Постанова № 28645276, 19.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 року № 2а-8818/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Будспецпроект»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000442305 від 18.04.2012ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будспецпроект»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва Державної податкової служби №0000442305 від 18.04.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні документальної невиїзної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами, а тому є підстави для визнання скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з урахуванням всіх обставин.

З огляду на те, що сторони в судове засідання 06.08.2012 не з'явились та з урахуванням вимог ст.ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

З 25.01.2012 по 31.01.2012 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м.Києва Державної податкової служби (далі -відповідач) проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Будспецпроект»(далі -позивач) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Граньстройінвест» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки складено акт №387/23-5/32306496 від 01.02.2012 за висновками якого встановлено порушення п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 170589 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини стосовно ТОВ «Граньстройінвест», що мало господарські відносини з позивачем за перевіряємий період, які відображені в акті: згідно акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області 195/23-1/33253828 від 07.112011 ТОВ «Граньстройінвест»останній раз звітувало шляхом подання Декларації з ПДВ за вересень 2011 року; Декларацію з податку на прибуток з 2 квартал 2011 не подало. Відомості про наявність основних фондів відсутні; звіт за формою 1 ДФ (чисельність працюючих) за 2 квартал 2011 не подало. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 21.12.2011. Засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_1 Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМУС України в Київській області за №328 від 31.10.2011 підписи в договорі №213 про визнання електронних документів від 05.07.2011, в реєстраційній заяві платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ, в заяві за формою 1-ОПП, в протоколі №1 від 18.03.2011 загальних зборів ТОВ «Граньстройінвест» виконані не громадянином ОСОБА_1, а іншою особою.

Виробничі потужності, транспортні засоби, матеріальні ресурси на підприємстві відсутні.

Разом з тим, до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва Державної податкової служби надійшов лист ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва за №421/7/26-10/3 від 25.01.2012 з постановою СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 19.01.2012 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Граньстройінвест»з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що податкові накладні, видані ТОВ «Граньстройінвест», не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ позивачем.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0000442305 від 18.04.2012, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 42647,50 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Беручи до уваги лист Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, а також те, що необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Граньстройінвест» та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Граньстройінвест укладено договір поставки №БП010801 від 01.08.2011, у відповідності до якого продавець (ТОВ «Граньстройінвест») зобов'язується продати (передати у власність) позивачу, а останній зобов'язується купити (прийняти та оплатити) запчастини та компоненти, асортимент, кількість якого визначена в видаткових накладних продавця.

Згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється за попередньою заявкою на умовах самовивозу, фактичний асортимент та кількість зазначається у видатковій накладній продавця.

Як вбачається з наявних у справі видаткових накладних №88 від 04.08.2011, №93 від 08.08.2011, №92 від 16.08.2011 товар отримано позивачем за адресою ТОВ «Граньстройінвест»: вул. Шевченка, 28, смт. Димер, Вишгородський район, Київська область.

На суму відвантаженого товару ТОВ «Граньстройінвест» виписані податкові накладні позивачу №88 від 04.08.2011, №93 від 08.08.2011 та №92 від 16.08.2012.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні 2011 року.

За відвантажений товар позивач 19.08.2011 перерахував на рахунок ТОВ «Граньстройінвест» грошові кошти, що підтверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Окрім того, в матеріалах справи міститься договір №БП020801 від 02.08.2011, на підставі якого позивачем на умовах самовивозу перепродано товар покупцю -ТОВ «Елбуд», що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та виписками банку.

Водночас, слід відзначити, що згідно видаткових накладних №№ БП040801, БП080801, БП160804 позивач продав товар ТОВ «Елбуд» в ті ж самі дні, що і купував у ТОВ «Граньстройінвест», тобто 04.08.2011, 08.08.2011 та 16.08.2011.

При цьому згідно товарно-транспортних накладних №280 від 04.08.2011, №284 від 08.08.2011, №290 від 16.08.2011 вантажовідправник товару - ТОВ «Граньстройінвест», замовник - ТОВ «Елбуд», а пункт навантаження, - вул. Шевченка, 28, смт. Димер, Вишгородський район, Київська область.

З цього приводу судом наголошується, що перевіркою ДПІ у Вишгородському районі Київської області була встановлено відсутність транспортних засобів у ТОВ «Граньстройінвест».

В розрізі викладених обставин вбачається, що в дні купівлі позивачем товару у ТОВ «Граньстройінвест», останнім здійснено відвантаження цього же товару не позивачу, а ТОВ «Елбуд», який в свою чергу є контрагентом позивача, а також про факт відвантаження ТОВ «Граньстройінвест»одного й того самого товару, з одного й того самого пункту навантаження як ТОВ «Елбуд», так і позивачу. А також те, що позивач не отримавши товар та не сплативши за нього кошти, на наступний день після укладення договору з ТОВ «Граньстройінвест» вже уклав договір про його продаж третій особі.

Таким чином, з огляду на викладене, надані суду докази дають підстави для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентом є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, не мають фактичного (реального) підґрунтя, а придбаний за результатом їх здійснення товар, по-перше, не використовувався позивачем в господарській діяльності, по-друге, придбавався не з цією метою.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів із метою їх використання у господарській діяльності.

Проте, як встановлено судом вище факт придбання позивачем товарів з метою використання їх у господарській діяльності не підтверджується.

Відповідно п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Надані позивачем документи, зокрема ті, що вказують на здійснення відвантаження товару ТОВ «Елбуд», а не позивачу, не дають суду можливості встановити реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест», а лише фіксують їх.

Зокрема на жодній з видаткових накладних виданих ТОВ «Граньстройінвест» позивачу не міститься прізвища особи, яка її склала.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Граньстройінвест» носять реальний характер.

В ході перевірки було встановлено, що на податковій накладній №92 від 16.08.2011 не міститься прізвища особи, яка її склала, однак таке твердження податкового органу спростовується матеріалами справи.

Також, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на постановою СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 19.01.2012 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Граньстройінвест» (код ЄДРПОУ 37649152) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 чт.205 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству «Будспецпроект» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук