Рішення № 28651931, 15.01.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" січня 2013 р. Справа № 6/5007/1342/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Луценко В.А. - довіреність б/н від 27.08.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Меркс Мобілє" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 8339,77 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8339,77грн. за неналежне виконання договору №А/ОТЦ-0339 суборенди нежитлового приміщення від 22.12.2010р., з яких: 6415,21грн. - основний борг, 19124,56грн. - штраф. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі від 30.11.2012р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 17.12.2012р. повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: "За закінченням терміну зберігання".

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа стороні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (Орендар) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар/відповідач) було укладено договір № А/ОТЦ-0339 суборенди нежитлового приміщення з додатком (а.с.8-19), за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на 3-му поверсі, загальною площею 25,00 кв.м, іменоване далі за текстом "Об'єкт суборенди", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1 договору).

На умовах, визначених цим Договором та Додатком №1 до нього, Суборендар зобов'язується сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені Договором за користування об'єктом суборенди.

Орендар гарантує, що він володіє та користується приміщенням на законних підставах, зокрема згідно з договором оренди нежитлових приміщень №А/ОТЦ-0107 від 01.07.2010р., укладеного ним з власником. Орендар також підтверджує, що він має право передати приміщення суборендарю на умовах, викладених в цьому договорі, і це не буде суперечити його домовленостям з власником та умовам зазначеного договору оренди нерухомого майна (п.1.5 договору від 22.12.2010р.).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку суборенди (п.3.1 договору).

Відповідно до умов договору №А/ОТЦ-0339 строк суборенди починає обчислюватись з 01 січня 2011 року і триває до 28.02.2011р., якщо інше не буде передбачено сторонами.

Об'єкт суборенди передається суборендарю на підставі Акту приймання - передачі об'єкту суборенди (Акт №1), в якому вказується опис технічного стану, кінцевий розмір площі, місце розташування об'єкту суборенди на поетажному плані і технічні специфікації ТЦ (п.4.1 договору).

На виконання умов вищезазначеного договору 01.01.2011р. сторонами підписано Акт №1 прийому-передачі приміщення в суборенду (а.с.20), відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду частину нежитлового приміщення на третьому поверсі, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 25,00 кв. м.

Статтею 5 Договору суборенди сторони погодили порядок та строки сплати орендної плати.

Так, відповідно до п. 5.5 якщо інше не передбачено даним Договором, Плата за суборенду сплачується Суборендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 05-го числа поточного місяця.

Орендар до 01-го числа поточного місяця, виставляє Суборендареві рахунок на оплату плати за суборенду, розрахованої відповідно до Додатка № 1-1 до даного Договору. Суборендар зобов'язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку, зазначеного в даному Договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні Суборендарем зазначених рахунків, плата за суборенду розраховується Суборендарем самостійно відповідно до Додатку №1-1 до даного Договору (п.5.6 договору).

Перерахування компенсації за комунальні послуги за перший та другий місяці здійснюється на підставі виставлених Орендарем рахунків, не пізніше 5-го числа поточного місяця за попередній та поточний місяці (при цьому плата за комунальні послуги за поточний (другий) місяць розраховується у відповідності із сумою компенсації за комунальні послуги за перший місяць), за його платіжними реквізитами, вказаними у цьому Договорі та/або у таких рахунках (п.5.8.3 договору).

Згідно п.5.8.4 договору суборенди плата за комунальні послуги за третій та кожен наступний місяць сплачується Суборендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю. Орендар до 15-га числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє Суборендареві рахунок на оплату комунальних послуг, які розраховані у відповідності із сумою компенсації за комунальні послуги за місяць, що передує місяцю в якому виставляється рахунок. У разі надходження зайво сплачених грошових коштів, вони будуть зараховані на наступні періоди, у разі сплати грошових коштів за комунальні послуги в меншому розмірі ніж було фактично спожито, Суборендар зобов'язується в 5 (п'ятиденний) термін з дня отримання письмової вимоги та/або додатковий рахунок від Орендаря сплатити таку різницю на поточний рахунок останнього.

Фактом отримання рахунку про сплату комунальних послуг є підпис про таке отримання представника Суборендаря у відповідному журналі отримання/відправлення кореспонденції (в тому числі рахунків), який знаходиться у відповідального представника Орендаря або Власника. У разі відправлення рахунку поштою, фактом отримання рахунку про сплату комунальних послуг є повідомлення про вручення поштової о відправлення з описом вкладених предметів.

Відповідно до п.5.9 договору від 22.12.2010р. суборендар відшкодовує Орендарю витрати, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням Об'єкта суборенди, що складає 10 (десять) гривень 00 копійок, у т.ч. ПДВ 1 (одна) гривня 67 копійок за один квадратний метр орендованого Об'єкта суборенди за один місяць.

Експлуатаційні витрати містять у собі: видатки по загальній охороні ТЦ, прибиранню місць загального користування й території, вивозу твердих побутових відходів, обслуговуванню систем кондиціювання й вентиляції, систем протипожежної сигналізації й пожежогасіння, обслуговуванню стоянки ТЦ і інші необхідні експлуатаційні витрати, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою Сторін. Оплата зазначених у даному пункті витрат проводиться Суборендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 05-го числа поточного місяця. Розмір компенсації за комунальні послуги та оплати експлуатаційних послуг може бути змінено до закінчення дії Договору у разі зміни централізованих ціні тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та цим договором.

За даними позивача ФОП ОСОБА_2 зобов'язання по договору виконала частково, внаслідок чого на день звернення до суду заборгованість відповідача перед ТОВ "Меркс Мобілє" склала 6415,21грн.

13.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (Первісний кредитор) та Дочірнім підприємством "Меркс Мобілє" (Новий кредитор/позивач) було укладено договір №13/08/12-3 про відступлення права вимоги (а.с.21-22), за умовами якого Первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності з положеннями договору №А/ОТЦ-0339 від 22.12.2010р. (надалі - Основний договір), укладеного між Первісним кредитором та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Боржник).

За цим договором Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в основному договорі (п.1.2 договору від 13.08.2012р.)

До нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником (п.1.3 договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п.2.1 даного договору право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 6415,21грн., але не виключно та без урахування неустойки, пені та штрафів, передбачених договором.

В зв'язку з укладенням договору від 13.08.2012р. ТОВ "Меркс Груп" листом від 17.08.2012р. повідомило ФОП ОСОБА_2 про набуття права вимоги Дочірнім підприємством "Меркс Мобілє" (а.с.40).

Оскільки відповідачем орендна плата не сплачена, позивач просить стягнути з відповідача крім боргу по орендній платі в сумі 6415,21 грн., також 1924,56грн. штрафу.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До договору суборенди застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до ст. ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором суборенди підлягають задоволенню в сумі 6415,21 грн.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 30% штрафу, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 10.2.1.1 ст.10 Договору встановлено, що якщо період прострочення становить 5 (п'ять) календарних днів, то суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача сума 30% штрафу становить 1924,56грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 30% штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та приписам чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 30% штрафу не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову з віднесенням судових витрат на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Дочірнього підприємства "Меркс Мобілє" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код 38005157) - 8339,77 грн. заборгованості, з яких: 6415,21грн. - основний борг, 19124,56грн. - штраф, а також 1609,50 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 січня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)