Постанова № 28645208, 05.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 року справа № 2а-11789/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз ТЕК»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним наказу №2799 від 21.10.2011 та скасування податкового повідомлення-рішення №0008632303 від 08.11.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Нафтогаз ТЕК»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним наказу №2799 від 21.10.2011 та скасування податкового повідомлення-рішення №0008632303 від 08.11.2011.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом з порушенням норм Податкового кодексу України видано наказ про проведення перевірки. Крім того, за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0008632303 від 08.11.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 336513,00грн. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Нафтогаз ТЕК»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.03.2010 за №10671020000015165 за адресою: 02660, м. Київ, вул. Старосільська, 1-Д та взято на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 29.03.2010 №21110.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва на підставі наказу від 21.10.2011 №2799, повідомлення на перевірку №23141/10/23-311 від 21.10.2011 та пп.20.1.4 п.20.1, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Нафтогаз ТЕК»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Мінераліс»за березень, червень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №6460/23-322-36972537 від 28.10.2011, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0008632303 від 08.11.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 336513,00грн.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) вказаним підприємством для ТОВ «Нафтогаз ТЕК», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Нафтогаз ТЕК»та ТОВ «Мінераліс»укладено ряд договорів, а саме:

- договір поставки №26/08-10 від 26.08.2010 в якому зазначено, що ТОВ «Мінераліс»зобов'язується розробити та передати у власність ТОВ «Нафтогаз ТЕК»спеціального функціоналу до ПЗ керування СЕККА для АЗС -які виконавець постачає Замовнику;

- договір суборенди нежитлового приміщення №01/09-10 від 01.09.2010 в якому зазначено, що ТОВ «Мінераліс»передає в оренду офісне приміщення площею 150 кв.м. та складське приміщення площею 558 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, 1-Д;

- договір №02/09-10 від 02.09.2010 в якому зазначено, що ТОВ «Мінераліс»зобов'язується надати ТОВ «Нафтогаз ТЕК»послуги по проектному обстеженню та супроводу систем раннього виявлення та оповіщення людей про надзвичайні ситуації на основі аналізу існуючих в Україні інженерно-технічних організацій на предмет появи надзвичайних ситуацій;

- договір №05/01-2011 від 05.01.2011 в якому зазначено, що ТОВ «Мінераліс»зобов'язується надати ТОВ «Нафтогаз ТЕК»послуги по проектному обстеженню та виготовленню проектної документації на комплекс автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виявлення;

- договір №15/09-10 від 15.09.2010 в якому зазначено, що ТОВ «Мінераліс»зобов'язується провести монтажні роботи, переданого йому обладнання, комплекс програмування та інсталяції на АЗС «Трианон»;

- договір №12/08-10 від 12.08.2010 щодо розробки інтеграції системи Hecfleet до ПЗ виробників СЕККА.

ТОВ «Мінераліс»на виконання умови виписано наступні податкові накладні від 02.03.2011 №1, від 11.03.2011 №8, від 23.03.2011 №22, від 24.03.2011 №23 (договір №26/08-10 від 26.08.2010); від 10.03.2011 №6, від 30.06.2011 №84 (договір №01/09-10 від 01.09.2010); від 18.03.2011 №18 (договір №02/09-10 від 02.09.2010); від 10.03.2011 №6 (договір №05/01-2011 від 05.01.2011); від 01.06.2011 №19, від 03.06.2011 №83 (договір №15/09-10 від 15.09.2010).

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт від 04.10.2011 №1177/3-23-40-32486018 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за березень, травень, червень 2011 по ТОВ «Мінераліс», яким не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за березень, червень 2011 року, що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Мінераліс»та підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є «нікчемним», і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, актом від 12.10.2011 №17231/7/23-4010 складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено відсутність у постачальника ТОВ «Мінераліс»будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, трудових ресурсів.

Тобто, встановлено формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Мінераліс»з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит, а саме формування податкового кредиту зазначених контрагентів-покупців.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Мінералсі», здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладений між ТОВ «Нафтогаз ТЕК»та ТОВ «Мінераліс»правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладеного між позивачем та ТОВ «Мінераліс»правочину. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Крім того, судом встановлено, що оперуповноваженими ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відібрано пояснення засновника ТОВ «Мінераліс». З пояснень засновника ТОВ «Мінераліс» вбачається, що відношення до діяльності ТОВ «Мінераліс»він не має, фінансово-господарській угоди як керівник ТОВ «Мінераліс»з іншими суб'єктами господарювання не укладав, первинні документи не складав та не підписував. Податкову звітність підприємства не складав та не підписував, до державних органів не подавав, також не уповноважував нікого не представництво інтересів ТОВ «Мінераліс». Свідоцтво платника ПДВ, печатку підприємства в дозвільних органах не отримував. Де знаходиться фінансово-господарські, установчі документи не відомо, так як не причетний до фінансово-господарської діяльності даного підприємства.

Окрім цього, з акту перевірки вбачається, ТОВ «Мінераліс»з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

З наданих позивачем документів, судом не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Нафтогаз ТЕК»та ТОВ «Мінераліс».

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку -продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договір укладений з ТОВ «Мінераліс», податкові накладні та акти приймання виконаних робіт.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «Мінераліс».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Мінераліс»носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, ТОВ «Нафтогаз ТЕК»та ТОВ «Мінераліс»не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова»поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ТОВ «Нафтогаз ТЕК»відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук