Постанова № 28647993, 15.01.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2013 року Справа № 1/5005/4330/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Швець В.В. (доповідач),

суддів: Вечірко І.О., Павловського П.П.

при секретарі: Литвин А.П.

за участю представників:

від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

від відповідача-1: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

від відповідача-2: Манойло С.В., довіреність № 1733 від 21.09.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року у справі №1/5005/4330/2012

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, місто Дніпропетровськ

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури", місто Нікополь, Дніпропетровської області

до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит", місто Київ

про визнання недійсним договору про відновлювальну кредитну лінію №448-01-07 від 10 січня 2008 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір про відновлювальну кредитну лінію №448-01-07, від 10 січня 2008 року, укладений між відповідачем-1, ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" та відповідачем-2, ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема:

Відповідно до пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки не було реалізовано 75 відсотків загальної кількості акцій товариства, у власності держави залишилось 29,999 відсотків акцій.

Крім того, був відсутній оформлений наказ про виконання плану приватизації, розміщення акцій, на виконання наказу №131-ПРа Фонду державного майна України, від 14 червня 1995 року.

Тим самим приватизація підприємства відповідача-1, ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури", не була завершена, а план приватизації, розміщення акцій, не був виконаний.

Крім того спірний договір укладено за відсутності дозволу державного органу приватизації на передачу майна під заставу та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції відчуження майна.

Рішенням господарського суду у справі №1/5005/4330/2012, від 16 жовтня 2012 року (суддя Назаренко Н.Г.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що держава, в особі ВАТ "Холдингова компанія "Укркомунмаш" дала свою згоду на отримання відповідачем-1 кредиту у відповідача-2 на вищевказаних умовах, відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів відповідача-1, ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури", від 3 грудня 2007 року.

Тому господарський суд вважає, що на момент укладення оспорюваного кредитного договору, 10 січня 2008 року, відповідач-1, ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури", вже не був державним підприємством, а існувало нове підприємство у формі відкритого акціонерного товариства.

А тому позивачем не доведено та не надано суду доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину сторонами не додержано вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не доведено наявність підстав недійсності спірного договору.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення не врахував вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що

Висновок щодо завершення приватизації ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" не ґрунтується на матеріалах справи.

Крім того висновок щодо спливу позовної давності не відповідає обставинам справи.

На апеляційну скаргу відповідач-2 надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На апеляційну скаргу відповідач-1 відзив не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:

Дніпропетровським апеляційним господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що 10 січня 2008 року між відповідачем-1, ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури", позичальником та відповідачем-2, АТ "Банк "Фінанси та кредит" був укладений Договір про відновлювальну кредитну лінію №448-01-07, від 10 січня 2008 року.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач-2, відкриває відповідачу-1, позичальнику, відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3000000 гривень, а позичальник зобов'язується повернути отримані на рахунок кредитної лінії грошові кошти з кінцевим строком погашення до 10 січня 2011 року та сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 17% річних.

Відповідно до додаткових угод №1, від 21 квітня 2008 року та №2, від 1 червня 2008 року, до укладеного кредитного договору, сторони дійшли згоди про збільшення плати за користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 5.1 укладеного договору забезпеченням виконання зобов'язань є:

застава товарів в обігу вартістю 195597,67 гривень;

застава майнових прав на отримання виручки по договорам загальною заставною вартістю 19213731,29 гривень.

Крім того умовами укладеного договору передбачено, що позичальник зобов'язується в строк до 1 лютого 2008 року, забезпечити передачу в якості забезпечення по кредиту об'єктів нерухомості заставною вартістю не менше 3000000 гривень, а саме адміністративну будівлю та виробниче приміщення, що належать майновому поручителю ВАТ "Запоріжбудде-таль".

На виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем-2 надані кредитні кошти у сумі 3000000 гривень, що не заперечується відповідачем-1 (докази надання кредиту містяться в матеріалах справи).

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог про визнання недійсним спірного договору про відновлювальну кредитну лінію №448-01-07, від 10 січня 2008 року.

Судова колегія вважає обґрунтованими доводи викладені у апеляційній скарзі.

Оскільки як було встановлено у судовому засіданні згідно уточненому плану розміщення акцій станом на момент укладання спірного договору 30% статутного капіталу, відповідача-1, Заводу залишалося не реалізованим.

Тому господарський суд на підставі Статуту відповідача-1 зробив хибний висновок про завершення процесу розміщення 100% акцій.

Крім того судова колегія вважає помилковим не взяття до уваги судом першої інстанції середньорічного розміру кредитних операцій, відповідача-1 оскільки інформація, зазначена у вказаній довідці, мала бути врахована господарським судом.

Не взяття до уваги господарським судом вищевказаної довідки судом не мотивовано.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що висновок щодо завершення приватизації ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до чинного законодавства передання державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, не є підставою для зміни державної форми власності такого майна, оскільки передання державного майна до статутного фонду не віднесено законодавцем до способів приватизації, перелік яких є виключним.

Відповідно до частини 3 статті 145 Господарського кодексу України, правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Отже, акціонерне товариство, яке створюється на базі майна державного підприємства шляхом його корпоратизації, набуває право власності на майно, передане державою до його статутного фонду, тільки у разі якщо в подальшому буде проведена його приватизація шляхом продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про приватизацію державного майна" початком виконання плану приватизації згідно слід вважати дату затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації уповноваженими органами приватизації.

Відповідно до пункту 39 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним з моменту завершення продажу всіх акцій, передбачених планом приватизації (розміщення акцій) до продажу, та оформляється наказом відповідного державного органу приватизації. У разі закріплення у державній власності пакета акцій план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним за умови продажу всіх акцій, за винятком закріплених.

Таким чином, остаточним моментом завершення приватизації корпоратизованого державного підприємства є оформлення наказу державного органу приватизації.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату укладання зазначеного договору ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" перебувало в процесі приватизації, а тому на його майно поширювались обмеження, встановлені пунктом 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна", зокрема щодо купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції.

Приватизація державного пакету акцій ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" не завершена й на даний момент, а висновок, викладений в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія вважає, що договір про відновлювальну кредитну лінію укладений з порушенням вимог законодавства.

Отже, враховуючи, що приватизація відповідача-1 не була закінчена, та ненадання сторонами доказів отримання дозволу державного органу приватизації на укладання договору про відновлювальну кредитну лінію від 10 січня 2008 року суд вважає, що на підставі вищезазначених норм матеріального права позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року у справі №1/5005/4330/2012, скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір про відновлювальну кредитну лінію №448-01-07, від 10 січня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод трубопровідної арматури", (53221 Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Електрометалургів, 300, ЄДРПОУ 03326677) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (04050 місто Київ, вулиця Артема, 60, ЄДРПОУ 09807856).

Стягнути з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, місто Дніпропетровськ, площа Шевченка, будинок №7, рахунок 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЗКПО 24246786, МФО 805012) державне мито в розмірі 85 гривень за розгляд справи у господарському суді Дніпропетровської області та 536 гривень 50 коп. за розгляд справи у Дніпропетровському апеляційному господарському суді.

Стягнути з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, місто Дніпропетровськ, площа Шевченка, будинок №7, рахунок 31217264700005 в Дніпропетровській області, КБКД 22050003 "Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах", ЗКПО 24246786, МФО 805012) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 гривень.

Про що видати накази.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий В.В. Швець

Судді І.О Вечірко

П.П. Павловський

повний текст постанови складено 16.01.2013 р.