Рішення № 28650197, 15.01.2013, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

15.01.2013 15.01.2013 103/4729/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі: судді Яніна І.А.,

при секретарі Саттаровій Е.Е.,

за участю представника позивача Дюльберової З.А.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахчисарай цивільну справу за позовом Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа»Бахчисарайської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, заборгованості по оплаті послуг за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по оплаті послуг теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 7981 грн. 14 коп., заборгованості по оплаті послуг за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 474 грн. 65 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що остання проживає за адресою: АДРЕСА_1, є споживачем послуг щодо теплопостачання, не оплачує спожиту теплову енергію та послуги за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання в повному обсязі, у зв'язку із чим у неї утворилася заборгованість.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Дюльберова З.А. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пославшись на обставини, зазначені у позові, просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково з урахуванням позовної давності, яку просив застосувати при прийнятті рішення.

У відповідності зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а статті 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доведення та подання доказів, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Статтями 20 та 21 вказаного закону визначені обов'язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Пунктами 18-21 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 встановлено, що плата за вказані послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Обов'язок споживача вносити плату за комунальні послуги у встановленому порядку також визначений положеннями статей 68 і 162 Житлового кодексу України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 даного кодексу, якою визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, і проживає в ній. Договір на постачання тепло енергії між сторонами не укладався, однак відповідач є користувачем послуг теплопостачання і обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання, оскільки її квартира підключена до системи централізованого опалення. Згідно з особовим рахунком відкритим на ім'я відповідача, остання не в повному обсязі і нерегулярно сплачувала комунальні послуги за отриману теплову енергію.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 10 ч.3 ст.20 цього Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п.23 Правил та п.20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) -вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст.625 ЦК України.

Застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Саме такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного суду України від 20 червня 2012 року.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про застосування позовної давності.

Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На підставі ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. При цьому, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з із заявою про видачу судового наказу у вересні 2012 року.

За таких обставин, суд застосовує позовну давність, вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги теплопостачання та по оплаті послуг за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання за період до вересня 2009 року включно задоволенню не підлягають.

Поважних причин пропущення позивачем позовної давності суд не вбачає, при цьому приймаючи рішення щодо відсутності підстав для поновлення строку судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача з урахуванням позовної давності підлягає стягненню заборгованість станом на 1 вересня 2012 року по оплаті послуг теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми у розмірі 3786 грн. 76 коп. (3664,03+25,1+97,63), заборгованість по оплаті послуг за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 196 грн. 54 коп. (190,44+0,71+5,39).

В решті позову необхідно відмовити.

На підставі ст.88, ч.2 ст.99 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Таким чином, виходячи із засад змагальності, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,213,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа»Бахчисарайської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа»Бахчисарайської міської ради (ідентифікаційний код 22245512) заборгованість станом на 1 вересня 2012 року по оплаті послуг теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми у розмірі 3786 (три тисячі вісімсот шість) грн. 76 коп., заборгованість по оплаті послуг за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 196 грн. 54 коп., а також судовій збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК, у строки апеляційного оскарження, передбачені ст.294 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: