Постанова № 28655169, 17.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

17 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4296/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: Лучинського П.В., Мартинової О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі -Вінницька ОДПІ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова служба у Вінницькій області (далі -ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

У вересні 2012 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Зазначав, що за результатами проведеної 30.05.2012 року планової виїзної перевірки щодо дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства, Вінницькою ОДПІ складено акт № 979/1721/НОМЕР_1, та встановлено порушення п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177, п.199.1 ст.199, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. За наслідком чого прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001341721 та № 0001351721 від 19.06.2012 року Форми "Р", та у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та по податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції. В подальшому в ході розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 на акт перевірки від 30.05.2012 року та керуючись п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78, відповідачем проведено 27.07.2012 року позапланову виїзну перевірку позивача, за наслідком якої складено акт № 1635/1721/НОМЕР_1. У зв'язку з чим, податковим органом частково скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.06.2012 року та прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 31.08.2012 року Форми «Р»за №№ 0020801721 та № 0020791721, якими визначено суми грошового зобов'язання за платежами по податку на додану вартість та по податку на доходи з фізичних осіб.

На думку позивача, висновки податкового органу, які зроблені на підставі оскаржуваних рішень, безпідставно ґрунтуються на нікчемності договорів (безтоварність операцій) укладених з його контрагентами. Зокрема, як зазначає позивач, до функцій та повноважень податкових органів не належить право визнання договорів нікчемними. Оскільки, такі договори не визнані судом недійсними, а вирок суду, яким би встановлювались обставини противоправної діяльності контрагентів та позивача під час здійснення спірних операцій, у т.ч. щодо отримання необґрунтованої податкової вигоди - відсутні. При цьому, навіть у випадку здійснення контрагентами незаконної діяльності, позивач не може нести відповідальності за діяльність третіх осіб, оскільки відповідальність має індивідуальний характер. Щодо суті спірних операцій, правових підстав для їх відображення в обліку та формування за їх результатами витрат та податкового кредиту, позивач зазначає, що спірні операції фактично виконані, їх виконання оформлено та підтверджується юридично значимими первинними документами, що надавались під час проведення перевірки.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення рішення № 0001341721 та № 0001351721 від 19.06.2012 року, № 0020801721 та № 0020791721 від 31.08.2012 року, позивач вважає необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству України та просить визнати їх протиправними та скасувати.

Ухвалою суду від 03.10.2012 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну податкову службу у Вінницькій області.

В ході розгляду справи позивачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001341721 та № 0001351721 від 19.06.2012 року -без розгляду. Ухвалою суду від 17.10.2012 року зазначене клопотання ФОП ОСОБА_1 задоволено.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та поясненнях наданих у судовому засіданні, просив позов, з урахуванням уточнень, задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позову посилаючись на наданні суду письмові заперечення (том 2 а.с.85-89). Окремо зазначали, що проведеною Вінницькою ОДПІ перевіркою позивача згідно аналізу співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів встановлено відсутність поставок товарів, робіт та послуг (безтоварні операції), що свідчить про укладення між позивачем та його контрагентами договорів без мети настання реальних наслідків, а тому позивачем в порушення вимог статтей Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту занижено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб, в зв'язку з чим відповідачем збільшено суму грошових зобов'язань по даних податках та застосовано штрафні санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, посилався на акти зустрічних перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_1, які свідчать про неможливість проведення звірки даних суб'єктів господарювання, в тому числі їх посадові особи будь-якою господарською діяльністю не займались, за юридичною адресою не знаходяться, що свідчить про проведення безтоварних операцій. За таких обставин представник відповідача вважає, що відповідачем правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з дотримання усіх вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився повторно, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується електронним повідомленням про направлення на адресу електронної пошти ДПС у Вінницькій області копії ухвали суду від 03.10.2012 року (том 1 а.с.145), у відповідності до вимог ст. 38 КАС України, довідкою про направлення такого повідомлення (том 1 а.с.146) та розписками про отримання судових повісток, що містяться в матеріалах справи (том 1 а.с.151, том 2 а.с.152). Заперечень на адміністративний позов не надано, заяв клопотань про неможливість прибуття у судове засідання суду надано не було, належного представника не направлено.

Згідно частини 2 статті 128 КАС України, передбачено, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 10.05.2012 року по 23.05.2012 року державними податковими ревізорами Вінницької ОДПІ, відповідно до Наказу № 739 від 28.04.2012 року та направлення від 10.05.2012 року за № 738/17, здійснено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СПД ФО ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами такої перевірки складено акт № 979/1721/НОМЕР_1 від 30.05.2012 року, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 (том 1 а.с.23-45), зокрема:

1. п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 108119,52 грн.;

2. п.199.1 ст.199, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 131952,00 грн., в т.ч. за 2011 рік на суму 131952,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним актом перевірки від 30.05.2012 року, позивачем 08.06.2012 року подано до Вінницької ОДПІ заперечення.

15.06.2012 року листом за № 19016/43/17 Вінницькою ОДПІ надано відповідь на заперечення ФОП ОСОБА_1, якою повідомлено, що акт перевірки від 30.05.2012 року залишений без змін (том 1 а.с.115-127).

На підставі висновків акту перевірки від 30.05.2012 року Вінницькою ОДПІ 19.06.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- № 0001341721, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 131952,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 22189,50 грн. (том 1 а.с.49);

- № 0001351721, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 108119,52 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 27029,88 грн. (том 1 а.с.50).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 19.06.2012 року, позивачем 02.07.2012 року звернувся до ДПС у Вінницькій області зі скаргою (том 1 а.с.51-53).

За результатами розгляду первинної скарги позивача, у зв'язку із тим, що питання, які висвітлені в даній скарзі, потребують додаткового вивчення обставин справи, Рішенням від 06.07.2012 року за № 10721/М/10-010 ДПС у Вінницькій області продовжила строк розгляду первинної скарги від 02.07.2012 року б/н до 27.08.2012 року (том 1 а.с.54-55).

В ході розгляду скарги Вінницькою ОДПІ, на підставі Наказу ДПС у Вінницькій області за № 246 від 12.07.2012 року, керуючись ст.20, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до Наказу № 1578/17 від 16.07.2012 року Вінницької ОДПІ головним державним податковим ревізором проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СПД ФО ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 27.07.2012 року за № 1635/1721/НОМЕР_1, яким зроблено висновок щодо порушення ФОП ОСОБА_1 (том 1 а.с.56-95), зокрема:

1. п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями -зменшено податковий кредит в сумі 112599,00 грн. по придбаних товарах (роботах, послугах) від підприємств -постачальників: ТОВ «ВСТК»- на 29568,44 грн., ТОВ «Гражданпромспецпроект»- на 3950,22 грн., ТОВ «Проммаст-стандарт»- на 627,40 грн., ТОВ «Агентство Віасат»- на 7835,69 грн., ТОВ «Граньстройінвест»- на 23170,53 грн., ТОВ «Видавництво «Інпол»- на 7004,56 грн., ТОВ «Дженіт Флай»- на 2367,12 грн., ТОВ «Флорена-Плюс»- на 10782,20 грн., ТОВ «Укрхолод»- на 6359,09 грн., ТОВ «АМГ Груп»- на 7320,24 грн., ПП «Антре Едвертайзінг»- на 6309,92 грн., в зв'язку з відсутністю здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) на суму ПДВ 105295,00 грн., та відсутністю податкових накладних від ТОВ «Іст Сейл Маркет»за грудень 2011 року на суму ПДВ -7304,00 грн. та, як наслідок, донараховано податок на додану вартість в сумі 112599,00 грн. за 2011 рік;

2. п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України -завищення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, на суму 563000,1 грн. та, як наслідок, заниження оподаткованого доходу в сумі 563000,01 грн., внаслідок чого перевіркою донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 93995,09 грн.

Відповідно, ДПС у Вінницькій області розглянуто первину скаргу ФОП ОСОБА_1 та прийнято рішення № 13917/М/10-02-12 від 23.08.2012 року, яким встановлено, що Вінницькою ОДПІ в актах перевірок від 30.05.2012 року та 27.07.2012 року не спростовано факт отримання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_1 від його контрагентів: ТОВ «Проммаст-стандарт»- на суму 3764,38 грн., ТОВ «Видавництво «Інпол»- на суму 42027,32 грн., ТОВ «Флорена-Плюс»- на суму 64693,2 грн., ТОВ «Укрхолод»- на суму 38154,53 грн., ТОВ «АМГ Груп»- на суму 43921,48 грн., та їх використання в господарській діяльності, оскільки в актах перевірок не наведено достатніх доказів неможливості постачання товарів вищезазначеними підприємствами контрагентам -покупцям, в тому числі ФОП ОСОБА_1, що, як наслідок, не свідчить про безтоварність операцій та не позбавляє права ФОП ОСОБА_1 включити понесені ним витрати з придбання товарів (робіт, послуг) до витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, і відносити до податкового кредиту відповідні суми ПДВ (том 1 а.с.94-105).

У зв'язку з чим, ДПС у Вінницькій області частково скасовує податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 19.06.2012 року, зокрема:

- № 0001341721, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 131952,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 22189,50 грн., в частині 51445,00 грн. основного платежу та 11031,50 грн. штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення (основний платіж -80 507,00 грн. та 11158,00 грн.) залишає без змін;

- № 0001351721 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем в сумі 108119,52 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 27029,88 грн., в частині 59162,59 грн. грошового зобов'язання (41402,94 грн. основний платіж та 17759,65 грн. штрафна санкція), а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення (основний платіж 66716,58 грн. та 9270,23 грн. штрафної санкції) залишає без змін.

В подальшому, на виконання Рішення ДПС у Вінницькій області від 23.08.2012 року Вінницькою ОДПІ прийнято нові податкові повідомлення-рішення Форми «Р»:

- № 0020801721, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 80507,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11158,00 грн. (том 1 а.с.106);

- № 0020791721, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 66716,58 грн. (основного платежу) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9270,23 грн. (том 1 а.с.107).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.06.2012 року та 31.08.2012 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та спірним рішенням відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Податковий кодекс України (далі -ПК України).

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Судом з'ясовано, що перевірками від 30.05.2012 року та від 27.07.2012 року встановлено укладання позивачем цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій по взаємовідносини позивача з ТОВ «ВСТК», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «Проммаст-стандарт»(згідно договору про надання послуг № 14-П від 01.08.2011 року (том 1 а.с.215-216)), ТОВ «Агентство Віасат», ТОВ «Граньстройінвест»(згідно договору про надання послуг № 20-П від 01.10.2011 року (том 1 а.с.228-229)), ТОВ «Видавництво «Інпол»(згідно договору поставки № 10 від 01.08.2011 року (том 2 а.с.1-2)), ТОВ «Дженіт Флай»(згідно договору про надання послуг № 13-П від 01.08.2011 року (том 2 а.с.16-17)), ТОВ «Флорена-Плюс»(згідно договору поставки № 17-П від 01.08.2011 року (том 2 а.с.22-23)), ТОВ «Укрхолод», ТОВ «АМГ Груп»та ПП «Антре Едвертайзінг».

Рішенням ДПС у Вінницькій області від 23.08.2012 року встановлено правомірність отримання ФОП ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг) від його контрагентів: ТОВ «Проммаст-стандарт», ТОВ «Видавництво «Інпол», ТОВ «Флорена-плюс», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «АМГ Груп», суд не досліджував дані господарські операції та не надає їм оцінку.

В актах перевірки зазначено, що відображені господарські операції контрагентів позивача не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу товарів (послуг), вказані операції спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, що є наслідком безтоварності операцій.

В той же час, в ході перевірки відповідачем встановлено ступінь ризику діяльності ФОП ОСОБА_1, на що вплинуло надходження на адресу податкового органу наступних актів перевірок контрагентів-підприємця:

1. акти від 03.08.2012 року № 1945/23-512/35179825 про неможливість проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВСТК»за квітень 2011 року, від 29.07.2011 року № 1919/23-513/35179825 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВСТК»за травень 2011 року, від 26.08.2011 року № 2132/23-512/35179825 про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Приморському районі м. Одеса (том 2 а.с.121-132,143-147, 157-160);

2. акт від 19.09.2011 року № 2370/23-5/36502478 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Гражданпромспецпроект»за липень 2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеса (том 2 а.с.102-105);

3. акти від 13.12.2011 року № 2869/15-2/36862548/97 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агенство Віасат»за вересень 2011 року, від 13.02.2012 року № 282/23-1/36862548 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Агенство Віасат»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року ДПІ у Вишгородському районі (том 2 а.с.92-101, 161-169);

4. акт від 18.01.2012 року № 43/15-2/37649152 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Граньстройінвест»за жовтень-листопад 2011 року ДПІ у Вишгородському районі (том 2 а.с.134-142);

5. акт від 23.11.2011 року № 785/23-2/37563547 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дженіт Флай»за серпень 2011 року Бориспольської ОДПІ (том 2 а.с. 111-120);

6. акт від 10.08.2011 року № 2034/23-513/32086932 про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ПП «Антре Едвертайзінг»ДПІ в Приморському районі м. Одеси (том 2 а.с.107-110);

Крім того, слід зазначити, що прокуратурою Одеської області порушено кримінальну справу № 05120110016-3 по факту припинення діяльності міжрегіонального «конвертаційного»центру, до якого увійшла низка підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «ВСТК», ТОВ «Гражданпромспецпроект», а також 19.01.2012 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства, а саме ТОВ «Агенство Віасат».

Жодних допустимих доказів, які б спростовували висновки податкового органу з даного приводу, що викладені в актах зустрічних перевірок, позивачем до матеріалів справи надано не було.

Зазначені акти є письмовими належними та допустимими доказами у відповідності з ст.ст. 69, 79 КАС України, оскільки вони за своєю правовою природою можуть бути використані для з'ясування обставин вчиненого порушення податкового законодавства.

Отже, при дослідженні змісту вищезазначених актів зустрічних звірок контрагентів позивача, судом встановлено неможливість фактичного здійснення згадуваними контрагентами господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 внаслідок: відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що слід розглядати як порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених вищезазначеними підприємствами з постачальниками та покупцями, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України.

Щодо твердження позивача, що він у вказаних вище цивільно-правових правовідносинах з контрагентами є лише посередником, суд погодитись не може. Оскільки, навіть з наявних договорів, які надані позивачем, як доказ укладання правочинів, свідчать про те, що ФОП ОСОБА_1 є самостійною стороною договору та замовником цих послуг, а не вчиняє певні дії в інтересах інших осіб.

Так, судом досліджено договори, що містяться в матеріалах справи, та встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є окремою стороною при укладені договорів, а саме «Замовник». Крім того, слід зазначити, що позивачем надано суду не по всім контрагентам договори, які б підтверджували факт укладення правового правочину.

Також, на підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також включення позивачем витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат ФОП ОСОБА_1, контрагентами були виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на включення до складу валових витрат, відповідних витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг).

Згідно п.177.2 ст.177 КП України -об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до податкової накладної визначені статтею 201 ПКУ.

Так, пунктом 201.1 статті 201 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Тому, враховуючи вимоги пп.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яким «забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам» - накладні, податкові накладні, не можуть бути відображені в бухгалтерському та податковому обліку ФОП ОСОБА_1, в зв'язку з тим, що акти виконаних робіт, податкові накладні та видаткові накладні не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту.

При цьому, згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюють печаткою такого платника податку -продавця.

Як свідчать матеріали справи, твердження позивача щодо реальності проведених господарських операцій з контрагентами на час здійснення господарських операцій, також спростовується тим, що в актах зустрічних перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_1, містяться відомості про проведення досудового слідства по справам щодо встановлення факту незаконної діяльності (фіктивності підприємства), зізнавальні свідчення осіб, які є свідками фіктивного підприємництва, тобто особи. Згідно даних свідчень вбачається, що з моменту створення даних суб'єктів підприємницької діяльності (контрагенти позивача) та в період своєї нібито діяльності (2009-2011 роки), останні використовувались в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємства.

Тобто, даний факт, прямо свідчить про те, що ніяким чином в період, так називаємих позивачем, господарських операцій з його контрагентами, не могли мати місце «належним чином виписані видаткові та податкові накладні», а також усі інші документи, що супроводжували факт нібито придбаних та поставлених товарів (послуг, робіт). Оскільки, з наданих договорів вбачається, що останні укладенні в період серпень-жовтень 2011 року, що спростовується актами зустрічних перевірок щодо факту їх законного та реального укладення.

Таким чином, суд дійшов висновку проте, що виписані від імені ТОВ «ВСТК»(том 1 а.с. 158, 162-166, 171, 173, 175-177, 179, 181, 184-186, 193, 196-197, 203), ТОВ «Гражданпромспецпроект»(том 1 а.с.207-208,212-213), ТОВ «Агенство «Віасат»(том 1 а.с.222-227), ТОВ «Граньстройінвест»(том 1 а.с.242-250), ТОВ «Дженіт Флай»(том 2 а.с.18,20), ПП «Антре-Едвертайзінг»(том 2 а.с.77-78,83-84) податкові та видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Пунктом 14.1.27. ст.14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно частини 1 п.п.138.2. ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Слід також вказати, що на підставі наданих ФОП ОСОБА_1 документів - тільки видаткових та податкових накладних, неможливо підтвердити реальність господарських операцій між платником та його контрагентами.

Відповідно «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Документів, що підтверджують транспортування продукції (товарів) придбаних ФОП ОСОБА_1 у контрагентів до перевірки не надано. Також, у ході проведення зустрічних перевірок контрагентів, встановлено відсутність транспортних засобів, тобто підприємства не мають можливості здійснювати транспортування реалізованого товару власними силами.

ФОП ОСОБА_1 не надано ні під час проведення Вінницькою ОДПІ перевірок, а ні для огляду в судовому засідання, для приєднання до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, згідно яких вбачалось би, що підприємець самостійно перевозив придбаний товар (що вказаних у наданих податкових та видаткових накладних) від постачальників.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Наведене вище також узгоджується із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996/XIV, який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це можливо -безпосередньо після її закінчення.

Крім того, відповідачем в судовому засідання надано як доказ -письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 від 10.05.2012 року, які надані під час проведення перевірки, в яких позивач особисто зазначив: «…за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року знаходиться на загальній системі оподаткування, а саме оптова торгівля та надання інших комерційних послуг. Основними постачальниками товару були ФОП Томюк, ООО «Аквофор Центр», ООО «ВСТК», послуг ООО «ВСТК», ООО Граньстройінвест», ООО «Агентство Віасат». Місце отримання доходів: м. Вінниця, вул. Скалецького, відсутні стаціонарні точки, приміщення, власні чи орендовані за перевіряємий період, відсутні основні засоби виробництва, транспортні засоби не використовувались».

Разом з тим, суд зазначає, що твердження позивача щодо реальності господарських операцій, спростовується наступним. Так, з наявних в матеріалах справи актах зустрічних звірок контрагентів ФОП ОСОБА_1, зокрема ПП "Антре Едвертайзінг" вбачається, що основним видом діяльності останнього за статутом (КВЕД) є: 15.41.0 виробництво нерафінованих олії та жирів, 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин... В той час, як згідно наданих позивачем податкових накладних вбачається, що постачаємий товар ФОП ОСОБА_1 продавцем є: модулі см. фільтруючі Аквафор, картриджі, водоочистителі та інша техніка. Тобто, надані послуги контрагентом, не відносяться до основного виду його економічної діяльності.

Тобто, з урахуванням вище вказаного, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державним майном.

Таким чином, у результаті порушення ФОП ОСОБА_1 своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), має протиправний характер.

За таких умов, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності у позивача підстав на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «ВСТК», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «Агенство «Віасат», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Дженіт Флай»та ПП «Антре-Едвертайзінг».

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, що дослідити ланцюг господарських операцій позивача з його контрагентами також не можливо, оскільки укладені договори між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВСТК», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «Агенство «Віасат», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Дженіт Флай», ПП «Антре-Едвертайзінг»не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Так, податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 Бюджетного Кодексу України визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з положеннями Податкового кодексу України, під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України щодо оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Таким чином, включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ від вказаних контрагентів було неправомірним, а відтак податкові повідомлення-рішення Форми «Р»№ 0020801721 та № 0020791721 від 31.08.2012 року, якими визначено суми нарахованого грошового зобов'язання по податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб: за основними платежами -147223,58 грн., за штрафними санкціями -20428,23 грн., а всього на суму 167651,81 грн. винесено правомірно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із відмовою в задоволенні позову відшкодуванню із Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович