Постанова № 28645344, 19.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 року справа № 2а-8982/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Платос-Фарма»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0002362270 від 15.06.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 543489,00грн. Встановлене порушення, як вважає представник позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Платос-Фарма»зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.07.2009 за №10681020000024571 за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 63/28, кв.18 та взято на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 02.07.2009 №156705.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва на підставі наказу 25.04.2012 №501, направлення від 26.04.2012 №452/22-70 та пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Платос-Фарма»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Асгільдія»за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №130/1-22-70-36483733 від 21.05.2012, яким встановлено пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Платос-Фарма»та ТОВ «Ньюмодуль 2011»укладено Договір поставки медичних препаратів №12/09 від 12.09.2011 та між ТОВ «Платос-Фарма»та ТОВ «Асгільдія»укладено договір №20/07 від 20.07.2011 на поставку медичних препаратів та надання експедиційних послуг.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «Ньюмодуль 2011»та ТОВ «Асгільдія»виписано позивачеві первинні документи, зокрема рахунки фактури №СФ-01/10 від 01.10.2011, №СФ-02/12 від 02.12.2011, №СФ-28/12 від 28.12.2011, №РФ-40811 від 04.08.2011, №РФ-50812 від 05.08.2011, №РФ-50811 від 05.08.2011, №РФ-60811 від 06.08.2011, №СФ-31/08 від 31.08.2011, видаткові накладні №РН-01/10 від 01.10.2011, №РН-02/12 від 02.12.2011, №34 від 02.12.2011, №СФ-28/12 від 28.12.2011, №РН-40811 від 04.08.2011, №РН-50811 від 05.08.2011, №132 від 05.08.2011, №РН-50812 від 05.08.2011, №РН-60811 від 06.08.2011, податкові накладні №18 від 01.10.2011, №60 від 28.12.2011, №130 від 04.08.2011, №131 від 05.08.2011, №133 від 06.08.2011, №29 від 31.08.2011, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-31/08 від 31.08.2011 та товарно-транспортні накладні №87 від 31.08.2011, №73 від 25.08.2011, №67 від 18.08.2011, №66 від 18.08.2011, №65 від 18.08.2011, №64 від 18.08.2011, №63 від 18.08.2011, №41 від 17.08.2011, №16 від 12.08.2011, №15 від 12.08.2011.

На думку представника позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що під час проведення перевірки позивача податковим органом використано інформацію, викладену в Акті №576/2240/37617576 від 13.06.2012 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Євро класс трейд»за періоди вересень-листопад 2011, січень, лютий 2012, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Асгільдія»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та в Акті №598/22-40/37617602 від 18.06.2012 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ньюмодуль 2011»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень-листопад 2011, січень 2012, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Ньюмодуль 2011»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів

Тобто, як вважає представник податкового органу в ході проведеної перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) вказаним підприємством для ТОВ «Платос-Фарма», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності при укладені договорів з ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011».

Крім того, зазначені операції не містять у свої розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011»є виключно чи переважно формування податкового кредиту на валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Представником відповідача в судовому засіданні також зазначено, що слідчим управлінням податкової міліції ДПС України розслідується кримінальна справа №69-116 порушена відносно засновника та директора ТОВ «Техавтокомплект»ОСОБА_1, засновника та директора «Доорс»ОСОБА_2, засновника та директора ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_3, директора ТОВ «Спорт-Торг»ОСОБА_4 та громадян ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.212 та ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Даною кримінальною справою встановлено, що ТОВ «Оптдевайс»мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Фірма Інтеграл»та рядом інших підприємств, які в свою чергу мали взаємовідносини з ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011».

Входячи з вищенаведеного, ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011», здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладений між позивачем та ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011»правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладених між позивачем та Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011 правочинів. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Окрім цього, з акту перевірки вбачається, Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011»з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

З наданих позивачем документів, судом не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності позивача та ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011».

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку -продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договори укладені з ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011», податкові накладні та акти приймання виконаних робіт.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011»носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, ТОВ «Платос-Фарма »та ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Ньюмодуль 2011»не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова»поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ТОВ «Платос-Фарма»відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук