Рішення № 2865000, 11.11.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.2008 Справа № 10/250

За позовом ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, м.Ужгород-Оноківці

до відповідача Військової частини А 2049, с.Ярок Ужгородського району

про стягнення сум 129122,24 грн., в т.ч. 113508,88 грн. основного боргу за спожиту електроенергію, 1177,42 грн. 3% річних, 8603,23грн. інфляційних

Суддя І.В.Івашкович

Представники:

від позивача: Гусак С.М., заступник начальника юр відділу, довіреність №2098 від 07.04.08

від відповідача: Прохоров С.А., юрисконсульт, довіреність №491 від 25.03.08

В засіданні прийняли участь –Дементьєва С.М., юрисконсульт КЕВ м.Мукачево, довіреність №220/30/8 від 11.01.08

У судовому засіданні 10.11.08 оголошувалась перерва до 11.11.2008 р. 12:00год.

СУТЬ СПОРУ: ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці звернулось з позовом до Військовой частини А2049, с.Ярок Ужгородського району про стягнення сум 129122,24 грн., в т.ч. 113508,88грн. основного боргу за спожиту електроенергію, 1177,42грн. 3% річних, 8603,23грн. інфляційних.

Позов мотивовано тим, що за умовами договору №14-0080 від 18.03.04 про постачання електроенергії, укладеного між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, як Постачальником електричної енергії, та військовою частиною А2049, с.Ярок, як Споживачем, відповідачем взято на себе зобов’язання здійснювати оплату вартості електричної енергії згідно з умовами додатку 7 „Порядок розрахунків” та додатку 8 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”. Однак в порушення умов договору відповідач за період з грудня 2005р. по жовтень 2007р. заборгував за спожиту електроенергію (активну та реактивну) 113508,88грн. За прострочку виконання грошового зобов’язання на підставі ст.625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано та заявлено до стягнення 1177,42грн. 3% річних та 8603,23грн. інфляційних.

В процесі судового розгляду судом, на підставі поданих з боку військової частини А1556, м.Мукачево документів, які засвідчують факт розформування в/ч А2049 (загально-військовий полігон) відповідно до Директиви Командира 13АК№052 від 22.08.06 та призначення правонаступником військової частини А1556, м.Мукачево, ухвалою від 26.02.08 в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України проведено заміну відповідача в/ч А2049 (с.Ярок Ужгородського району, полігон) на правонаступника в/ч А1556 (м.Мукачево, вул.Севастопольська,4).

Відповідач в/ч А1556, м.Мукачево згідно з письмовим відзивом на позов (заява №218 від 11.02.08) проти позову заперечував з тих підстав, що з боку в/ч А2049 при його розформуванні жодних зобов’язань по оплаті боргів у в/ч А1556 не передавалось. Окрім того, зазначалось, що у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України всі військові частини (в т.ч. в/ч А2049 ще до розформування) переуклали договори про постачання електроенергії шляхом укладення трьохсторонніх договорів, за якими в/ч є вигодонабувачами, а платником і зобов’язаною особою є КЕВ м.Мукачево.

Разом з тим, на неодноразові вимоги суду ні з боку відповідача в/ч А1556, ні з боку КЕВ м.Мукачево (докази від КЕВ м.Мукачево витребовувались та його представник викликався для участі в судовому розгляді в порядку ст.30 ГПК України) не подано стосовно спірного періоду жодних доказів на підтвердження укладення відповідного трьохстороннього договору на постачання електроенергії, ні доказів передачі до КЕВ м.Мукачево дебіторсько-кредиторської заборгованості в/ч А2049 або в/ч А1556, як це вимагалось відповідно до директив Міністерства оборони України та про що зазначено у спільному листі від 09.12.05 директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України та начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (а.с.90 т.1).

Натомість до справи додано копію договору №Р06/14-0471 від 19.07.2007р. про постачання електричної енергії, укладеного між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” та КЕВ м.Мукачево, за умовами якого КЕВ м.Мукачево є Споживачем та несе зобов’язання по оплаті електроенергії стосовно об’єктів, які значились як об’єкти Споживача в/ч А2049 за договором №14-0080 від 18.03.04 (спірним по даній справі).

Разом з тим, дія вищезгаданого договору №Р06/14-0471 від 19.07.07 не поширюється на спірні правовідносини, які стосуються періоду виникнення заборгованості з грудня 2005р. по червень 2007р.

Окрім того, позивачем було додано до справи копію угоди №14-0080 від 25.01.2006р., укладеної між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” в особі Ужгородського РЕМ, як Постачальником, КЕВ м.Мукачево, як Платником, та в/ч А2049 (як Споживачем). Дану угоду було укладено із строком дії до 31.12.06 та обумовлено, що така є невід’ємною частиною договору №14-0080 від 2005р.

Суд вважає, що вищезгадана угода від 25.01.06 не має юридичного значення для спірних правовідносин, оскільки така за своїм змістом не може розглядатись як окремий правочин, що врегульовує певний обсяг прав і обов’язків його сторін. Разом з тим, угода від 25.01.06, яка є трьохсторонньою і підписаною за участю в т.ч. КЕВ м.Мукачево, не може вважатися доповненням змісту та невід’ємною частиною договору №14-0080 від 18.03.04 (спірного по даній справі), оскільки така містить посилання на договір №14-0080 від 2005р. без зазначення конкретної дати його укладення.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав вважати КЕВ м.Мукачево зобов’язаною особою за договором №14-0080 від 18.03.04, що є спірним по даній справі.

Відповідач в/ч А1556 подав додаткові заперечення проти позову, викладені у заяві №1348 від 18.08.08 (а.с.25, т.2) та заяві від 01.09.08 (а.с.87-89, т.2). Зокрема, наголошено на тому, що оскільки ні позивач, ні представник КЕВ м.Мукачево не підтвердили наявність трьохстороннього договору на користь в/ч А1556, то таким чином, до укладення договору між КЕВ і позивачем (до серпня 2007р.) діяв договір №14-0080 від 18.03.04, укладений із в/ч А2049, правонаступником якого є в/ч А1556.

Відповідно заперечується правомірність нарахувань на суму 108943,69грн. за рахунком №80 від 12.06.07, які проведено за наслідками зняття приладу обліку №53855401566, оформленого завданням №74/е від 17.04.07, а також оформлення акту №120 від 23.04.07 проведення експертизи електричної енергії. При цьому наголошено, що в порушення вимог п.п. 3.15, 3.18, 3.19 Правил користування електричною енергією зняття приладу обліку та його експертизу проведено за відсутності уповноваженого представника Споживача, яким у спірному випадку є в/ч А1556. Зазначено, що майстер КЕВ м.Мукачево, який у спірний період не був стороною за договором, не може вважатись уповноваженим представником Споживача і такий не мав права діяти від імені в/ч А1556. Відповідач стверджує, що показники приладу обліку №53855401566, які зафіксовано при його заміні та згідно з якими проведено нарахування на суму 108943,69грн. за рахунком №80 від 12.06.07, не доведено належними доказами. Посилаючись на викладені у письмових запереченнях мотиви, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач для спростування заперечень відповідача, а також на виконання вимог суду та з метою додаткового обґрунтування позовних вимог подав додаткові пояснення (заява від 02.09.08, заява від 10.10.08, заява від 27.10.08) згідно з якими стверджує про те, що заміна на об’єкті відповідача приладу обліку №53855401556, проведена 17.04.07, та фіксація його показника 284200 квт/год відбувалась в присутності належного представника відповідача –майстра КЕВ м.Мукачева Кутчак Л.Ф., що підтверджується витягом з наказу начальника КЕВ м.Мукачево від 09.02.07 №42. Наголошує, що з боку майстра КЕВ м.Мукачево завдання №74/е від 17.04.07, а також складений при знятті лічильника акт №63038 від 17.04.08 та акт проведення експертизи лічильника електричної енергії №120 від 23.04.07 було підписано без будь-яких зауважень. При цьому, посилаючись на додані до справи витяг з Положення про КЕВ м.Мукачево та копію акту від 29.03.06 прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка, позивач вказує на те, що КЕВ м.Мукачево здійснює діяльність щодо забезпечення військових частин електроенергією, а отже всі дії по заміні електролічильника на об’єкті „Навчальний центр, с.Оріховиця” вчинялись в присутності уповноваженого представника споживача.

Заявою від 10.11.08 позивач, посилаючись на укладення між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, в/ч А2049 та КЕВ м.Мукачево трьохсторонньої угоди №14-0080 від 25.01.06 про оплату постачання електричної енергії та порядок розрахунків для військових частин, установ, закладів Міністерства оборони України, дислокованих на території Закарпатської області, яка є невід’ємною частиною договору на постачання електричної енергії №14-0080 від 18.03.04, просить провести заміну первісного відповідача в/ч А2049 на належного відповідача КЕВ м.Мукачево. Підстави для проведення такої заміни позивач обґрунтовує тим, що за змістом угоди №14-0080 від 25.01.06 КЕВ м.Мукачево є платником за спожиту в/ч А2049 електроенергію, а отже виникнення спірної по даній справі заборгованості пов’язано із невиконання саме КЕВ м.Мукачево умов угоди від 25.01.06. Окрім того, вказаною заявою, позивач, посилаючись на ст..22 ГПК України, заявляє про збільшення позовних вимог та просить стягнути 164954,61 грн. в т.ч. 113508,88 грн. боргу за активну електроенергію, 4565,19 грн. за реактивну електроенергію, 37449,07 грн. інфляційних, 5264,01 грн. 3% річних, 8798,02 грн пені.

Заява позивача в частині заміни неналежного відповідача судом не може бути прийнята, оскільки заміну відповідача позивач обґрунтовує зміною підстав позову, що фактично означає заявлення нового позову до іншого відповідача. Таким чином, заява позивача про заміну неналежного відповідача не відповідає вимогам ст. 24 ГПК України.

Окрім того, не може бути прийнята для розгляду і вирішенню по суті заява позивача в частині збільшення розміру пені до 8798,02грн., оскільки згідно з позовною заявою до предмету позову вимогу про стягнення пені не включено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги обґрунтовано позивачем з посиланням на обставини невиконання зобов’язань по оплаті вартості електричної енергії згідно з умовами договору №14-0080 від 18.03.2004 на постачання електричної енергії. Вказаний договір укладено між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, в особі Ужгородського РЕМ, як Постачальником електричної енергії, та в/ч А2049, с.Ярок Ужгородського району, як Споживачем. Умовами договору №14-0080 від 18.03.04 визначено зміст правовідносин сторін з приводу постачання електричної енергії до об’єктів, перелік яких наведено у додатку №4.1. Зокрема, споживач в/ч А2049 зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку 7 „Порядок розрахунків” та додатку 8 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії згідно з додатком №6.

Судом з’ясовано, що відповідно до Директиви Командира 13 АК №052 від 22.08.2006р. „Про проведення додаткових організаційних заходів у з’єднаннях та військових частин 13 Армійського корпусу у 2006р.” в/ч А2049 (загальновійськовий полігон) розформовано та призначено правонаступником в/ч А1556, у зв'язку з чим судом ухвалою від 26.01.2008 в порядку ст.25 ГПК України допущено заміну відповідача в/ч А2049, с.Ярок Ужгородського району на правонаступника в/ч А1556, м.Мукачево. Таким чином, у відповідності до ст.104 Цивільного кодексу України, ст.59 Господарського кодексу України до в/ч А1556, м.Мукачево, як правонаступника в/ч А2049, с.Ярок Ужгородського району, перейшов весь комплекс прав і обов'язків, встановлених договором №14-0080 від 18.03.04 (спірним по даній справі).

Аналіз доданого позивачем розрахунку розміру спірної заборгованості, що складає 113508,88грн., показує, що вказана заборгованість виникла внаслідок неоплати нарахувань за реактивну електроенергію за період з грудня 2005р. по червень 2007р. та нарахувань за активну електроенергію за червень 2007р.

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що протягом періоду з грудня 2005р. по червень 2007р. у відповідності до умов додатку №6 до договору №14-0080 від 18.03.2004 проведено нарахування за споживання та генерацію реактивної електроенергії на загальну суму 4565,19грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи копіями щомісячних рахунків за реактивну електроенергію, виставлених до оплати. Згідно з розрахунком боргу, доданим позивачем, протягом вказаного спірного періоду здійснено часткову, на суму 65,38грн., оплату за реактивну електроенергію, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4494,81грн.

Будь-яких обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин виникнення заборгованості за реактивну електроенергію відповідачем суду не наведено. Таким чином, позовні вимоги в частині 4499,81грн. боргу за реактивну електроенергію суд вважає доведеними позивачем та не спростованими відповідачем в установленому порядку.

Відповідно до врегульованих ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України загальних умов виконання зобов’язань, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки в даному випадку зобов'язання по оплаті реактивної електроенергії протягом періоду з грудня 2005р. по червень 2007р. у відповідності до договору №14-0080 від 18.03.2004 не було виконано, заборгованість в розмірі 4499,81грн. підлягає стягненню.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Із доданого позивачем розрахунку інфляційних та 3% річних вбачається, що такі нарахування проведено із простроченого боргу за період з січня 2006р. по жовтень 2008р. Проведеним судом перерахунком встановлено, що із простроченої заборгованості за реактивну електроенергію за вказаний період підлягає оплаті інфляційні в розмірі 1518,25грн. та 3% річних в розмірі 259,11грн.

Таким чином, вимоги в частині 1518,25грн. інфляційних та 259,11грн. річних підлягають задоволенню.

Аналізуючи обставини виникнення заборгованості за активну електроенергію у зв'язку з неоплатою рахунку №80 від 12.06.2007, суд констатує такі висновки.

Рахунок №80 від 12.06.07 (до справи додано копію а.с.43, т.1) містить нарахування на суму 108943,69грн., що складає вартість 252818квт/год електроенергії.

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що рахунок №80 від 12.06.2007 містить нарахування за споживання електроенергії в кількості 252818квт/год, визначеній за різницею показників електролічильника №53855401566, який було облаштовано на об’єкті „Військове містечко, с.Оріховиця”, включеному до переліку об’єктів споживача згідно з додатком №4.1 до договору №14-0080 від 18.03.2004 (згідно з поясненнями позивача у рахунку №80 від 12.06.2007 помилково зроблено посилання на номер лічильника 371).

Споживання електроенергії в кількості 255818 квт/год визначено за різницею таких показників приладу обліку №53855401566 (надалі - №566) –попереднього 31382 квт/год та наступного 284200 квт/год. Показник 31382 квт/год визначено шляхом проведення нарахувань за березень, квітень 2007р. за середньодобовим обсягом споживання електроенергії, оскільки останній раз показники приладу обліку №566 передавались в лютому 2007р. Показник 284200 квт/год було зафіксовано на момент проведення заміни приладу обліку №566, що оформлено завданням №74/е від 17.04.07, у якому і було зазначено про показник 284200 квт/год приладу обліку №566 на момент його зняття. Окрім того, при проведенні зняття та заміни приладу обліку №566 посадовою особою Ужгородського РЕМ було складено акт №63038 від 17.04.07 про порушення Правил користування електричною енергією, яким зафіксовано вищевказані показники електролічильника №566 та зазначено про виявлене порушення у вигляді підгорівшого корпусу електролічильника, а також вказано, що показники лічильника не змінюються. Актом №120 від 23.04.07 проведення експертизи лічильника електричної енергії підтверджено, що електролічильник (з.н. 53855401566, типу ЦЕ 6803В, показник 284200) непридатний для подальшої експлуатації, оскільки має оплавлений клемник та підгорівший корпус.

Правовий аналіз всіх доказів, доданих в обґрунтування підстав проведених згідно з рахунком №80 нарахувань показує, що кількість 252818 квт/год спожитої електроенергії визначено неправомірно, з порушенням відповідних договірних умов, вимог Правил користування електричною енергією, що регламентують порядок визначення обсягів електроенергії, що підлягають оплаті.

Так, згідно з умовами договору №14-0080 від 18.03.04 (п.п. 2.2.3, 7, додатки №№ 7, 8), а також вимогами чинних Правил користування електричною енергією (п.6.1) діє загальний порядок визначення обсягу електроенергії, що підлягає оплаті, відповідно до даних розрахункового обліку електроенергії про фактичне споживання.

Із матеріалів справи слідує, що розрахунки за спожиту електроенергію по спірному об’єкту „Військове містечко, с.Оріховиця” упродовж всього періоду, з моменту облаштування приладу обліку №566 (додано копію завдання №295е від 24.11.05, а.с.123, т.1) до березня 2007р., проводились згідно з переданими до Ужгородського РЕМу показниками лічильника, про що свідчать додані позивачем копії актів про показники лічильників та виставлених на їх підставі рахунків до оплати.

Зокрема, останній акт про використану електроенергію стосовно спірного об’єкту було передано 15.02.07, який містив показник 028422 квт/год (а.с.73, т.2), на його підставі було виставлено до оплати рахунок №1477 від 15.02.07 (а.с.71, 72, т.2). В послідуючому, а саме, за березень, квітень 2007р. (рахунок №2472 від 20.03.07, рахунок №3082 від 13.04.07, а.с. 74, 75, 76, 77, т.2) нарахування по вказаному об’єкту проводились шляхом визначення кількості електроенергії за середньодобовим обсягом споживання за попередній період. Таким чином, показники приладу обліку №566, які значаться в рахунках від 20.03.07, від 13.04.07, визначались шляхом додавання до останнього переданого споживачем показника відповідного визначеного позивачем обсягу електроенергії. Саме таким чином було визначено показник 31382 квт/год, що є вихідним для обрахунку нарахувань за спірним рахунком №80 від 12.06.07. Суд вважає, що вищенаведений порядок обліку електроенергії із самостійним визначенням показів електролічильника суперечить змісту норм п.6.39 Правил користування електричною енергією, за приписами яких визначення обсягу спожитої електроенергії за середньодобовим обсягом споживання проводиться за відповідний розрахунковий період із подальшим перерахунком у разі надання даних про спожиту електроенергію протягом наступного періоду. Встановлено, що тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання до отримання показів лічильника не має перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого нарахування мають проводитись за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин роботи без подальшого перерахунку, а відновлення розрахунків за розрахунковим засобом обліку здійснюється після спільного складання акту, в якому фіксуються покази засобу обліку.

Оскільки в даному випадку вищевказаний порядок розрахунку обсягу електроенергії не було дотримано, спільний акт із фіксацією фактичних показів приладу обліку не складався, показник 31382 квт/год не може вважатись достовірним при здійсненні нарахувань за спірним рахунком.

Разом з тим, суд констатує, що і показник 284200 квт/год не підтверджено належними доказами.

Так, із вищенаведених фактичних обставин справи слідує, що показник 284200 квт/год зафіксовано при проведенні на об’єкті „Військове містечко, с. Оріховиця” заміни приладу обліку №566, при якій був присутнім майстер КЕВ м.Мукачево Кутчак Л.Ф.

Як було констатовано судом, жодних доказів на підтвердження статусу КЕВ м.Мукачево, як Споживача електроенергії стосовно спірного об”єкту („Військове містечко, с.Оріховиця”) та в межах спірного періоду не подано, а таким фактично слід вважати в/ч А1556, м.Мукачево. Отже, всі роботи про заміні лічильника №566 слід вважати такими, що всупереч вимог п.3.19 Правил користування електричною енергією проведено за відсутності уповноваженого представника споживача.

Окрім того, суд вважає необхідним звернути увагу на ту обставину, що, як слідує із матеріалів справи, зняття приладу обліку №566 та подальше проведення його експертизи було зумовлене виявленням при його обстеженні порушення обліку електроенергії, а саме, виявлено те, що корпус лічильника (зовнішньої сторони) підгорівший, а показнки лічильника не змінюються. Про виявлене порушення було складено акт порушень №63038 від 17.04.07, а в послідуючому актом №120 від 23.04.07 проведення експертизи лічильника електричної енергії було підтверджено наявність пошкоджень у вигляді оплавленого клемника та підгорівшого корпусу, а також зроблено висновок про непридатність лічильника №566 для подальшої експлуатації. За змістом норм п.6.40 Правил користування електричною енергією у випадках виявлення у споживача порушень обліку споживання електроенергії, в т.ч. пошкодження цілісності корпусу приладу обліку, покази розрахункового засоби обліку не враховуються, а перерахунок обсягу фактично спожитої електроенергії здійснюється у встановленому порядку.

Таким чином, за обставин, коли на спірному об’єкті було виявлено наявність пошкоджень корпусу лічильника №566, у зв’язку з якими визнано його непридатність до подальшої експлуатації, врахування для розрахунку обсягу електроенергії показів такого лічильника, зафіксованих на момент виявлення пошкоджень, суд вважає неправомірним.

Виходячи з вищенаведених мотивів, суд вважає, що рахунок №80 від 12.06.07 на суму 108943,69грн. було виставлено до оплати без наявності правомірних підстав для нарахування такої суми.

Позовні вимоги в частині 108943,69грн. боргу за активну електроенергію та нарахованих у зв’язку з про строчкою оплати цієї суми інфляційних, 3% річних суд визнає заявленими безпідставно, а в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, за результатами аналізу і оцінки всіх фактичних обставин справи в їх сукупності, суд констатує, що позов підлягає частковому задоволенню. Стягується сума 6277,17 грн. в т.ч. 4499,81 грн. боргу за реактивну електроенергію, 1518,25 грн. інфляційних, 259,11грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи те, що подавши заяву від 27.10.08 (а.с.136, т.2) про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом в частині інфляційних та 3% річних, позивач фактично збільшив розмір позовних вимог до суми 156221,96грн. (розмір заявлених позовних складав 123289,53грн.), однак при цьому держмито із суми збільшених позовних вимог не було сплачено, суд в порядку ст.46 ГПК України стягує із позивача в доход держбюджету 270,99грн. держмита із суми збільшених позовних вимог, а також 96,89грн. держмита, недоплаченого при зверненні з позовом.

За правилами ст.49 ГПК України суд пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 60,16грн. та 4,72грн. по оплаті інформаційно-технічних послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 1556 (м. Мукачево, вул.Севастопольська,4, і.код 07792042) на користь ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”(м. Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57 і.код 0013152) сума 6277,17 грн. (в т.ч. 4499,81 грн. боргу за реактивну електроенергію, 1518,25 грн. інфляційних, 259,11грн. 3% річних) та 60,16 грн. відшкодування витрат по оплаті держмита, 4,72 грн. - відшкодування витрат по оплаті інформаційно - технічних послуг.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” ”(м. Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57 і.код 0013152) в доход держб”юджету (по коду б”юджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 096) 367,88 грн. держмита.

5.Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Суддя І.В. Івашкович

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 25.11.2008.