Рішення № 28649671, 16.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/17753-2012 16.01.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 807,30 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Амєліна О.О. -довіреність № 13 від 02.01.2012;

від відповідача: Великородний А.О. -довіреність № 62-1/38-Ю від 25.12.2012;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 807,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну Кирильчук А.С., яка є страхувальником позивача, було завдано матеріальної шкоди, яка була відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 24 807,30 грн. - відшкодування шкоди в порядку регресу, 1609,50 грн. -судового збору.

Ухвалою від 12.12.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.01.2013.

16.01.2013 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 16.01.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 16.01.2012 представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.01.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»(далі по тексту -страховик, позивач) та Кирильчук А.С. (далі по тексту - страхувальник) був укладений Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 311001/4002/0000004 (далі за текстом - Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки «Hundai», державний номер ВК 8224 АМ.

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП -дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

З матеріалів справи слідує, що 12.04.2012 року в м. Рівне на перехресті вулиць Млинівська-Соборна, сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, яким керувала Кирильчук А.С., та транспортний засіб марки «КАМАЗ 5511», державний номер КМ 4610 АН, яким керував Якимчук В.А., у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (довідка про ДТП, Звіт № 131 про оцінку автомобіля від 24.04.2012 року, та Протокол огляду транспортного засобу, наявні у матеріалах справи).

Відповідно до Страхового акту № 00088961 від 18.05.2012 року вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 24 807,30 грн. (копія страхового акту в матеріалах справи).

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія заяви в матеріалах справи), позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідні страхові акти, видано накази на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 24 807,30 грн.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.04.2012 року № 1715\8580\12 винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «КАМАЗ 5511», державний номер КМ 4610 АН, Якимчука В.А., відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність Левчика Н.А. (власника транспортного засобу марки «КАМАЗ 5511», державний номер КМ 4610 АН) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»відповідно до Полісу № АВ/2477057, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Листом від 20.08.2012 року № 0675 позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, однак ні відповіді ні сплати коштів позивач не отримав.

Судом встановлено, що страховик виконав своє грошове зобов'язання 23.05.2012 року на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення № 017538 від 23.05.2012 року на суму 24 807,30 грн. (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Відповідно до Полісу № АВ/2477057 ліміт відповідальності відповідача: за шкоду заподіяну життю та здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду заподіяну майну 50 000,00 грн., франшиза 0,00 грн. (копія Полісу міститься в матеріалах справи).

Відзив відповідача на позовну заяву не приймається судом в якості належного та допустимого доказу та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 24 807,30 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, Печерський район, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01103, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) 24 807 (двадцять чотири тисячі вісімсот сім) грн. 30 коп. - відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 16.01.2013 року