Постанова № 2864369, 29.01.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 320

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.01.2009

Справа №2-12/6095-2008А

За позовом – Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі (Сімферопольський район, с.Мирне, вул..Белова,2).

До відповідачів – 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Канон – Ресурси та Виробництво» (Сімферопольський район, смт.Молодіжне, 11-й км. Московського шосе);

2. Фірми «Ойлсервісплюс» (м.Сімферополь, вул..Київська,144).

Про визнання недійсним договору.

Суддя М.М. Іллічов

Секретар судового засідання О.В Запара

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Душенчук Т.Б, - гол.ДПІ, довіреність №3033/9/10-0 від 01.12.2008р.

Від відповідачів – 1. Вернезі Д.М. – представник, довіреність б/н від 10.06.08р.

2. не з’явився.

Суть спору: ДПІ в Сімферопольському районі звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів: ТОВ «Канон – Ресурси та Виробництво» та Фірми «Ойлсервісплюс» про визнання недійсним як завідомо суперечащий інтересам держави та суспільства договір, укладений між ТОВ «Канон – Ресурси та Виробництво» та Фірмою «Ойлсервісплюс» від 01.05.2003р. №15/2 «Договір підряду на будівництво» та стягнути з фірми «Ойлсервісплюс» в дохід держави все отримане від ТОВ «Канон – Ресурси та Виробництво» за угодою – всього 47 000,00 грн.

Провадження по даній справі було порушено суддею господарського суду АР Крим Омельченко В.А. ухвалою від 22.05.2008р. із привласненням справі номеру 2-16/6095-2008А.

Ухвалою заступника Голови господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 08.10.2008р. у зв’язку із припиненням повноважень судді господарського суду АР Крим Омельченко В.А. та переходом до іншого суду на підставі постанови Верховної ради України від 18.09.2008р. №532-VI, було залучено до розгляду адміністративної справи №2-16/6095-2008А замість судді господарського суду АР Крим Омельченко В.А. суддю господарського суду АР Крим Іллічова М.М. та передано йому справу.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.10.2008р. справу було прийнято до свого провадження суддею господарського суду АР Крим Іллічовим М.М. із привласненням справі номеру 2-12/6095-2008А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної перевірки податковою інспекцією було встановлено, що ТОВ «Канон - Ресурси та Виробництво» при проведенні перевірки надало податкову накладну №12-01 від 06.05.2003р., видану фірмою «Ойлсервісплюс», на загальну суму 47 000 грн., в тому числі ПДВ 7833,33 грн. На думку податкової інспекції вказана податкова накладна була видана із порушенням порядку видачі податкової накладної, а саме відсутня номенклатура придбаного товару (робіт, послуг). Згідно до договору підряду на будівництво №15/2 від 01.05.2003р. підрядчик (фірма «Ойлсервісплюс») бере на себе зобов’язання виконати ремонтно-будівельні роботи по реконструкції АЗС ТОВ «Канон - Ресурси та Виробництво» з пунктом обслуговування автомобілів у смт.Молодіжне, 11-й км Московського шосе. Ціна договору складає 47 000 грн. Вказана сума по податковій накладній була включена до складу валових витрат та податкового кредиту. Однак, рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 23.09.2004р. у справі №2-4500/04 були визнані недійсними засновницькі документи фірми «Ойлсервісплюс» з моменту реєстрації – з 12.05.2000р., визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ з моменту видачі – з 29.05.2000р. Таким чином, при укладенні угод з ТОВ «Канон - Ресурси та Виробництво» посадові особи фірми «Ойлсервісплюс» завідомо переслідували мету, яка суперечить інтересам держави та суспільства; завідомо організували свою діяльність таким чином, щоб уникнути відповідальність за несплату податків з коштів, отриманих за спірними угодами, та за рахунок цього отримати дохід. Сукупність вищенаведених обставин надає підстави вважати, що укладаючи спірну угоду фірма «Ойлсервісплюс» діяла із певною метою, що була направлена на приховування отриманих за угодами або очікуваних від виконання угод коштів від оподаткування, що в свою чергу, надає усі підстави для визнання укладеної угоди недійсною.

Відповідач – ТОВ «Канон - Ресурси та Виробництво» згідно до заперечень на позовну заяву вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку із тим, що на момент укладення спірної угоди фірма «Ойлсервісплюс» значилась у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; свідоцтво про сплату податку на додану вартість скасовано не було. Більш того, на думку відповідача, юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, в межах якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Визнання в судовому порядку недійсними засновницьких документів та свідоцтва платника ПДВ фірми «Ойлсервісплюс» не є підставою для визнання спірного договору укладеним з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідач – Фірма «Ойлсервісплюс» до судових засідань не з’являлась. Слід зазначити, що до суду повертались поштові відправлення, надіслані на адресу другого відповідача. Згідно до довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців фірма «Ойлсервісплюс» серії АБ №108511, в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій не знайдено.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.11.2008р. суд закінчив підготовче провадження та перейшов до судового розгляду справи.

Після з’ясування усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів.

Після закінчення дебатів, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників позивача та першого відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 травня 2003р. між ТОВ «Канон - Ресурси та Виробництво» (надалі Замовник) та фірмою «Ойлсервісплюс» (надалі підрядчик) був укладений договір підряду на будівництво №15/2 (надалі Договір, а.с.5-6).

Згідно до п.1 договору Підрядчик бере на себе зобов’язання виконати ремонтно-будівельні роботи по реконструкції АЗС ТОВ «Канон - Ресурси та Виробництво» з пунктом обслуговування автомобілів у смт.Молодіжне, 11 км Московського шосе згідно з проектом, затвердженим Кримською республіканською службою Української Державної інвестиційної експертизи при РМ АР Крим.

Пункт 5 договору встановлює, що ціна договору складає 47 000 грн. і зміні не підлягає.

Фірмою «Ойлсервісплюс» була виписана податкова накладна №12-01 від 06.05.2003р. на суму 47000 грн., з яких ПДВ – 7833,33 грн. (зворотній бік а.с.6).

05.09.2006р. на підставі направлень від 10.08.2006р. №124/23-2 та від 23.08.2006р. №217/23-2, виданих ДПІ в Сімферопольському районі, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ в Сімферопольському районі Сальниковим О.І., старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 2 рангу сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ в Сімферопольському районі Агаповою Т.І. та головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу сектору оперативного контролю відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ в Сімферопольському районі Мисенко О.О. була проведена виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Канон - Ресурси та Виробництво», за результатами якої був складений акт №80/23-2/31091386 (а.с.15-33).

В ході перевірки, зокрема, було виявлено порушення ТОВ «Канон - Ресурси та Виробництво» п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, а саме на момент перевірки і згідно до представлених до перевірки документів, виявлені податкові накладні, оформлені із порушеннями. Так, податкова накладна №12-01 від 06.05.2003р., продавець – фірма «Ойлсервісплюс», м.Сімферополь, ПДВ на загальну суму 7833,33 грн. – відсутня номенклатура придбаного товару т(робіт, послуг), замість цього у графі 3 «Номенклатура поставки» вказано – «Передплата за виконані роботи за договором №15/2 від 01.05.2003р.». Відповідно до п.1 оглядового листа №01-8/071 від 23.11.2001р. Вищого господарського суду України «відсутність реквізитів на податковій накладній позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 23.09.2004р. у справі №2-4500/04 за позовом Прокурора м.Сімферополя в інтересах ДПІ в м.Сімферополі до приватного підприємства «Ойлсервісплюс», Шклярук Сергія Федоровича про визнання недійсними засновницьких та реєстраційних документів позов був задоволений; визнаний недійсним Статут приватного підприємства «Ойлсервісплюс», зареєстрований виконавчим комітетом Залізничної районної ради м.Сімферополя з моменту реєстрації 12.05.2000р.; визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №00781948 з моменту видачі 29.05.2000р. (а.с.9).

Ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 28.02.2006р. було виправлено у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення Центрального районного суду м.Сімферополя від 23.09.2004р. описку, вважати приватне підприємство «Ойлсервісплюс» фірмою «Ойлсервісплюс» (а.с.10).

В обгрунтування позовних вимог ДПІ посилається на ст..ст.207, 208 Господарського кодексу України.

Згідно до частини 1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст..228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Як зазначено у частині 2 ст.215 ЦК України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У ст..49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990р. №509-XII, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України. За змістом статті це можливо в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення годи з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентом до бюджету.

На думку суду, факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва про сплату податку на додану вартість одного з контрагентів спірного договору не є підставою для визнання спірного договору (в даному випадку договору підряду) таким, що укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що на момент укладення спірного договору фірма «Ойлсервісплюс» знаходилась у ЄДРПОУ, мало свідоцтво платника ПДВ (оскільки, як вже зазначалось раніше, установчі документи та свідоцтво платника ПДВ були визнані недійсними за рішенням суду від 23.09.2004р., тоді як спірна угода була укладена 01.05.2003р.).

Більш того, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що укладаючи спірну угоду сторони діяли з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а також наявність умислу сторін (або однієї зі сторін) при укладенні угоди. Тобто наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише судовим рішенням про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість однієї зі сторін договору. Відповідного вироку щодо певних фізичних осіб, через яких юридична особа набуває права та реалізує обов’язки, суду не надано.

Згідно до ч.1 ст.208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст..41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч.1 ст.238 ГК України.

Однак, відповідно до п.5 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями вказаного Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Крім того, встановлені ч.1 ст.208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст..250 цього кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід зазначити, що постановою господарського суду АР Крим від 20.03.2007р. у справі №2-27/1264-2007А, за позовом ТОВ «Канон-Ресурси та Виробництво» до відповідача – ДПІ в Сімферопольському районі про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень, позов був задоволений, були визнані нечинними податкові повідомлення – рішення ДПІ в Сімферопольському районі від 09.09.2006р. №0001222301/0 та від 21.11.2006р. №0001222301/1, що є винесеними на підставі акту перевірки від 05.09.2006р. №80/23-2/31091386. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. постанова господарського суду АР Крим від 20.03.2007р. була залишена без змін.

Так, в постанові господарського суду АР Крим від 20.03.2007р. у справі №2-27/1264-2007А судом встановлено, що позивач цілком справедливо вказав в графі 3 податкової накладної передплату, оскільки надана підрядником послуга має грошовий вимір. Інші необхідні реквізити вказані в податковій накладній правильно і їх вірність відповідачем не заперечується (а.с.65). Вказаною постановою також було встановлено фактичне виконання спірного договору сторонами.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд відмовляє у задоволенні позову.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні – 29.01.2009р.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 160,162,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України).

Постанова оформлена та підписана у відповідності до ст..160 КАС України – 30.01.2009р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іллічов М.М.