Постанова № 28645552, 20.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 грудня 2012 року 16 год. 45 хв. № 2а-15257/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс" про визнання недійсними угод та стягнення з відповідачів коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 листопада 2012 року надійшов позов державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Україна" (також далі за текстом - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс" (також далі за текстом - відповідач-2) про визнання недійсними правочинів, укладених відповідачем-1 та відповідачем-2 шляхом обміну документами у лютому 2010 року, та стягнення у дохід держави сум безпідставно отриманих коштів з відповідача-1 у розмірі 984211,75 грн. та з відповідача-2 у розмірі 42575,00 грн.

Ухвалою суду від 07 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалами суду від 20 листопада та 04 грудня 2012 року відмовлено повністю в задоволенні клопотань представника відповідача-1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-7784/12/2670.

Ухвалами суду від 13 грудня 2012 року відмовлено повністю в задоволенні клопотань представника відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду та про закриття провадження у справі.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача-1 позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях (відзиві) проти позову, наданих суду у судовому засіданні 20 листопада 2012 року.

Пояснила, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідачі не повинні нести податкову відповідальність за можливу протиправну діяльність інших платників податків.

Представник відповідача-2 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшло, у зв'язку з чим на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 13 грудня 2012 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту позову вбачається, що вимога позивача про визнання недійсними правочинів, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2, а також стягнення із вказаних суб'єктів господарювання коштів ґрунтується на висновках акту від 28 жовтня 2011 року № 429/23-304/36337161 про результати планової виїзної перевірки відповідача-1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді відповідач-1 мав взаємовідносини з відповідачем-2 та приватним підприємством "Техноконсалт" (також далі за текстом - ПП "Техноконсалт"), які виникли на підставі укладених між вказаними суб'єктами господарювання договорів про надання послуг. Однак, як виявлено у ході перевірки, такі взаємовідносини не мали реального характеру, тобто не мали на меті створення правових наслідків.

Враховуючи викладені обставини та керуючись п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", позивач 05 листопада 2012 року звернувся до суду з позовом.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Однак, на час звернення позивача до суду з позовом Закон України "Про державну податкову службу в Україні" втратив чинність на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 05 липня 2012 року № 5083-VI.

Зокрема, згідно з п. 3 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи", визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 6, ст. 37 із наступними змінами), крім ч. 4 ст. 17, абзаців 2 і 3 ч. 2 ст. 19, п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 21 цього Закону, які втрачають чинність із дня набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України.

Оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" набрав чинності із 12 серпня 2012 року, про що свідчить відповідна інформація на офіційному веб-порталі Верховної Ради України, то Закон України "Про державну податкову службу в Україні" втратив чинність також із 12 серпня 2012 року, крім ч. 4 ст. 17, абзаців 2 і 3 ч. 2 ст. 19, п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 21 цього Закону, які втрачають чинність із дня набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України, а повністю Закон України "Про державну податкову службу в Україні" втратив чинність із 19 листопада 2012 року.

Таким чином, на час звернення позивача до суду з позовом відповідне положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на підставі якого податкові органи мали повноваження подавати до судів позови про визнання угод недійними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, втратило чинність.

Поряд з цим, Податковий кодекс України (також далі за текстом - ПК України) не містить відповідного положення, аналогічного п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Проаналізувавши викладені положення та обставини, а також враховуючи, що на час звернення позивача до суду з позовом питання щодо звернення податкових органів до судів із позовами про визнання угод недійсними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, законодавчо є неврегульованим, суд прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

При цьому, питання щодо строків звернення позивача до суду з позовом та належності розгляду і вирішення справи судом вирішено шляхом постановлення 13 грудня 2012 року відповідних ухвал про відмову в задоволенні клопотань.

Посилання представника відповідача-1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року у справі № 2а-15095/12/2670 як на доказ пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, за переконанням суду, є передчасними, оскільки вказана ухвала на час судового розгляду справи не набрала законної сили, отже, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, не може бути підставою для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача-1 у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, також не надала належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс" про визнання недійсними угод та стягнення з відповідачів коштів є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, та відсутністю судових витрат, понесених відповідачами, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс" про визнання недійсними правочинів, укладених відповідачем-1 та відповідачем-2 шляхом обміну документами у лютому 2010 року, та стягнення у дохід держави сум безпідставно отриманих коштів з відповідача-1 у розмірі 984211,75 грн. та з відповідача-2 у розмірі 42575,00 грн.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин