Рішення № 28651690, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/17005-2012 14.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфенсі-Груп»про стягнення 39 346,07 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: позивача:Лагутін О.О.відповідача 1:не з'явивсявідповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»(надалі -ТОВ «Мегаполіс-Текстиль») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(надалі -ТОВ «Нью текстиль лайн») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфенсі-Груп»(надалі -ТОВ «Інфенсі-Груп») про стягнення 39 346,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №ХА-0000238 від 26.05.2011 р. відповідачем 2 належним чином не виконано зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 22 589,38 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 пені у розмірі 4 673,39 грн., 3% річних у розмірі 924,14 грн. та штрафу у розмірі 11 159,16 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Вимоги до відповідача 1 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки №16/07/12-01Ю від 16.07.2012 р. ТОВ «Нью текстиль лайн»поручилося за повне та своєчасне виконання відповідачем 2 зобов'язань за договором поставки №ХА-0000238 від 26.05.2011 р., яке останнім належним чином не виконане.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 р. розгляд справи відкладено до 14.01.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідачів та невиконання ними вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, 13.12.2012 р. через канцелярію суду направив клопотання, в якому позовні вимоги у розмірі 500,00 грн. визнав повністю та просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, с.м.т. Солоницівка, вул. 70 років Жовтня, 7, кв. 107, на які було надіслано ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №15282505 від 04.12.2012 р. та вказана в позові.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактура», правонаступником якого є ТОВ «Мегаполіс-Текстиль», (постачальник) та ТОВ «Інфенсі-Груп»(покупець) укладено договір поставки №ХА-000238 (надалі -«Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця текстильну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених у цьому договорі. Право власності на товар у покупця виникає з моменту сплати його повної вартості постачальнику.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, зазначається у відповідних накладних та/або рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна кількість отриманого товару за договором визначається на підставі підписаних відповідних накладних та/або рахунків-фактур.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 80 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач 2 прийняв товар на загальну суму 54 325,32 грн., що підтверджується видатковими накладними №ХА-3005-002 від 30.05.2011 р., №ХА-2106-003 від 21.06.2011 р., №ХА-2809-008 від 28.09.2011 р. та №ХА-2809-009 від 28.09.2011 р.

Відповідач 2 частково оплатив заборгованість за поставлену продукцію на суму

6 070,64 грн. та здійснив часткове повернення товару на суму 25 665,30 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у нього заборгованості у розмірі 22 589,38 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №ХА-3005-002 від 30.05.2011 р., №ХА-2106-003 від 21.06.2011 р., №ХА-2809-008 від 28.09.2011 р. та №ХА-2809-009 від 28.09.2011 р.) підтверджується передача відповідачу 2 товару згідно Договору на загальну суму

54 325,32 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору, відповідач 2 був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар не пізніше 80 календарних днів з дати підписання видаткових накладних.

Відповідач 2 частково оплатив заборгованість за поставлену продукцію на суму

6 070,64 грн. та здійсни часткове повернення товару на суму 25 665,30 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, заборгованість відповідача 2 за поставлений товар становить

22 589,38 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача 2 перед позивачем у сумі 22 589,38 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення відповідачем 2 не надано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості з ТОВ «Інфенсі-Груп»на користь ТОВ «Мегаполіс-Текстиль»у розмірі 22 589,38 грн. правомірними та обґрунтованими.

16.07.2012 р. між ТОВ «Нью текстиль лайн»(поручитель) та ТОВ «Мегаполіс-Текстиль»(кредитор) укладено договір поруки №16/07/12-01Ю, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання всіх зобов'язань ТОВ «Інфенсі-Груп»за договором поставки №ХА-000238 від 26.05.2011 р., укладеного між кредитором та боржником в розмірі, передбаченому п. 3.2 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодекс України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 3.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним договором згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у визначеній сторонами сумі 500,00 грн.

04.10.2012 р. позивач звернувся до ТОВ «Нью текстиль лайн»з вимогою №04/10/12-01 (отримана відповідачем 1 04.10.2012 р.), в якій просив погасити заборгованість ТОВ «Інфенсі-Груп», яка утворилась за Договором в сумі 500,00 грн.

Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Заборгованість відповідача 1 перед позивачем у сумі 500,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення відповідачами не надано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості з ТОВ «Нью текстиль лайн»на користь ТОВ «Мегаполіс-Текстиль»у розмірі 500,00 грн. правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 пені у розмірі

4 673,39 грн., 3% річних у розмірі 924,14 грн. та штрафу у розмірі 11 159,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач 2 у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2 Договору у випадку порушення покупцем п. 3.2 Договору останній зобов'язаний сплатити постачальнику: штраф у розмірі 0,2% від загальної суми заборгованості за кожен день такої несплати; суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення невиконаного зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми; пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день такого прострочення. На стягнення пені сторони встановлюють строк позовної давності в три календарних роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

За перерахунком суду, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача 2, становить 3 984,44 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені (688,95 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 2 штрафу у розмірі 11 159,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 21.03.2012 р. по 22.11.2012 р. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В той же час, із позовної заяви вбачається, що позивачем розрахована заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 0,2% від загальної суми заборгованості за кожен день такої несплати.

Отже, суд приходить до висновку, що ця санкція з урахуванням приписів статті 549 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є пенею, в той час як в пункті 7.2 Договору її визначено як штраф.

Таким чином, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення в сумі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення відповідної суми у розмірі 4 673,39 грн. та пені у розмірі 0,2 % від простроченої суми у розмірі 11 159,16 грн.

В той же час, положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання у заявлений період, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Оскільки судом задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 пені у розмірі

3 984,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, розрахованої виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення в відповідача штрафу у розмірі 11 159,16 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з ТОВ «Інфенсі-Груп»3% річних у розмірі 924,14 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення: з ТОВ «Нью текстиль лайн»на користь ТОВ «Мегаполіс-Текстиль»заборгованості у розмірі 500,00 грн.; з ТОВ «Інфенсі-Груп»на користь ТОВ «Мегаполіс-Текстиль»заборгованості у розмірі 22 589,38 грн., пені у розмірі 3 984,44 грн. та 3% річних у розмірі 924,14 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 пені у розмірі

688,95 грн. та штрафу у розмірі 11 159,16 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, оф. 3; ідентифікаційний код 35756306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, пов. 5, прим. 538-539; ідентифікаційний код 37826977) заборгованість у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 20 (двадцять) грн. 72 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфенсі-Груп»(62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, с.м.т. Солоницівка, вул. 70 років Жовтня, 7, кв. 107; ідентифікаційний код 37514180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, пов. 5, прим. 538-539; ідентифікаційний код 37826977) заборгованість у розмірі 22 589 (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп., пеню у розмірі 3 984 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 14 коп. та судовий збір у розмірі 1 139 (одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн. 32 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 16.01.2013 р.

Суддя В.П.Босий