «Агенство Луком -А Україна» та ТзОВ «Карпатнафтохім».

Пунктом 11 Порядку встановлено особливості заповнення деяких граф розділу II Реєстру. Зокрема у графі 1 проставляється номер запису податкової накладної, у 2- дата її отримання, до 3 та 4 переносяться відповідні реквізити податкової накладної. У 6 графі вказується найменування постачальника, у 7 -індивідуальний податковий номер постачальника- платника податку на додану вартість. Загальна сума, включаючи податок на додану вартість платником вказується у графі 8 , у графах 9,11,13 та 15 -вартість товарів послуг та основних фондів без податку на додану вартість. Відповідно у графах 10,12,14 та 16 зазначається сплачена(нарахована) платником податку сума ПДВ за товарами/послугами, яка визначається із їх вартості, зазначеній у графах 9,11, 13 та 15. При цьому сума ПДВ, указана в графах 12,14 та 16 до складу податкового кредиту не включається.

Як вбачається із поданого контролюючому органу реєстру отриманих та виданих податкових накладних, в графі 8 реєстру позивачем зазначені загальні суми 115309,16 грн., в т.ч. ПДВ -21 282,82 грн. ( накладна №47) та 669 062,68 грн., в т.ч. ПДВ-122 867,18 грн. (накладна №452). Однак до складу податкового кредиту вказані суми ПДВ були включені частково, лише за ті транспортні та охоронні послуги, що використовувалися позивачем у межах господарської діяльності, відповідно в розмірі 8 895 грн. за накладною № 47 та 54 726,25 грн.- накладною № 452. Дані суми зазначені в графі 10 реєстру отриманих та виданих накладних. При цьому решта суми ПДВ, сплачені за послуги, що не використовувалися у межах господарської діяльності, та відповідно відображені позивачем в графі 14 реєстру.

Згідно даних Єдиного реєстру накладних податкові накладні за № № 47 та 452, виписані ТзОВ «Агенство Луком -А Україна» та ТзОВ «Карпатнафтохім»відповідно зареєстровані продавцями послуг на загальну суму 61 938,58 грн.( сума ПДВ 10 323,10 грн.) та 340 702,15 грн.( сума ПДВ 56 783,69 грн.)

При співставленні даних реєстрів судом встановлено, що невідповідність сум ПДВ мала місце в графі 14, де відображаються суми, які не призначені для використання в межах господарської діяльності платника. Відомості в реєстрах щодо номера вказаних накладних, дати їх отримання, найменування постачальників є ідентичними. При цьому інших накладних за тими ж номерами та датою немає.

Отже, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що податкові накладні за № 47 та № 452 від 31.05.2012 року, виписані відповідно ТзОВ «Агенство Луком -А Україна»та ТзОВ «Карпатнафтохім», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит в травні 2012 року, є такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі накладних.

Також на думку суду помилки, які виникли при внесенні ПрАТ «Лукор»вказаних накладних до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, жодним чином не вплинули і не могли вплинути на формування платником податкового кредиту, так як суми ПДВ, по яких виявлені невідповідності, зазначені в графі 14 реєстру отриманих та виданих накладних, як такі, що не використовувалися у межах господарської діяльності платника, та до складу податкового кредиту позивачем не включені.

Крім того в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2012 року вищевказані помилки, які виникли при реєстрації накладних за №47 та № 452 від 31.05.2012 року, позивачем виправлені.

Згідно п.201.10 ст.201 ПКУ передбачено можливість неприйняття податковим органом до уваги податкової накладної виключно у випадку відсутності реєстрації такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та у випадку порушення порядку заповнення податкової накладної. Однак у спірних правовідносинах вищезгадані податкові декларації були заповненні у встановленому законом порядку та зареєстровані у відповідному Реєстрі згідно обов'язкових реквізитів, визначених ст.. 201 ПКУ.

Окремо суд приймає до уваги те, що ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, із змісту вищезазначеної норми Закону випливає, що основними ознаками господарської операції є рух активів, зміна зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

За таких обставин, оскільки ні факт здійснення господарських операцій, відображених у податкових накладних за №№ 47 та 452 від 31.05.2012 року, ні факт виписки вказаних накладних продавцями послуг, податковим органом не заперечується, то платником податковий кредит в загальному розмірі 63 622 грн.( 8 895 грн. (згідно накладної за № 47) та 54 726,25 грн.( згідно накладної за № 452) сформовано підставно, що у свою чергу виключає можливість заниження позивачем відповідного податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак всупереч вищезгаданим приписам ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, обґрунтованість своїх висновків, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, належними та допустимими доказами не довів.

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, а відтак податкове повідомлення-рішення за №000052152 від 14.09.2012 визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи дане положення, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Лукор» 954 грн. 33 коп. судового збору, сплаченого згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення за № 12810 від 26.09.2012.

На підставі ч.2 ст.19, Конституції України, розділу 5 Податкового Кодексу України, Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом ДПА за № 1002 від 24.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції за № 1402/18697 від 29.12.2010 керуючись ч.3 ст.2, ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст. 162 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення - рішення за № 000052152 від 14.09.2012 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Лукор» 954 ( дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 33 коп. судових витрат.

Згідно ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29.12.2012 року.

Суддя: /підпис/ Гундяк В.Д.