Постанова № 28645656, 12.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.12.12 місто Севастополь Справа №2а-2327/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача: Тимофеєв Олександр Олександрович, довіреність б/н від 01.11.2012,

Малишкіна Марина Володимирівна, довіреність б/н від 14.11.2012,

відповідача -Євсєєв Павло Олександрович, довіреність № 1787/9/10-039 від 14.09.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000170221 від 15.06.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122281,25 грн., з яких: за основним платежем -97825,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -24456,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.10.2012 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою від 15.10.2012 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні неодноразово оголошувались перерви для отримання витребуваних судом доказів.

Представники позивача у судових засіданнях підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача з позовом не погодився у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.08.2003 Ленінською районною державною адміністрацією за № 4055593Ю0030981 в якості юридичної особи зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Севагропром».

Згідно з протоколом загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Севагропром»№ 02/04 від 02.04.2012 вирішено перейменувати Товариство з обмеженою відповідальністю «Севагропром»у Товариство з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс», затверджено нову редакцію Статуту товариства.

10.04.2012 державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів. Згідно з довідкою Управління статистики у місті Севастополі АА № 622440 від 12.04.2012 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України внесені відповідні зміни.

У період з 21.05.2012 по 25.05.2012 працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, глави 8 розділу II Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 405 від 11.05.2012 в.о. начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 01.06.2012 № 39/22-1/32611119, у якому зафіксовані порушення платником податків податкового законодавства України, у тому числі з податку на додану вартість. У висновках акту перевірки зазначено, що у порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Гераклея-Сервіс»занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 97825 грн. у зв'язку зі списанням товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 489123,38 грн., тобто використанням товару з метою, не пов'язаною з господарською діяльністю платника податків, за якими при придбанні сформовано податковий кредит.

На підставі акту перевірки від 01.06.2012 № 39/22-1/32611119 керівництвом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 № 0000170221 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 122281,25 грн., у тому числі зі штрафних санкцій у сумі 24456,25 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене платником податків в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у місті Севастополі про результати розгляду скарги від 30.07.2012 № 1680/10/10-225 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.09.2012 № 1795/0/61-12/10-2115 податкове повідомлення-рішення та рішення Державної податкової служби у місті Севастополі, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, залишені без змін, а скарга платника податків - без задоволення.

Нормою підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 1 Податкового кодексу України закріплене поняття господарської діяльності, якою є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, які виникли у зв'язку з відображенням платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, регулюються підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктом 189.1 статті 189, пунктами 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з абзацом "в" цього підпункту постачанням є будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню).

Останнім абзацом підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто право платника податків є непорушним, правомірність його використання передбачає лише необхідність зв'язку придбання товару/послуги з господарської діяльністю суб'єкта у майбутньому.

Щодо обчислення податкових зобов'язань, у статті 203 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла до 01.07.2012, у разі постачання товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою їх вартості коштами, у межах бартерних операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, а також у разі постачання товарів/послуг пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований як платник податку, чи фізичній особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з редакцією пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, яка набула чинності 01.07.2012, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції ( у разі відсутності обліку необоротних активів -виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами -виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України законодавець передбачив, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 189.11 статті 189 Податкового кодексу України (у редакції до 01.07.2012) передбачено, що у разі умовного постачання товарів базою оподаткування є звичайна ціна відповідних товарів чи необоротних активів.

Судом при з'ясуванні обставин справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»у періодах, в яких встановлені порушення податкового законодавства з податку на додану вартість, здійснювало придбання молочної продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинка-Юг». Товар у наступних податкових періодах не було реалізовано контрагентам чи іншим чином використано у господарській діяльності, було списано у зв'язку з порчею на суму 489,1 тисяч грн.

Обсяг придбання молочної продукції з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податків у 3 кварталі 2011 року склав 819,6 тисяч грн., сума реалізації у цьому періоді -77,8 тисяч грн., у 4 кварталі 2011 року придбання -1405,1 тисяч грн., обсяг реалізованого -0 грн., у 1 кварталі 2012 року 198,8 тисяч грн. та 0 грн. відповідно.

З аналізу зазначених обставин справи слідує, що позивачем регулярно здійснювалося придбання молочної продукції -товару з обмеженим терміном придатності з метою його подальшого продажу, а суми, сплачені у зв'язку з таким придбанням було віднесено до складу податкового кредиту.

При наданні пояснень представники позивача зазначали, що придбання було обумовлено господарською метою -продажем іншому підприємству.

В акті перевірки, письмових запереченнях проти адміністративного позову наведені дані, відповідно до яких загальна сума задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»податкового кредиту у 3 кварталі 2011 року склала 241562 грн., з якого від операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тульчинка-Юг» 163,92 тисяч грн. або 68 %; у 4 кварталі 2011 року - 628669 грн. та 281,02 тисяч грн. або 45 %; у 1 кварталі 2012 року - 53621 грн. та 39,76 тисяч грн. або 74 %. Тобто за рахунок користування правом на податковий кредит від операцій з придбання молочної продукції позивачем при обчисленні податкових зобов'язань за відповідні періоди були зменшені суми податку на додану вартість до сплати у бюджет.

Зазначені факти представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»у судовому засіданні не заперечувалися, проте ними доводилася відповідність таких дій нормам пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та протиправність висновків Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Судом не приймаються до уваги зазначені доводи позивача, адже нормами Податкового кодексу України імперативно закріплений обов'язок визначення платниками податків бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг у межах балансу для невиробничого використання.

Після здійснення Товариство з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»списання товарно-матеріальних цінностей, ці товари стали непридатними до використання у якості виробничих у межах господарської діяльності платника податків, яка направлена на отримання доходу, тобто були переведені до невиробничих. Вказане свідчить про здійснення умовного постачання товарів та про необхідність застосування відповідних правових наслідків у податковому обліку позивачем.

До того ж, знищення молочної продукції було викликано не форс-мажорними обставинами, доказів їх існування не надано. Підприємством на власний розсуд здійснювалося придбання молочної продукції, яка є товаром з обмеженим терміном зберігання, з метою подальшого продажу контрагенту. В подальшому товар було списано з огляду на відмову останнього його придбати. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування до спірної ситуації норм останнього абзацу підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та оцінювати списання не як умовне постачання.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показів свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представників позивача щодо неправомірності дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

За таких обставин, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підписО.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 17 грудня 2012 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук