Рішення № 28640627, 16.01.2013, Алчевський міський суд Луганської області

Справа № 2-3189/12

Провадження № 2/406/135/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року Алчевський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Колядова В.Ю.

при секретарі Помогаловій І.Є.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Алчевську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Луганськвода»про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на те, що на підприємстві відповідача він працював з 11.05.2005 року. Починав працювати в якості начальника електропідстанції Хорошанської дільниці ТОВ «Луганськвода». Наказом № 12к від 02.08.2008 року він був переведений в ОП «Алчевське управління ТОВ «Луганськвода»на посаду головного механіка з окладом, згідно штатного розкладу. Наказом № 292к від 31.08.2012 року він був звільнений з підприємства відповідача у зв'язку зі скороченням штату працівників за ст.40 п.1 КЗпП України.

Під час роботи у відповідача йому з грудня 2008 року стали платити заробітну плату менше ніж встановлено штатним розкладом до самого звільнення. На його думку йому не доплатили заробітну плату за період з грудня 2008 року по серпень 2012 року у загальній сумі 24361, 42 грн. З табуляграм вбачається, що його оклад у 2008 році був 2425,00 грн., потім став 2505,00 грн., 2530,00 грн., 2610,00 грн., 3850,00 грн., але йому виплачували заробітну плату з розрахунку праці за сім годин в день. Він ніколи не працював в день сім годин, оскільки його робочий час, згідно посадової інструкції ненормований. Ніяку заяву про те, щоб його робочий був семи часовим він не писав. Його не знайомили з наказом, якщо він був, про зміну істотних умов праці, а саме: роботою на умовах неповного робочого часу, тому він вважає, що відповідач порушив норми трудового законодавства.

ОСОБА_2 просить стягнути з ТОВ «Луганськвода»на його користь заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2008 року по серпень 2012 року в сумі 24361,42 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Луганськвода» - Гряник Т.О. -позов не визнала і пояснила, що на підприємстві встановлена почасова оплата праці, тому позивачу виплачувалася заробітна плата за фактично відпрацьований час, що убачається з табелів фактично відпрацьованого часу. Робочий час ОСОБА_2 складав сім часів в день, тому йому нараховувалась заробітна плата за фактично відпрацьований час. Він отримував табуляграми кожний місяць, він бачив, в якому розмірі йому виплачувалась заробітна плата, але ніяких заяв з цього приводу від нього не поступало. Коли працівники працювали в надурочний час, підприємство оформляло це, як особливе важке завдання для виплати заохочення. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація цих прав врегульована Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України та іншими законодавчими актами.

Згідно ст. ст. 21 ч. 1, 22 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору; суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. ст. 32 ч. 3, 233 ч. 2 КЗпП України про зміну істотних умов праці власник зобов'язаний повідомити працівнику не пізніше ніж за два місяці, до істотних умов відносяться: системи та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу та інше; у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював в ТОВ «Луганськвода»з 11.05.2005 року, наказом № 12к від 02.08.2008 року він був переведений в ОП «Алчевське управління ТОВ «Луганськвода»на посаду головного механіка з окладом, згідно штатного розкладу. Цей факт підтверджується ксерокопією трудової книжки на а.с. 5-6. Звільнений позивач був наказом № 292к від 31.08.2012 року, у зв'язку зі скороченням штату працівників за ст. 40 п. 1 КЗпП України (а.с. 4).

З табелів обліку робочого часу дійсно убачається, що позивачу проставлявся робочий час сім часів в день (а.с. 13-19), але відповідач не надав суду доказів, яким документом був передбачений режим праці на умовах неповного робочого часу. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці»суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку прийняв рішення з питань робочого часу та оплати праці, що погіршило умови оплати праці, встановлені законодавством.

Позивач та свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні стверджували, що позивач і вони працювали повний робочий час -вісім годин в день, а заробітну плату отримували за сім часів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 не писав заяву про роботу на умовах неповного робочого часу, а саме: сім часів в день. Представник відповідача підтвердила, що такої заяви від позивача не надходило. Крім того, позивач стверджував, що на підприємстві не було ніякого наказу про зміну істотних умов праці, а саме: робота на умовах неповного робочого часу, сім годин в день. Представник відповідача не заперечувала, що такого наказу не було. Вона також не заперечувала, що позивач був прийнятий на роботу з оплатою праці, згідно штатного розкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_2 довів, що працював на умовах повного робочого часу (вісім годин в день), заробітну плату повинен був отримувати, згідно до штатного розкладу.

Представник відповідача не довів, що в ОП Алчевське управління ТОВ «Луганськвода»почасова оплата праці, встановлений робочий час сім годин в день, що позивач писав заяву про роботу на умовах неповного робочого часу, що був наказ про істотні зміни умов праці, що позивача попереджували про зміну умов праці за два місяці. А тому суд вважає, що відповідач порушив вимоги діючого трудового законодавства: ст. ст. 32, 56, 94, 96, 97, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці»та Конституцію України на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальні виплати.

Суд не бере до уваги ствердження представника відповідача та пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які на даний час працюють у відповідача, що, коли працівники працювали в надурочний час, підприємство оформляло це, як особливе важке завдання для виплати заохочення працівникам, тому що підприємством був порушений порядок проведення надурочних робіт, передбачений ст.ст. 62-65 КЗпП України, а також оплата таких робіт, що передбачено ст. 106 КЗпП України.

Суд не бере до уваги ствердження відповідача і в той частині, що позивач отримував табуляграми кожний місяць, бачив, в якому розмірі йому виплачувалась заробітна плата, але ніяких заяв з цього приводу від нього не надходило, тому що це право позивача звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Саме цим правом він і скористався.

Суд вважає вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 18822, 87 грн. (а.с. 42-55).

Оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. ст. 80, 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 214,60 грн.

Згідно ст. 367 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. За останні два місяця до звільнення позивача його середня заробітна плата складала 4266,33 грн. ((4247,03 + 4285,62) : 2). У зв'язку з чим негайному виконанню підлягає стягнення заробітної плати в сумі 4266,33 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 80, 88, 212-215, 367 ЦПК України, ст. ст. 115, 116, 233 КЗпП України, ст. ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»про стягнення заборгованості по заробітній платі, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»(р/р № 26004500051081 в ПАТ Креді Агріколь Банк, МФО 300614, код 35936896, іпн. 355547112361) на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 18822, 87 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дві грн. 87 коп.) та судовий збір на користь держави в сумі 214, 60 грн. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю.

На підставі ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в межах заробітної плати за один місяць в сумі 4266,33 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят шість грн. 33 коп.).

Рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 14 556,54 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн. 54 коп.) набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Алчевський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя В.Ю. Колядов