Вирок № 28648651, 14.01.2013, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7/13-к

Провадження № 1-кп/635/8/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді О.М. Пілюгіної

за участі секретаря Бабенко І.К.

прокурора Задніпровського.О.О.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012220140000165 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, громадянина України, який має середню освіту, працює контролером -приймальником в Харківській обласній організації Всеукраїнського союзу автомобілістів № 15, не одружений, має малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, вважається таким, що не засуджений, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

Суд вважає доведеним, що 31 жовтня 2012 року приблизно о 20 годині 00 хв., ОСОБА_2, керував технічно справним автомобілем «ЗАЗ-TF69YO»реєстраційний номер НОМЕР_2, на якому рухався по авто дорозі Харків-Ольхівка, Харківської області у напрямку м. Харкова зі швидкістю 60 км/год. Під час руху в районі розташування 2 км + 200 м вказаної авто дороги в Харківському районі Харківської області ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.1.5; 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яким:

п.1.5 - «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків...»;

п. 12.3 - «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, 1968 року народження, яка переходила проїжджу частину зліва-направо у напрямку руху автомобіля «ЗАЗ-TF69YO».

Порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 полягає в тому, що він, керуючи транспортним засобом, проявив неуважність при виникненні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїжджу частину зліва -направо за рухом автомобіля, яку він міг об'єктивно спостерігати, не вжив своєчасних заходів щодо зупинення швидкості руху аж до зупинення транспортного засобу, чим створив небезпеку для учасників дорожнього руху та допустив наїзд на вказаного пішохода, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження, що призвели до її смерті.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв'язку з подією та наслідками, які наступили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, висловив щире каяття, щодо обставин вчинення кримінального правопорушення дав пояснення, так як це зазначено у вироку, тому суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого, оголошенням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, при цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною і роз'яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що причинило смерть потерпілого.

При призначенні підсудному покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та добровільне усунення заподіяної шкоди.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання суд не вбачає.

Суд, також враховує особу винного, який на психоневрологічному та наркологічному обліку не перебуває, має постійне місце роботи, де характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, виховує малолітню дочку, вважається таким що не має судимості, вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується, як тяжкий, тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вчинене, однак враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчиненні злочину, мають місце обставини, що пом'якшують покарання, а потерпілий у судовому засіданні підтвердив усунення обвинуваченим заподіяної шкоди та відсутність до нього претензій, в тому числі матеріального характеру, тому не подавав цивільний позов, суд приходить до висновку що обвинуваченого можливо на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та одночасно покласти на ОСОБА_2 обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

Питання, щодо речових доказів вирішити відповідно до норм ст. 100 КПК України та повернути речовий доказ -автомобіль ЗАЗ TF 69YO, реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_2 - повернути власнику ОСОБА_5.

Стосовно питання, що стосується відшкодування процесуальних витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, однак враховуючи, що автотехнічна експертиза по справі була призначена 13 листопада 2012 року, експертиза № 874/12 проведена 14 листопада 2012 року, тобто в період дії Кримінально-процесуального Кодексу України в редакції 1961 року, суд застосовує перехідні положення Кримінального Процесуального Кодексу та стягує з обвинуваченого на користь експертної установи вартість проведеної експертизи у розмірі 911,74 грн.

Питання про запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що застосований до обвинуваченого 16 листопада 2012 року, вирішити відповідно до вимог КПК України в редакції 1961 року на підставі п. 9 Перехідних положень Кримінального Процесуального Кодексу.

Керуючись ст. ст. 373-376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного цим вироком, якщо ОСОБА_2 протягом іспитового строку у 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд..

Речовий доказ - автомобіль ЗАЗ TF 69YO, реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_2 - повернути власнику ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково -дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області (ГУДК в Харківській області, код по ОКПО 25574728, розрахунковий рахунок № 31253272210487, МФО 851011 з позначкою виду платежу -за авто технічну експертизу) вартість проведеної експертизи у розмірі 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. 74 коп.

Вирок суду першої набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляція на вирок суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Суддя О.М. Пілюгіна