Рішення № 28647748, 15.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.13 року Справа№ 5015/4877/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія», м.Львів,

до відповідача: Червоноградської центральної міської лікарні, м Червоноград,

про: стягнення 5 371 грн. 74 коп., 326 грн. 06 коп.,інфляційних втрат, 313 грн. 53 коп. 3% річних, 415 грн. 16 коп. пені та судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Гентош Р.Є. -представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»до Червоноградської центральної міської лікарні про стягнення 5 371 грн. 74 коп. суми основної заборгованості за договором, 326 грн. 06 коп. інфляційних втрат, 313 грн. 53 коп. трьох відсотків річних, 415 грн. 16 коп. пені та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.12.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач -22.11.2012 року рекомендованою поштою №79057 0174709 5, відповідач -21.11.2012 року рекомендованою поштою №80103 0020184 3 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 13.12.2012 року відкладено на 15.01.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 15.01.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи), просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 21.12.2012 року подав відзив на позовну заяву (вх. №29216/12), у якому проти позову заперечив повністю.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32800226, знаходиться за адресою: 79057, Львівська область, м. Львів, вул. Антоновича, буд. 128, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №757925, Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААВ №473171 та Довідкою Головного правління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №514932 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Червоноградська центральна міська лікарня є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 01996869, знаходиться за адресою: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Івасюка, буд. 2, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААВ №609184, Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №325763 та Довідкою відділу статистики у м. Червонограді Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №588987 (докази в матеріалах справи).

22.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»(надалі -позивач, виконавець) та Червоноградською центральною міською лікарнею (надалі -відповідач, замовник) укладено договір про виконання разових робіт №11/03Р (надалі -договір), за умовами якого виконавець зобов'язувався виконати поточний ремонт рентгенапарата РУМ-20М, а замовник - прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору про виконання разових робіт від 22.11.2010 року №11/03Р станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 2.1. договору вартість усіх робіт (послуг), виконання яких доручається виконавцеві за договором, становить 5 371 грн. 74 коп., в тому числі 895 грн. 29 коп. податку на додану вартість.

Розділом 3 договору встановлено права та обов'язки виконавця, розділом 4 -права та обов'язки замовника.

Так, згідно пункту 3.1. договору виконавець зобов'язувався своєчасно виконати і здати замовнику всі обумовлені договором роботи (послуги) та надавати замовнику інформацію про хід виконання робіт.

Відповідно до пункту 4.1. договору замовник зобов'язаний у випадку необхідності надати виконавцеві приміщення для виконання робіт (послуг), надати технічну документацію, необхідну для виконання робіт, обумовлених договором, прийняти виконані роботи згідно з приймально-здавальним актом та своєчасно оплатити виконавцю вартість виконаних робіт, використаних матеріалів (запчастин) згідно з приймально-здавальним актом.

Згідно пункту 4.3. договору замовник зобов'язаний повністю оплатити повну вартість виконаних робіт протягом дев'яти днів з моменту підписання приймально-здавального акту.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що замовник зобов'язаний підписати приймально-здавальний акт. У разі відмови або ухилення замовника від підписання приймально-здавального акту виконавець має право надіслати приймально-здавальний акт поштою у двох примірниках та вимагати оплати наданих послуг у повному обсязі. У такому випадку падалі послуги вважаються прийнятими замовником у день надіслання приймально-здавального акту на адресу замовника.

Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування замовником належної до оплати суми на банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі. Підставою для оплати є договір та приймально-здавальний акт.

Розділом 5 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 6 -строк виконання робіт.

Так пунктом 5.1. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг) замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки або штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу за вибором виконавця, а також відшкодовує збитки, завдані несвоєчасною оплатою, в тому числі збитки, завдані інфляцією, відповідно до індексу інфляції, визначеного державними органами України.

Згідно пункту 6.1. договору строк виконання робіт становить 30 календарних днів з моменту укладення договору.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до пункту 7.1. договору всі спори, які виникають між сторонами при виконанні договору або у зв'язку з ним вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Кошторисом від 22.11.2010 року №11/03Р сторони погодили загальну вартість робіт та використаних матеріалів за договором в сумі 5 371 грн. 74 коп., в тому числі 895 грн. 74 коп. податку на додану вартість. Вказаний кошторис узгоджено повноважним представником позивача та затверджено повноважним представником відповідача, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб -сторін за договором (належним чином завірена копія вказаного кошторису долучена до матеріалів справи).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснив роботи з поточного ремонту рентгенапарату РУМ-20М загальною вартістю 5 371 грн. 74 коп., в тому числі 895 грн. 29 коп. податку на додану вартість, що підтверджується підписаними повноважними представниками та завіреними відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором Приймально-здавальним актом від 25.11.2010 року б/н. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб -сторін за договором (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань за договором з оплати виконаних робіт належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5 371 грн. 74 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 371 грн. 74 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 21.12.2012 року за вх. №29216/12, заперечує проти позовних вимог позивача з підстав того, що відповідач є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, а казначейська служба блокує рахунки відповідача.

Як зазначає відповідач, заборгованість за договором зареєстрована в казначействі 29.08.2012 року і поставлена в чергу на оплату.

Так, на думку відповідача, у відсутності оплати виконаних за договором робіт немає вини відповідача, а тому відповідач не може нести відповідальності за порушення строку і порядку оплати вказаних робіт.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені за договором.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору про виконання разових робіт від 22.11.2010 року №11/03Р, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 415 грн. 16 коп. пені за прострочення оплати виконаних робіт за період з 06.12.2010 року по 05.06.2011 року, нарахованої відповідно до пункту 5.1. договору.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а виходячи з вимог статті 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 415 грн. 16 коп., нарахованої за прострочення оплати виконаних робіт за період з 06.12.2010 року по 05.06.2011 року слід відмовити у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 326 грн. 06 коп. інфляційних втрат за період з 06.12..2010 року по 16.11.2012 року та 313 грн. 53 коп. трьох відсотків річних за період з 06.12.2010 року по 16.11.2012 року, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р) встановлено, що сума, внесена за період з першого по п'ятнадцяте число відповідного місяця індексується за період з врахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця -інфляційна зміна розраховується з врахуванням індексу інфляції цього місяця.

Абзацом 3 пункту 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466.

В судовому засіданні 15.01.2013 року перераховано розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які належить стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:

інфляційні втрати:

(5 371 грн. 74 коп. х 100,8% х 101% х 100,9% х 101,4% х 101,3% х 100,8% х 100,4% х 98,7% х 99,6% х 100,1% х 100% х 100,1% х 100,2% х 100,2% х 100,2% х 100,3% х 100% х 99,7% х 99,7% х 99,8% х 99,7% х 100,1% х 100% х 99,9%) -5 371 грн. 74 коп. = 267 грн. 16 коп.

три відсотки річних:

5 371 грн. 74 коп. х 3% х 712 / 365 = 314 грн. 36 коп.

Таким чином суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 267 грн. 16 коп. інфляційних втрат та 313 грн. 53 коп. трьох відсотків річних за період з 06.12.2010 року по 16.11.2012 року.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати: позивачем за подання позову до господарського суду платіжним дорученням від 13.11.2012 року №277 сплачено судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп. (оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №6 до позовної заяви).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 640 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України від 19.12.1992 року № 2887-ХІІ «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

15.11.2012 року між позивачем та адвокатом Гентош Ростиславом Євгеновичем (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.04.2004 року №322) (надалі - адвокат) укладено договір №03/11/12, за умовами якого адвокат зобов'язувався надавати позивачу адвокатську юридичну допомогу у судовій справі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 6 426 грн. 49 коп. шляхом надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань по справі, складання необхідних юридичних документів по справі та представництва інтересів позивача в судових засіданнях, а позивач зобов'язувався сплатити на користь адвоката 640 грн. 00 коп., попередньо фінансувати витрати адвоката, понесені у зв'язку з виконанням цього договору, а в разі понесення адвокатом додаткових витрат -відшкодувати їх.

Адвокатом надано послуги за договором від 15.11.2012 року №03/11/12, а позивачем здійснено оплату вищевказаних юридичних послуг в розмірі 640 грн. 00 коп., що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом про надання послуг від б/д б/н та платіжним дорученням від 30.11.2012 року №300 на суму 640 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що клопотання представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 640 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката слід задоволити.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, а тому підлягає до задоволення частково.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 20, 21, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82-85, 89, 116-118 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Червоноградської центральної міської лікарні (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Івасюка, буд. 2; код ЄДРПОУ 01996869) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»(79057, Львівська область, м. Львів, вул. Антоновича, буд. 128; код ЄДРПОУ 32800226) 5 371 грн. 74 коп. суми основної заборгованості за договором, 267 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 313 грн. 53 коп. 3% річних, 640 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

15.01.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 16.01.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.