Постанова № 28645519, 21.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.12.12 місто Севастополь Справа №2а-2825/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання -Олійник С.О.,

за участю:

позивача -ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19.11.1996,

представника відповідача -Труба Ольга Володимирівна, довіреність № 2397 від 30.11.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4515 про визнання дій неправомірними та стягнення грошової винагороди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до військової частини А4515 про визнання дій військової частини А4515 щодо виплати йому винагороди за безперервну військову службу не у повному 100-відсотковому розмірі неправомірними та стягнення з військової частини А4515 на користь позивача недоплаченої частини грошової винагороду за безперервну військову службу у розмірі 618,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені вимоги Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чим порушені права позивача на отримання грошової винагороди за безперервну військову службу у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.12.2012 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою суду від 11.12.2012 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У ході судового розгляду справи позивач позов підтримав, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі з підстав, викладених у запереченні. Просив залишити позов без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши думку позивача, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що наказ командира військової частини А4515 відповідно до якого позивачу виплачена грошова винагорода за тривалу безперервну службу у розмірі 50 відсотків, виданий 21.05.2012, фактично виплату здійснено наприкінці літа 2012 року, що не заперечується відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині А4515 та знаходиться на фінансовому забезпеченні у вказаній військовій частині.

Станом на 05.11.2012 строк безперервної календарної військової служби позивача складає 22 роки 08 місяців 04 дні, що підтверджується довідкою військової частини А4515 № 1299 від 06.11.2012.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 1-1, частиною 1 статті 1-2 зазначеного Закону встановлено, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частинами 1, 3, 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця, та підлягає індексації відповідно до закону. Розмір грошового забезпечення що виплачується, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Згідно з положеннями пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 1294 від 07.11.2007, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони.

Пунктом 3 вказаної постанови затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25-28, 33.

Відповідно до додатку 25 зазначеної постанови, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби, посадовий оклад і оклад за військовим званням.

Зокрема, за 20 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням.

Пунктом 32.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від № 260 11.06.2008 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода, яка за строк безперервної календарної військової служби 20 років складає 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням.

Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).

З матеріалів справи вибачається, що станом на 15.03.2012 строк безперервної календарної військової служби ОСОБА_1 склав 22 календарні роки, що надало позивачу право на одержання винагороди у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням.

Згідно з довідкою військової частини А4515 № 1332 від 19.11.2012 розмір посадового окладу ОСОБА_1 становить 760,00 грн. та окладу за військове звання -65,00 грн. Винагорода за тривалість безперервної військової служби складає 618,75 грн. ((65,00+760,00)*1,5+1237,50*50%=618,75 грн.).

Наказом командира військової частини А 4515 (по стройовій частині) № 93 від 21.05.2012 прийнято рішення відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, виплатити старшому прапорщику ОСОБА_1, начальнику складу озброєння, ВОС-713535А, винагороду за тривалість безперервної військової служби у розмірі 50 відсотків установленого розміру.

Таким чином, замість передбаченої винагороди у розмірі 1,5 посадового окладу, позивачу виплачено лише 50 відсотків установленого розміру, а саме - 618,75 грн., що не заперечується відповідачем.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 3.1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

У пункті 3.2 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 1294 від 07.11.2007 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Тобто, виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторису військової частини та на підставі наказу командира військової частини.

Пунктами 1.9., 1.12. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від № 260 11.06.2008 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

У разі виникнення спірних питань щодо нарахування належного грошового забезпечення фінансові органи до з'ясування (уточнення) у фінансовому органі вищого рівня порядку виплати здійснюють виплату безспірно належного військовослужбовцю грошового забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд зазначає, що позивачем надані достатні докази, які свідчать про обґрунтованість його позовних вимог.

Доводи позивача не спростовані відповідачем, як того прямо вимагає частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказаний обов'язок відповідачем не виконаний, правомірність дій щодо виплати позивачу 50 відсотків від належного розміру винагороди за безперервну військову службу суду не доведено. Доказів обмеження асигнувань на виплату винагороди за безперервну військову службу, передбачених у кошторисі військової частини А4515, суду не надано.

Таким чином, виходячи з системного аналізу правових норм, фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача по виплаті позивачу винагороди за тривалість безперервної військової служби в розмірі лише 50 відсотків посадового окладу і окладу за військове звання, є незаконними, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії військової частини А4515 щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за безперервну військову службу не у повному розмірі неправомірними.

3. Стягнути з військової частини А4515 (99013, місто Севастополь, смт.Любимівка вул.Федорівська, код ЄДРПОУ 07945732) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоплачену частину грошової винагороди за безперервну військову службу у розмірі 618,75 грн. (шістсот вісімнадцять гривень сімдесят п'ять гривень).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підписО.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26 грудня 2012 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук