Постанова № 28645329, 17.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2013 року № 2а-17022/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком Інжиніринг»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.11.2012 № 0002212220 та № 0002222220.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

16.01.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.11.2012 за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мегаком Інжиніринг» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «РМА-Груп» ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено Акт № 3989/22-222-36405351 (далі - Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 17788 грн., а також порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 22235 грн.

22.11.2012 на підставі Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0002212220, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22236 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4864 грн.;

№ 0002222220, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17788 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3891 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 17788 грн., а також порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 22235 грн., стала встановлена ним нікчемність правочинів між ТОВ «Мегаком Інжиніринг» та ТОВ «РМА-Груп» внаслідок:

внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «РМА-Груп» за місцезнаходженням;

відсутності у ТОВ «РМА-Груп» необхідних трудових та матеріальних ресурсів для постачання товарів (робіт, послуг);

визнання директора ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_2 вироком Голосіївського районного суду м. Києва винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, між ТОВ «РМА-Груп» та ТОВ «Мегаком Інжиніринг» укладено договір поставки та договір про виконання робіт (надання послуг) на основі усних угод. На підтвердження факту виконання вказаних домовленостей складено відповідні рахунки-фактури, видаткові накладні, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), акти підтвердження передачі обладнання, а також ТОВ«РМА-Груп» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 106728 грн. (в тому числі ПДВ 17788 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11 засновника та директора ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.205, ч. 2 ст. 358 КК України.

Вказаним вироком від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11 встановлено, зокрема, що: «Допитаний у судовому засіданні як підсудний, ОСОБА_2, свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, та дав покази про те, що він є одноособово засновником суб'єкту підприємницької діяльності - юридичної особи - ТОВ"РМА-Груп". Він взяв участь у придбанні ТОВ "РМА-Груп" не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності громадянина ОСОБА_3, а можливо інших осіб. На зустрічі він та ОСОБА_3 домовились про підписання ним у нотаріуса за матеріальну винагороду 500 грн. статутних та інших документів по придбанню ТОВ "РМА-Груп", про те, що до діяльності ТОВ "РМА-Груп" він не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись на посаді директора товариства, фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ "РМА-Груп" буде займатися ОСОБА_3, використовуючи печатку та реквізити товариства для підготування документів від його імені. ОСОБА_3 йому також повідомив, що після підписання ним документів ТОВ "РМА-Груп" у нотаріуса йому, як майбутнім директором, необхідно буде підписати документи по відкриттю рахунку ТОВ "РМА-Груп" в банківський установі, однак контролювати рух коштів по цьому рахунку він не буде, це будуть робити інші особи. Також, ОСОБА_3 його повідомив, що до реєстрації цього товариства він не буде мати ніякого відношення та безпосередньою перереєстрацією товариства в органах державної влади будуть займатись інші особи, а після підготування необхідних документів по придбанню ТОВ "РМА-Груп" йому необхідно буде їх підписати у нотаріуса. Він розуміючи, що буде вчинювати протиправні дії по придбанню ТОВ "РМА-Груп", які йому запропонував ОСОБА_3, розуміючи, що товариство ним придбається з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_3 та інших осіб, з метою отримання винагороди погодився на таку пропозицію. Після чого, ОСОБА_3, повідомив його по телефону про необхідність підписання 01.07.2010 року реєстраційних документів. На момент підписання вказаних документів ТОВ "РМА-Груп" та після того в приміщенні приватного нотаріуса, він знав та розумів, що ТОВ "РМА-Груп" придбане мною без наміру зайняття господарською діяльністю для прикриття незаконної діяльності ОСОБА_3 та можливо інших осіб, що здійснюючи придбання цього товариства він не буде займатись підприємницькою діяльністю з використанням ТОВ "РМА-Груп", не буде здійснювати господарську діяльність, яка передбачена Статутом цього товариства, складати та підписувати, як директор ТОВ "РМА-Груп", документи господарської діяльності (договори, рахунки, накладні, податкові накладні та інші), впливати якимсь чином на діяльність ТОВ"РМА-Груп", не буде підписувати, складати, та надавати до відповідної ДПІ та інших контролюючих інстанцій документи податкової та іншої звітності, організовувати та контролювати ведення бухгалтерського та податкового обліку на ТОВ "РМА-Груп", розпоряджатися рухом коштів по рахунку товариства. Також, розумів, що він особисто, не буде здійснювати прибуткових та видаткових операцій з використанням рахунку ТОВ "РМА-Груп", який він відкрив в AT "Банк "Національні Інвестиції". Так, в наслідок придбання ним ТОВ "РМА-Груп" ОСОБА_3. та інші особи отримали можливість, минуючи його, розпоряджатися рахунком ТОВ "РМА-Груп" в AT "Банк "Національні Інвестиції", здійснювати перерахування коштів по рахунку на власний розсуд, складати від його імені, як директора товариства, первинні документи, що свідчать про ніби то реалізовані товари, роботи (послуги), передавати ці документи іншим зацікавленим особам підприємств. Ніяких реєстраційних та інших документів ТОВ "РМА-Груп", печатки товариства в його не було. Ніяких документів господарської діяльності ТОВ "РМА-Груп", він рахуючись директором вказаного товариства, не складав та не підписував, та нікому це робити від його імені не доручав, а отримав за ці дії винагороду яку обіцяли.»

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що складені з ТОВ «РМА-Груп» на підставі усних домовленостей рахунки-фактури, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), акти підтвердження передачі обладнання, видаткові та податкові накладні, які є доказами реальності поставки товару та надання робіт (послуг), підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «РМА-Груп» ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11 встановлено, що ОСОБА_2 не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «РМА-Груп», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні вищевказаних правочинів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ«Мегаком Інжиніринг» податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 (далі - Порядок № 969) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом, податкові накладні виписані ТОВ «РМА-Груп» на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11 фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку № 969 підписані невстановленою особою, а не ОСОБА_2, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище останнього, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи, що, по-перше, податкові накладні на загальну суму 106728грн. (в тому числі ПДВ 17788 грн.) фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемних правочинів, по-друге, ТОВ «РМА-Груп», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Мегаком Інжиніринг» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемних правочинів між позивачем та ТОВ «РМА-Груп», а також те, що видаткові накладні, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та акти підтвердження передачі обладнання виписані ТОВ «РМА-Груп» на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 у справі № 1-1198/11 фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підписані невстановленою особою, а не ОСОБА_2, хоча у них навпроти підпису зазначено прізвище останнього, у зв'язку з чим вказані документи за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування валових витрат, суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Мегаком Інжиніринг» у розмірі 22235 грн. на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 № 0002212220 та № 0002222220 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаних рішень ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком Інжиніринг» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко