Постанова № 28645496, 27.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 грудня 2012 року 16 год. 45 хв. № 2а-16799/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" до відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання недійсними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 07 грудня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (також далі за текстом - позивач) до відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку (також далі за текстом - відповідач) про визнання недійсними та скасування постанов відповідача про відкриття виконавчого провадження від 05 вересня 2012 року та про арешт коштів боржника від 23 листопада 2012 року (також далі за текстом - оскаржувані постанови).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані постанови відповідачем прийнято зі значними порушеннями положень Закону України "Про виконавче провадження" (також далі за текстом - Закон).

Ухвалою суду від 10 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених, зокрема, у письмових поясненнях по суті позову, які надійшли до суду 24 грудня 2012 року.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. При цьому, 13 та 24 грудня 2012 року до суду надійшли письмові заяви законного представника відповідача про відкладення розгляду справи. Поряд з цим, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) та враховуючи достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду справи по суті, у судовому засіданні 24 грудня 2012 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 05 вересня 2012 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34130701 (також далі за текстом - постанова про відкриття виконавчого провадження) про примусове виконання виконавчого напису від 17 липня 2012 року № 1760, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, щодо вилучення майна у позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (також далі за текстом - виконавче провадження ВП № 34130701).

У судових засіданнях представник позивача пояснив, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував, отже не міг знати про відкриття виконавчого провадження ВП № 34130701 та, як наслідок, виконати її у добровільному порядку у семиденний строк, як передбачено вказаною постановою та положеннями Закону.

Крім того, як з’ясовано у ході судового розгляду справи, причиною неотримання позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження стало зазначення у ній неправильної адреси позивача.

Так, у постанові про відкриття виконавчого провадження адресою позивача зазначено наступну: місто Донецьк, вулиці Югославська, 34, у той час як на момент прийняття вказаної постанови та судового розгляду справи зареєстрованим місцезнаходженням позивача є наступне: місто Київ, провулок Василя Жуковського, 13/16, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 жовтня 2012 року серії ААВ № 543729, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 545472, чинним станом на 26 грудня 2012 року.

До того ж, як пояснив у судових засіданнях представник позивача, позивач не зареєстрований, ніколи фактично не знаходився, не здійснював будь-якої господарської діяльності та не має будь-якого майна на території Донецької області, у тому числі міста Донецька.

В подальшому, 23 листопада 2012 року відповідачем прийнято постанову ВП № 35135239 про арешт коштів боржника (також далі за текстом - постанова про арешт коштів боржника), зі змісту якої вбачається, що на підставі рішення суду відповідачем накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на відповідних рахунках позивача.

При цьому, в описовій частині постанови про арешт коштів боржника зазначено адресу місцезнаходження позивача, зареєстровану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, в описовій частині вказаної постанови зазначено, що арешт накладається у межах примусового виконання виконавчого напису від 17 серпня 2012 року № 1760, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, а в резолютивній частині - на підставі рішення суду, однак будь-якої інформації про таке рішення суду відповідачем не зазначено.

До того ж, як також пояснив у судових засіданнях представник позивача, копія постанови про арешт коштів боржника, незважаючи на зазначену у ній вірну адресу місцезнаходження, до позивача також не надходила. Про прийняття вказаної постанови позивач дізнався 05 грудня 2012 року, коли звернувся до банківської установи з метою зняття грошових коштів зі своїх рахунків.

Суд, погоджується з доводами позивача щодо необхідності визнання недійсними (протиправними) та скасування оскаржуваних постанов відповідача, виходячи з викладених вище обставин, аналізу наявних у матеріалах справи документів та викладених нижче положень і обставин.

Так, згідно зі ст. 17, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 20, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ч. 1 ст. 31, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 57 Закону (у редакціях, чинних на момент прийняття оскаржуваних постанов), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п’ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов’язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу викладених вище положень і обставин, а також змісту оскаржуваних постанов, суд прийшов до висновку про ймовірне допущення державним виконавцем відповідача технічних помилок при оформленні вказаних постанов, а саме помилок щодо зазначення різних дат виконавчого напису, на підставі якого відкрито виконавче провадження, номерів такого виконавчого провадження, а також зазначення у резолютивній частині постанови про арешт коштів боржника, що такий арешт накладено на підставі рішення суду.

При цьому, жодних доказів на спростування з’ясованих судом обставин відповідач до суду не надав.

Стосовно строків звернення до суду з позовом суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99, ч.ч. 1, 2 ст. 181 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

З аналізу викладених вище положень, а також враховуючи, що позивач, який є стороною виконавчого провадження, про прийняття оскаржуваних постанов дізнався 04 та 05 грудня 2012 року, а до суду звернувся 07 грудня 2012 року, суд прийшов до висновку про звернення позивача до суду з позовом у встановлений положеннями КАС України строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Відповідач у ході судового розгляду справи будь-яких заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування, які у нього є, не надав.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" до відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання недійсними (протиправними) та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" до відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання недійсними та скасування рішень відповідача.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35135239, прийняту 05 вересня 2012 року відділом державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 35135239, прийняту 23 листопада 2012 року відділом державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (ідентифікаційний код 34287465) здійснений ним судовий збір у розмірі 113,40 грн. (Сто тринадцять гривень сорок копійок) із Державного бюджету України.

5. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин