Рішення № 28649650, 10.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.13 Справа№ 5015/4821/12

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії -Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк", м.Львів

до відповідача Львівського національного аграрного університету, м.Дубляни Львівської області

про стягнення 1 964,22 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Романова Н.В. -заступник начальника юридичного відділу філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" (довіреність б/н від 18.06.2012р.); Піхоцький А.В. -юрисконсульт 1-ї категорії юридичного відділу філії -Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" (довіреність б/н від 26.06.2012р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії -Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" до Львівського національного аграрного університету про стягнення 1 964,22 грн., з яких 1 709,64 грн. основного боргу, 1,71 грн. інфляційних нарахувань, 51,27 грн. три проценти річних та 201,60 грн. пені.

Ухвалою суду від 16.11.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.12.2012р. Ухвалою суду від 12.12.2012р. розгляд справи відкладено на 10.01.2013р.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав через канцелярію суду відзив вх. №517/13 від 10.01.2013р., в якому проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому представник відповідача зазначає, що акти приймання-передачі послуг не підписані жодною із сторін, рахунки-фактури є внутрішніми бухгалтерськими документами позивача, а відтак ці документи не є належними доказами надання послуг. На думку представника відповідача позивачем не подано належних доказів надсилання актів та рахунків-фактур, оскільки поштова квитанція та реєстр рекомендованих листів про відправку кореспонденції свідчать лише про факт надсилання листа, однак не підтверджують ту обставину, що в цьому листі знаходились саме вказані позивачем документи. Крім того, у відзиві йдеться про те, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст.56, 57 ГПК України. Як вказує представник відповідача, копія позовної заяви та доданих до неї документів були надіслані відповідачу лише 20.11.2012р., тобто після порушення провадження у справі (16.11.2012р.), відтак, позовна заява у відповідності до положень п.6 ч.1ст.63 ГПК України підлягала поверненню без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

встановив:

26.01.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", в особі начальника філії -Львівське обласне управління (банк) та Львівським національним аграрним університетом (клієнт) було укладено договір №200 на приймання сум платежів від платників-фізичних осіб через установи ВАТ «Ощадбанк»Львівської області (надалі -договір), відповідно до умов якого здійснюється організація та розрахунково-касове обслуговування шляхом приймання від фізичних осіб сум платежів за водопостачання і водовідведення, квартплату та інших платежів через установи ВАТ «Ощадбанк»Львівської області та здійснення їх перерахунку на користь клієнта в розрізі кожного виду послуг та П.І.П. назви платника, зокрема: 01 - за водопостачання та водовідведення; 02 - за квартплату та гуртожитки; 03 -за с/г продукцію власного виробництва; 04 - виторг буфетів та кіоску; 05 - за послуги копіювання; 06 - за реалізовану літературу; 07 -повернення авансу на відрядження; 08 -повернення кредиту на навчання; 09 - за дипломи; 10 - за вивезення побутових відходів.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено додатково ще 7 договорів про внесення змін до договору №200 від 26.01.2010р. на приймання сум платежів від платників-фізичних осіб через установи ВАТ «Ощадбанк»Львівської області.

Згідно договору №6 про внесення змін до договору №200 від 26.01.2010р. сторони внесли зміни і доповнення до договору у зв'язку зі змінами до статуту банку, що затверджені постановою КМУ від 06.04.2011р. №502 «Про внесення змін до постанови КМУ від 25.02.2003р. №261», та зареєстровані 07.06.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»в преамбулі та в розділі 7 договору №14 від 10.03.2004р. (надалі договір) «Реквізити та підписи сторін»найменування банку з ВАТ «Державний ощадний банк України»замінити на АТ «Ощадбанк».

Згідно п.2.1.2. договору №7 про внесення змін до договору №200 від 26.01.2010р. клієнт зобов'язувався повідомляти платників, що плата за надані банком послуги з розрахунково-касового обслуговування вноситься платником в установи банку за окремим прибутковим документом при здійсненні платежу до 300 грн. -у розмірі 2 (двох) % від суми, але не менше 2,00 грн.; більше 300 грн. до 1 000 грн. включно -у розмірі 1% від суми; більше 1 000 грн. до 10 000 грн. включно -у розмірі 0,75% від суми; більше 10 000 грн. -у розмірі 0,5% від суми, але не більше 200 грн. плата утримується від кожної прийнятої суми, вказаної в прибутковому документі.

Згідно п.3.2. договору оплата послуг банку згідно п.2.1.2. даного договору здійснюється клієнтом в термін не пізніше третього робочого дня місяця, наступного за звітним, після виставленого рахунку і акту приймання-передачі наданих послуг за період з 26-го числа минулого місяця по 25-те число (включно) поточного місяця. Клієнт перераховує комісійну винагороду за надані послуги на рахунок банку самостійно.

Відповідно до п.4.3. договору клієнт сплачує банку пеню за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за надані послуги відповідно до п.п.2.1.2. та 3.2. договору у розмірі 1% від не перерахованої, або несвоєчасно перерахованої суми платежу за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується ця пеня.

Позивач згідно умов договору №200 та додаткових договорів до нього за період з 26.09.2011р. по 26.10.2011р. надав відповідачу послуги з розрахунково-касового обслуговування на загальну суму 1 709,64 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача рахунок-фактура№10 від 01.11.2011р. та акт приймання-передачі наданих послуг № 10 від 01.11.2010р. вручався відповідачу нарочно 01.11.2011р.

У зв'язку з відсутністю оплати за надані позивачем послуги, останній надіслав поштою відповідачу акт № 1 від 18.05.2012р. про надання послуг розрахунково-касового обслуговування за договором №200 від 26.01.2010р. за період з 26.09.2011р. по 26.10.2011р. на загальну суму 1 709,64 грн. та рахунок-фактуру до нього.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги не здійснив, підписаний примірник акту приймання-передачі наданих послуг банку не надіслав.

27.08.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію вих.№25-08/6864 з проханням перерахувати заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач, керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 1,71 грн. інфляційних втрат та 51,27 грн. три проценти річних.

Крім того, позивач керуючись умовами п.4.3. договору за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за надані послуги нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 100,80 грн. за період з 04.11.2011р. по 22.03.2012р. та 100,80 грн. пені за період з 23.03.2012р. по 13.08.2012р.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 1 964,22 грн., з яких 1 709,64 грн. основний борг, 1,71 грн. інфляційних нарахувань, 51,27 грн. три проценти річних та 201,60 грн. пеня.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Згідно п.5 ст.341 ГК України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

За період з 26.09.2011р. по 26.10.2011р. позивач надав відповідачу послуги з розрахунково-касового обслуговування по договору №200 від 26.01.2010р. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується реєстром прийнятих-перерахованих платежів на користь відповідача за період з 26.09.2011р. по 26.10.2011р.

Згідно ст.530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.3.2. договору оплата послуг банку згідно п.2.1.2. даного договору здійснюється клієнтом в термін не пізніше третього робочого дня місяця, наступного за звітним, після виставленого рахунку і акту приймання-передачі наданих послуг за період з 26-го числа минулого місяця по 25-те число (включно) поточного місяця. Клієнт перераховує комісійну винагороду за надані послуги на рахунок банку самостійно.

Як пояснив представник позивача акт приймання-передачі наданих послуг від 01.11.2011р. та рахунок-фактура № 10 від 01.11.2011р. вручались відповідачу нарочно, у зв'язку з відсутністю оплати 18.05.2012р. позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру №10 від 17.05.2012р. про оплату наданих послуг в сумі 1 709,64 грн. та акт №10 приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2012р. Факт надсилання підтверджується реєстром рекомендованих листів № 1 від 18.05.2012р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Проте, відповідач акт приймання-передачі наданих послуг не підписав, борг не сплатив.

27.08.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію вих.№25-08/6864 з проханням перерахувати кошти, проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що факт відсутності підписаного між сторонами акту приймання-передачі послуг не може бути доказом їх ненадання. Позивачем подано реєстр прийнятих-перерахованих платежів, що підтверджує факт надання ним послуг по договору №200 від 26.01.2010р. за спірний період.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги не здійснив, відтак основний борг в сумі 1 709,64 грн. підлягає до стягнення.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи позивач нарахував відповідачу втрати від інфляції в сумі 1,71 грн. за період з листопада 2011р. по вересень 2012р., 3% річних в сумі 51,27 грн. за період з 04.11.2011р. по 13.08.2012р.

Слід зазначити, що при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних позивач невірно визначив період. Оскільки відсутні належні докази вручення відповідачу нарочно рахунку-фактури та акту приймання-передачі послуг 01.11.2011р., а поштою їх надіслано 18.05.2012р., відтак початком для нарахуванні пені є 29.05.2012р. (з врахуванням 7-денного строку згідно ч.2 ст.530 ГПК України та 3 дні на поштовий обіг).

Отже втрати від інфляції та 3% річних повинні бути нараховані за період з 29.05.2012р. по 13.08.2012р.

Згідно здійсненого судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 3% річних в сумі 10,82 грн. за період з 29.05.2012р. по 13.08.2012р.

Інфляційне збільшення суми за цей період має мінусове значення та становить - 8,55 грн., відтак сума боргу з врахуванням інфляції складає 1 701,09 грн., тобто інфляція за цей період не нараховується.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.4.3. договору клієнт сплачує банку пеню за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за надані послуги відповідно до п.п.2.1.2. та 3.2. договору у розмірі 1% від не перерахованої, або несвоєчасно перерахованої суми платежу за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується ця пеня.

Позивач просить стягнути пеню яка згідно поданого ним розрахунку становить 100,80 грн. за період з 04.11.2011р. по 22.03.2012р. та 100,80 грн. пені за період з 23.03.2012р. по 13.08.2012р.

Зважаючи на те, що датою виникнення заборгованості, як було вказано вище, є 29.05.2012р., відтак згідно здійсненого судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 29.05.2012р. по 13.08.2012р. в сумі 53,95 грн.

Оцінивши наявні докази та обставини справи, заслухавши представників позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача 1 709,64 грн. основного боргу, 10,82 грн. 3% річних та 53,95 грн. пені.

Твердження відповідача про те, що при поданні позовної заяви позивач не долучив до матеріалів справи належних доказів надсилання відповідачу позовної заяви, яка була надіслана останньому лише 20.11.2012р., тобто після порушення провадження у справі, спростовується наявним в матеріалах справи описом вкладення від 07.11.2012р. та фіскальним чеком до нього від 07.11.2012р. за № 9759, які є належним доказом надсилання відповідачу позовної заяви від 07.11.2012р. за вих.№ 25-08/9392 саме 07.11.2012р. (в канцелярії суду позовна заява зареєстрована 14.11.2012р.).

Заперечення наведені представником відповідача у відзиві є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №21497596 від 06.11.2012р. -1 609,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 612, 625, 627, 629, 837, 901 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 341 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського національного аграрного університету (80381, Львівська область, м.Дубляни, вул.В.Великого, 1; р/р 35221029000202 в ГУДКУ у Львівській області; МФО 825014; код ЄДРПОУ 00493735) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 9; р/р 3901893001; МФО 325796; код ЄДРПОУ 09325703) 1 709,64 грн. основного боргу, 53,95 грн. пені, 10,82 грн. 3% річних та 1 453,96 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 147,65 грн. пені, 1,71 грн. інфляційних втрат та 40,45 грн. 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 15.01.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.