Постанова № 28645627, 21.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.11.12 місто Севастополь Справа №2а-2361/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача: Кудінов Віталій Миколайович, довіреність б/н від 04.10.2012,

Крічун Марк Михайлович, довіреність б/н від 04.10.2012,

відповідача -Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірми маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001350153 від 24.09.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 923215,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість прийнято у порушення вимог податкового та цивільного законодавства. При цьому, у позові зазначено, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про безоплатність господарських операцій, що здійснені у червні, вересні, листопаді 2006 року, у січні, липні, серпні, вересні, листопаді 2007 року, у грудні, січні, лютому, березні, травні, червні, серпні,жовтні 2008 року, у січні, квітні, липні 2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.10.2012 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою суду від 26.10.2012 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2012 працівниками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя державної податкової служби було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Дочірнім підприємством "Зовнішекономсервіс" - фірмою маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1801/10/15-3/24865093 від 30.08.2012, в якому зафіксовано порушення Дочірнім підприємством "Зовнішекономсервіс" - фірмою маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" пункту 102.5 статті 102 розділу ІІ, пункту 198.3 статті 98 розділу V Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, а саме: встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 943215,00 грн., у тому числі за періодами строком більш ніж 1095 днів: за червень 2006 року на суму 120210,00 грн., за вересень 2006 року на суму 28811,00 грн., за листопад 2006 року на суму 82176,00 грн., за січень 2007 року на суму 74724,00 грн., за липень 2007 року на суму 1053,00 грн.,за серпень 2007 року на суму 5272,00 грн., за вересень 2007 року на суму 32715,00 грн, за листопад 2007 року на суму 19421,00 грн.,за грудень 2008 року на суму 248705,00 грн., за травень 2008 року на суму 717,00 грн.,за червень 2008 року на суму 41119,00 грн., за серпень 2008 року на суму 935,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 9,00 грн., за січень 2009 року на суму 16068,00 грн., за квітень 2009 року на суму 125610,00 грн., за липень 2009 року на суму 7443,00 грн.

12.09.2012 позивачем до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби надано заперечення на акт камеральної перевірки № 1801/10/15-3/24865093 від 30.08.2012.

Листом від 19.09.2012 за вих. № 4/10/15-3 Дочірньому підприємству "Зовнішекономсервіс" - фірми маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" відмовлено у задоволенні заперечень до акту перевірки.

24.09.2012 на підставі акту перевірки № 1801/10/15-3/24865093 від 30.08.2012 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001350153 про зменшення Дочірньому підприємству "Зовнішекономсервіс" - фірмі маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 943215,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 вказаного кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 зазначеного Кодексу встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України встановлено право платника податків самостійно прийняти рішення щодо зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку або щодо повернення суми бюджетного відшкодування, а саме: платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця або дата відвантаження товарів. У свою чергу право на податковий кредит з податку на додану вартість у платника податків виникає також за першим з подій: або списанням коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або отриманням платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Отже, право на податковий кредит пов'язано з виникненням податкового зобов'язання у постачальника товару та не залежить від здійснення оплати за товар у разі, якщо першою з подій був факт відвантаження товару. Фактична сплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) має значення у разі прийняття рішення суб'єктом господарювання про повернення суми бюджетного відшкодування. Крім того, Податковий кодекс України містить у собі вичерпний перелік підстав, що виключають факт виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку позовної давності щодо сплати за раніше придбані товари. До того ж, суд зазначає, що такого поняття, як «втрата податкового кредиту з податку на додану вартість»Податковий кодекс України у собі не містить.

З матеріалів справи вбачається, що у ході камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року податковим органом було встановлено відображення Дочірнім підприємством "Зовнішекономсервіс" - фірмою маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" у даної декларації залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) у сумі 2706507,00 грн., у тому числі по періодах строком більше ніж 1095 днів на загальну суму 943215,00 грн., у тому числі за періодами строком більш ніж 1095 днів: за червень 2006 року на суму 120210,00 грн., за вересень 2006 року на суму 28811,00 грн., за листопад 2006 року на суму 82176,00 грн., за січень 2007 року на суму 74724,00 грн., за липень 2007 року на суму 1053,00 грн.,за серпень 2007 року на суму 5272,00 грн., за вересень 2007 року на суму 32715,00 грн., за листопад 2007 року на суму 19421,00 грн., за грудень 2008 року на суму 248705,00 грн., за травень 2008 року на суму 717,00 грн., за червень 2008 року на суму 41119,00 грн., за серпень 2008 року на суму 935,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 9,00 грн., за січень 2009 року на суму 16068,00 грн., за квітень 2009 року на суму 125610,00 грн., за липень 2009 року на суму 7443,00 грн.

Під час судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що позивачем суми податку на додану вартість у червні, вересні, листопаді 2006 року, у січні, липні, серпні, вересні, листопаді 2007 року, у грудні, січні, лютому, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2008 року, у січні, квітні, липні 2009 року були включені до складу податкового кредиту за фактом першої з подій, а саме: за фактом відвантаження товарів контрагентами на підставі виданих останніми податкових накладних.

Висновок Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Державної податкової служби України про безоплатність господарських операцій у цей період зроблений виключно на підставі відомостей, вказаних у додатках до декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року.

Доказів встановлення неправомірності включення Дочірнім підприємством "Зовнішекономсервіс" - фірмою маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зазначені податкові періоди відповідачем суду надано не було.

Також судом встановлено, що Дочірнім підприємством "Зовнішекономсервіс" - фірмою маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" від'ємне значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 943215,00 грн. не було заявлено до бюджетного відшкодування.

Отже, зазначене свідчить, що включення позивачем вказаних сум податку до податкового кредиту, врахування них у розрахунку суми об'єкту оподаткування та зарахування від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань повністю узгоджується з вимогами податкового законодавства.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України щодо можливості подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, оскільки у зв'язку з неоплатою позивачем отриманих товарів у останнього не виникло право на бюджетне відшкодування та ним не було заявлено дану суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 вказаного кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору, згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 4 вказаної статті Кодексу закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сторони у господарських правовідносинах вільні у визначені умов договору, у тому числі строку договору, строків поставки та сплати. При цьому, за домовленістю сторін умови договору можуть бути змінені.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто перебіг строку позовної давності пов'язаний з умовами договору.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З зазначеного вбачається, що висновок щодо пропущення суб'єктом господарювання строку позовної давності, наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів (послуг) можливо зробити на підставі вивчення договорів, додаткових угод до них та інших документів виключено під час проведення документальної, а не камеральної перевірки.

Аналогічний висновок зроблено Державною податковою службою України у листі за вих. № 10155/7/15-3417-03 від 06.04 2012.

Судом встановлено, що висновок про несплату Дочірнім підприємством "Зовнішекономсервіс" - фірмою маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" за придбані товари з пропуском строку позовної давності зроблено відповідачем за результатами камеральної, а не документальної перевірки.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які обґрунтовують правомірність оскаржуваного рішення у даній справі, покладено на Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню та вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, суд присуджує на користь Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірми маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" судові витрати по сплату судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 24.09.2012 № 0001350153 про зменшення Дочірньому підприємству "Зовнішекономсервіс" - фірмі маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 943215,00 грн.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірми маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (99001, місто Севастополь, вул.Гер.Севастополя, 13, код ЄДРПОУ 24865093) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підписО.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26 листопада 2012 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук