Рішення № 2865387, 30.10.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

30.10.2008р. Справа № 2/89

За позовом акціонерного товариства „Сканія Кредіт”, Содертал’є, Швеція

ДО приватного підприємства „Транс Вестерн Груп”, м. Тячів

ПРО зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортні засоби:

- Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155169);

- Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155028);

- Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039564);

- Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039563),

а також стягнення суми 124361, 51 євро, в тому числі 23520, 00 євро заборгованості за лізинговими платежами, 85632, 00 євро неустойки та 6209, 51 євро процентів за прострочені платежі,

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої у відповідності до вимоги статті 22 ГПК України щодо їх уточнення)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача – Хватова В.С. –представник за дорученням від 24.04.2008р.

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. У підставу своїх доводів вказує на порушення відповідачем терміну оплати поставлених позивачем та прийнятих відповідачем транспортних засобів за договором фінансового лізингу, що вважає безумовною підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідач письмово викладеної позиції з приводу позовних вимог суду не подав, вимог ухвал суду від 04.08.2008р., від 19.08.2008р., від 03.09.2008р., від 23.09.2008р., від 07.10.2008р. та від 23.10.2008р. не виконав, уповноваженого представника в засідання суду не направив. В ході судового розгляду справи не заперечує з приводу заявлених позовних вимог. Також, вказав на можливість добровільного врегулювання даного спору, однак доказів про це на адресу суду не надіслав.

За таких обставин, справа розглядається в порядку вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між сторонами, а саме акціонерним товариством „Сканія Кредіт”, Содертал’є, Швеція та приватним підприємством „Транс Вестерн Груп”, м. Тячів 12.06.2006 року було укладено договір фінансового лізингу № 69-05096 про передачу у лізинг власником (позивач у справі) лізингоодержувачеві (відповідач у справі) товари у лізинг (Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155169); Scania, R 420 LA4х2HNA

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.10.2008 року по справі №2/89

(№ шасі 5155028); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039564); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039563) без права суборенди чи продажу останнього третій стороні. За його умовами, позивач у справі, зобов’язався передати у лізинг відповідачу у справі, у встановлені договором строки транспортні засоби, а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти останні та оплатити їх на умовах та в порядку визначеному вищезгаданим договором.

Позивач в обґрунтування своїх доводів вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за даним договором, оскільки останнім не здійснено у встановлений строк та повному обсязі оплати за прийняті транспортні засоби.

З огляду на наведене позивач просить суд, зобов'язати відповідача повернути йому транспортні засоби: Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155169); Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155028); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039564); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039563) та стягнути з відповідача суму 124361, 51 євро, в тому числі 23520, 00 євро заборгованості за лізинговими платежами, 85632, 00 євро неустойки та 6209, 51 євро процентів за користування прострочені платежі.

Аналізуючи позицію сторін з приводу заявлених позовних вимог, суд констатує наступне.

За умовами вищевказаного договору, сторони визначили суму лізингових платежів та порядок здійснення розрахунків. Зокрема, лізингоодержувач зобов’язаний сплатити суму 29 691, 00 євро при наданні замовлення та перший лізинговий платіж в сумі 14 272, 00 євро за 14-ть днів перед поставкою, шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок лізингодавця. Тобто загальна сума, що підлягає сплаті перед поставкою, складає 43 963, 00 євро. Другий лізинговий платіж в сумі 14 272, 00 євро повинен сплачуватися в останній робочий день календарного місяця, який настає через три місяці після дати поставки. Послідуючі 14-ть лізингових платежі по 14 272, 00 євро кожний, повинні сплачуватись авансом щоквартально.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачеві транспортні засоби загальною вартістю 219814, 00 євро 28.09.2006р., що підтверджується сертифікатом про приймання. Позивач добросовісно виконував свої зобов’язання відповідно до умов встановлених у договорі, а відповідач в свою чергу зобов’язаний був вчасно проводити лізингові платежі в розмірі, встановленому відповідно до укладеного між сторонами договору фінансового лізингу. Проте, в період дії договору відповідач постійно порушував строки та розмір лізингових платежів, а відповідно станом на 01.01.2008р. сума заборгованості відповідача за лізинговими платежами становила 41020,00 євро, чим він порушив норми чинного законодавства та взяті на себе зобов'язання.

18.01.2008р., позивач керуючись умовами договору, ст.ст. 10, 11 ЗУ „Про фінансовий лізинг” та з огляду на існування у відповідача заборгованості більш ніж по двом лізинговим платежам, надіслав останньому повідомлення про припинення дії договору, яким зобов’язав відповідача повернути об’єкти лізингу у строк до 01.02.2008р. Відповідачем дане повідомлення залишене без відповіді. Натомість, ним у період з 31.01.2008р. по 26.03.2008р. сплачено позивачеві 8500, 00 євро, що є останньою сплаченою сумою на погашення заборгованості по договору.

У відповідності до наведеного сума заборгованості за лізинговими платежами яка підлягає до стягнення з відповідача становить 32520, 00 євро.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.10.2008 року по справі №2/89

За ст. 21 укладеного між сторонами договору, останній тлумачиться (а відповідно до нього і застосовується) згідно законодавства Швеції. Але, приймаючи до уваги положення ст. 8 Закону України „Про міжнародне приватне право”, а саме: „При застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України”.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із нормою п. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Тобто, кожна сторона по договору, як одну з підстав виникнення господарських зобов’язань, повинна вчинити певну дію господарського характеру (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо). При наявності господарського спору, що виник внаслідок невиконання чи неналежного виконання господарського зобов’язання, кожна із сторін повинна довести шляхом подання належних і допустимих доказів свої вимоги та заперечення.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до п.п 1, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.10.2008 року по справі №2/89

Стаття 785 Цивільного кодексу України вказує на те що: „У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення”. Таким чином, приймаючи до уваги те, що повідомлення про розірвання договору отримане відповідачем 01.02.2008р., договір вважається розірваним з цієї дати. Відповідач не повернув транспортні засоби позивачу. Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 85632, 00 євро неустойки за період з 01.02.2008р. по 30.10.2008р. підлягають задоволенню. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що: „Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом”. Відповідно, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 6209, 51 євро 2% місячних за користування чужими коштами у період дії договору (з 29.12.2006р. по 29.06.2007р.) та 3% місячних після розірвання договору (з 27.02.2008р. по 30.09.2008р.) також підлягають задоволенню.

Пункт 2 ст. 806 Цивільного кодексу України гласить: До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. На підставі вищенаведеного та зі змісту ст. 785 Цивільного кодексу України випливає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Отже, вимоги позивача щодо повернення йому транспортних засобів: Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155169); Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155028); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039564); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039563) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем доведено факт порушення відповідачем умов договору та наявність суми боргу, а тому, позовні вимоги, а саме: зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортні засоби: Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155169); Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155028); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039564); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039563), а також стягнення суми 124361, 51 євро, в тому числі 23520, 00 євро заборгованості за лізинговими платежами, 85632, 00 євро неустойки та 6209, 51 євро процентів за прострочені платежі, підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.10.2008 року по справі №2/89

1.1 Зобов’язати приватне підприємство „Транс Вестерн Груп”, м. Тячів, вул. Маяковського, 13 (п/р 26001035142280 в Тячівському відділенні ТОВ КБ „КООПІНВЕСТБАНК”, МФО 312248, код ЄДРПОУ 34153722) у строк до 15.12.2008р. повернути акціонерному товариству „Сканія Кредіт”, Содертал’є, Швеція (п/р 5554-82 506 63 (євро) у банку „Skandinaviska Enskilda Banken” S-106 40 Стокгольм, Швеція Swift-code: ESSESESS IBAN-номер SE 15 5000 0000 0555 4825 0663) транспортні засоби: Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155169); Scania, R 420 LA4х2HNA (№ шасі 5155028); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039564); Schmitz, SPR 24/L –13.62. E B (№ шасі 3039563).

1.2 Стягнути приватного підприємства „Транс Вестерн Груп”, м. Тячів, вул. Маяковського, 13 (п/р 26001035142280 в Тячівському відділенні ТОВ КБ „КООПІНВЕСТБАНК”, МФО 312248, код ЄДРПОУ 34153722) на користь акціонерного товариства „Сканія Кредіт”, Содертал’є, Швеція (п/р 5554-82 506 63 (євро) у банку „Skandinaviska Enskilda Banken” S-106 40 Стокгольм, Швеція Swift-code: ESSESESS IBAN-номер SE 15 5000 0000 0555 4825 0663) суму 124361, 51 євро, в тому числі 23520, 00 євро заборгованості за лізинговими платежами, 85632, 00 євро неустойки та 6209, 51 євро процентів за користування чужими коштами, а також суму 1738, 03 євро у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі