Постанова № 28645570, 19.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 року справа № 2а-12884/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авім Груп»доДержавної податкової інспекції Солом'янському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авім Груп»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкові повідомлення-рішення від 06.09.2012 №00047022-7 та від 06.09.2012 №00047122-7. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Авім Груп»зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією за №10701050001017584 від 13.07.2009 за юридичною адресою: м. Київ, вул. Олексіївська, 3 та взято на податковий облік в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.07.2009 №29348.

На підставі наказу від 06.08.2012 №1193, направлення №1175/22-7 від 07.08.2012 та пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авім Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Перший Український правочин»за період з 01.01.2010 по 31.05.2012.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 20.08.2012 №5479/22-7/36581827, яким встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкові повідомлення-рішення від 06.09.2012 №00047022-7, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68029,00грн. (за основним платежем -54423,00грн., за штрафними санкціями -13606,00грн.) та від 06.09.2012 №00047122-7, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 73420,00грн (за основним платежем -57144,00грн., за штрафними санкціями -14286,00грн.).

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на наступне.

Згідно бази AIS «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України»встановлено, що ТОВ «Авім Груп»включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми за податковими накладними з ТОВ «Перший Український правочин»у розмірі 119024,00грн., в т.ч. за листопад 2011 року в сумі 21381,00грн., за грудень 2011 року в сумі 43220,00грн., за січень 2012 року в сумі 5066,00грн., за лютий 2012 року в сумі 9954,00грн., за березень 2012 року в сумі 13830,00грн., за квітень 2012 року в сумі 10548,00грн., за травень 2012 року в сумі 15025,00грн.

ТОВ «Авім Груп»сформовано податковий кредит за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Перший Український правочин», згідно договорів №0111/1 від 01.11.2011, №2312/11 від 23.12.2011, №1201/1 від 12.01.2012, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Авім Груп»які зазначені в акті перевірки від 20.08.2012 №5479/22-7/36581827.

Суми податку на додану вартість вищевказаним податковим накладним включено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року за грудень 2011 року, за січень 2012 року, за лютий 2012 року, за березень 2012 року, за квітень 2012 року, за травень 2012 року.

Між ТОВ «Авім Груп»та ТОВ «Перший Український правочин»укладено ряд договорів, а саме:

договір поставки №0111/2 від 01.11.2011. Предмет договору: Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплачувати його на умовах даного договору;

договір поставки №2312/11 від 23.12.2011. Предмет договору: Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплачувати його на умовах даного договору;

договір на вантажно-розвантажувальні роботи та перевезення вантажу №1201/1 від 12.01.2012. Предмет договору: вантажно-розвантажувальні роботи, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладенню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення так, і переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, і інше.

ТОВ «Перший Український правочин»на виконання умов зазначених договорів виписано наступні податкові накладні: по договору №0111/2 від 01.11.2011 (№53 від 01.11.2011, №52 від 03.11.2011, №55 від 14.11.2011, №54 від 23.11.2011, №16 від 02.12.2011, №28 від 08.12.2011, №34 від 21.12.2011, №85 від 29.12.2011); по договору №2312/11 від 23.12.2011 (№51 від 23.12.2011, №63 від 29.12.2011, №62 від 29.11.2011, №9 від 30.01.2012, №5 від 28.02.2012, №8 від 29.02.2012, №7 від 30.03.2012, №4 від 30.04.2012, №5 від 30.04.2012, №6 від 30.04.2012, №7 від 30.04.2012, №8 від 30.04.2012, №3 від 21.05.2012, №4 від 22.05.2012, №6 від 31.05.2012); по договору №1201/1 від 12.01.2012 (№149 від 10.01.2012, №31 від 02.02.2012, №23 від 13.03.2012, №24 від 13.03.2012, №34 від 03.04.2012, №38 від 06.04.2012, №7 від 04.05.2012, №10 від 08.05.2012, №20 від 23.05.2012).

В матеріалах справи наявні докази подальшої реалізації продукції придбаної у ТОВ «Перший Український правочин»наступник підприємствам: ТОВ «Барклай-Авто», ПП «Скіф-Ойл», ТОВ «Будсервіс»ЛТД, ТОВ «Модерн-ХХІ», ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат», ДП «Агрофірма Мрія», ТОВ «Анив», ТОВ «Елітмедика», ТОВ «Квіти Сервіс», ТОВ «Вордтекс», ТОВ «Хонда Україна», ДП «Грикар А.П.С.», ТОВ «Агрофірма «Орельська», ТОВ «Біоматриця групп», ДП «Нагель-Фенстер».

При цьому, в акті перевірки зазначено, що перевіркою контрагента позивача (акт №1755/22-4/36346972 від 12.06.2012 ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС) встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Перший Український правочин»здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Перший Український правочин», а фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Авім Груп»та ТОВ «Перший Український правочин»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином (ст.234 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, укладені правочини між ТОВ «Авім Груп»та ТОВ «Перший Український правочин»не спричинили реального настання юридичних наслідків

Суд з такими твердженнями представника відповідача не може погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України).

Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених ТОВ «Авім Груп»та ТОВ «Перший Український правочин»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання між ТОВ «Авім Груп»та ТОВ «Перший Український правочин» правочинів.

Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд звертає увагу, що суб'єктами господарських правовідносин є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо недійсності та нікчемності укладених між ТОВ «Авім Груп»та ТОВ «Перший Український правочин» правочинів.

Крім того, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок. Матеріали справи містять докази виконання умов договорів.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

На виконання зазначених норм Податкового кодексу України, позивачем подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкові декларації за відповідні періоди.

Пунктом 200.11 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо порушення позивачем зазначених вимог Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1238, таким чином визначене у податковому повідомленні-рішенні порушення вимог Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток не знайшли свого документального підтвердження.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо видання наказу та проведення перевірки та складання акту, суд зазначає наступне.

Вчинення зазначених дій прямо передбачено нормами Податкового кодексу України, та здійснено відповідачем на підставі чинного на момент перевірки наказу про призначення перевірки .

В процесі судового розгляду позивачем не надано жодних доказів вчинення будь-яких дій, якими б порушувався встановлений порядок проведення перевірки, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно-правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Згідно з абз.1 п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до змісту п.3 р.I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо видання наказу та складання акту документальної позапланової невиїзної перевірки як службового документу, що підтверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованим та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №00047022-7 від 06.09.2012 та №00047122-7 від 06.09.2012.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук