Рішення № 28639324, 14.01.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/6233/2012

2/106/12/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого: судді Абзатової Г.Г.

при секретарі: Ходаковській Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Євпаторійської міської Ради, третя особи без самостійних вимог ОСОБА_5 про поновлення строку для звернення до суду, усунення перешкод в користуванні власністю, визнання розпорядження Євпаторійської міської Ради № 7/88-РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності на житло не дійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_6 .звернулись до Євпаторійського міського суду АР Крим з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Євпаторійської міської Ради, третя особи без самостійних вимог ОСОБА_5 про поновлення строку для звернення до суду, усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання розпорядження Євпаторійської міської Ради № 7/88-РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності на житло не законним та його скасування. Позовні вимоги мотивовані тим, що їм та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на житло належить квартира АДРЕСА_1. Відповідачам на підставі свідоцтва про право на житло належить квартира АДРЕСА_2. Крім того в користуванні відповідачів знаходиться приміщення 1 «а»- веранда, яка була місцем загального користування, до моменту, коли працівниками ЖЕКу зазначене приміщення було включено в лицевий рахунок квартири відповідачів. Два вікна квартири позивачів виходять на зазначене приміщення 1«а».Розпорядженням Євпаторійської міської Ради № 7/88-РП від 05.08.1997 року приміщення 1 «а»- веранда 20 кв.м. було передано у приватну власність квартирі НОМЕР_1. Після приватизації відповідачами зазначеної квартири, в склад якої увійшла веранда, відповідачі стали власниками веранди та користуються нею до теперішнього часу без урахування інтересів позивачів. Відповідачі спорудили на ній самовільну прибудову, відгородили нею частину веранди, поставили там свої речі та зробили її місцем проживання, де в літній період проживають та чим чинять їм перешкоди. Просили усунути перешкоди в користуванні приватною власністю, квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу заскленою галереї (приміщенням 1а) квартири АДРЕСА_2, демонтажу самовільно побудованої перегородки галереї зазначеної квартири, переносу меблів, побутової техніки, речей з веранди в квартиру відповідачів, зняття штор та використання приміщення ІІІ (1а) за своїм функціональним призначенням тільки для проходу в свою квартиру. Визнати розпорядження Євпаторійської міської Ради № 7/88-РП від 05 серпня 1997 року про передачу в приватну власність квартиру АДРЕСА_2 незаконним та його скасувати, визнати свідоцтво про право на житло на зазначену квартиру не законним та його скасувати, визнати, що строк для звернення до суду з питанням стосовно скасування розпорядження Євпаторійської міської Ради та визнання свідоцтва про право на житло пропущено з поважних причин та поновити його.

Ухвалою суду від14 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Євпаторійської міської Ради, третя особи без самостійних вимог ОСОБА_5 про поновлення строку для звернення до суду, усунення перешкод в користуванні власністю, визнання розпорядження Євпаторійської міської Ради № 7/88-РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності на житло не дійсним були залишені без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

В судовому засідання ОСОБА_1 та її представник надала пояснення аналогічно викладеним в позовній заяві просили усунути перешкоди в користуванні приватною власністю квартирою АДРЕСА_1, які позбавляють позивача немайнових прав на належні умови проживання, а саме доступу в квартири чистого повітря, немайнового права на відсутність з боку сусідів проживання під вікнами сторонніх людей, на не втручання сусідів в її особисте життя шляхом визнання розпорядження № 7/88-РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування, визнання свідоцтва про право на житло на квартиру АДРЕСА_2 недійсним, демонтажу заскленою галереї (приміщенням 1а) квартири АДРЕСА_2, демонтажу самовільно побудованої перегородки галереї зазначеної квартири, переносу меблів, побутової техніки, речей з веранди в квартиру відповідачів, зняття штор та використання приміщення ІІІ (1а) за своїм функціональним призначенням тільки для проходу в свою квартиру, визнати, що строк для звернення до суду пропущено з поважних причин та його поновити, стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору, оплату експертизи та правову допомогу.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що вимоги є безпідставними та такими, що не засновані на законі, існуючий між сторонами спір вже вирішений та позивачами пропущено строк для звернення до суду.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, надала заяву в якій зазначила, що просить розглянути справу у її відсутності у зв'язку з знаходженням на навчанні в м. Сімферополь (а.с.7 т.2)

Представник відповідача -Євпаторійської міської Ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначивши, що розпорядження Євпаторійської міської Ради за № 7/88-РП від 05 серпня 1997, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на житло, є обґрунтованим та законним, прийнято у межах повноважень, тому підстав для визнання його незаконним та скасування не мається. У задоволені позовних вимог просила відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, надала заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити та розглянути справу у її відсутності.(а.с.202 т.1)

Суд вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідка, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 605/1 від 21 грудня 1990 року ОСОБА_5 надано квартиру АДРЕСА_1.

29 січня 1991 року виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради ОСОБА_5 було видано ордер на житлове приміщення №140 на сім'ю з чотирьох осіб на право зайняття житлового приміщення житловою площею 17,7 кв. м, а саме квартири АДРЕСА_1.

За зверненням ОСОБА_5 до КП «Бюро «Приватизация», та розпорядженням органу приватизації № 12/16-РИ від 05 грудня 2002 року вказану заяву було задоволено та передано квартиру АДРЕСА_1 у приватну власність. (а.с.62-64 т.1)

На підставі зазначеного розпорядження Євпаторійською міською радою було видано Свідоцтво про право власності на житло від 05 грудня 2002 року, згідно якого квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності позивачам по зазначеній справі у рівних частках (а.с.18,22,23 т.1).

Як убачається з технічного паспорту на квартиру, квартира АДРЕСА_1 складається з 2-х кімнат, жилою площею 17,7 кв.м. (одна кімната 7,6 кв.м., 2-а кімната 10,2 кв.м.) кухні площею 6,8 кв.м., уборної-1,4 кв.м., прихожої -4,6 кв.м., квартира об лаштована лоджією -7,3 кв.м., загальною площею 38,9 кв.м.(а.с.24-25 т.1).

Як убачається з матеріалів справи, за зверненням ОСОБА_3 до КП «Бюро «Приватизація», та розпорядженням органу приватизації № 7/88-Р П від 05 . 08.1997 року вказану заяву було задоволено та передано квартиру АДРЕСА_2 у приватну власність (а.с.65 т.1).

На підставі зазначеного розпорядження, Євпаторійською міською радою було видано Свідоцтво про право власності на житло від 05 серпня 1997 року, згідно якого квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4(а.с.19 т.1).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру, квартира АДРЕСА_2, складається з 2-х кімнат житловою площею 22,5 кв.м., (одна кімната 14,1 кв.м., друга 8,4 кв.м.) кухні 7,9 кв.м., уборної 1,3 кв.м. коридору 1,5+4,5 кв.м., прихожої 2,5 кв.м., веранди-20,9 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м. (а.с.26-27 т.1).

В позовній заяві, позивачі посилаються на те, що приватизація квартири НОМЕР_1 з верандою в 1997 році була проведена без дотримання вимог закону та правових підстав, а лише на підставі включення працівниками ЖЕКу до лицевого рахунку зазначеного приміщення, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ст. 5 зазначеного Закону кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно вимог ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких, знаходиться державний житловий фонд.

Частиною 4 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Абзацем 1 ч.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу України ордер - є єдиною підставою для вселення громадянина в жиле приміщення.

Положеннями ст. 59 Житлового кодексу України встановлено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючи дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_2 відповідачами зайнято на законних підставах, її приватизація проведена відповідно Закону, прав позивача не порушує.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявляючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності недійсним, позивачами не надано суду достовірних доказів, які б свідчили про те, що квартира АДРЕСА_2, в склад якої увійшла північна веранда, була передана у власність із порушенням закону.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим 27 грудня 2000 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Євпаторійського виконкому про скасування рішення про приватизацію веранди у складі АДРЕСА_2, та Ухвалою Верховного суду АР Крим від 26 лютого 2001 року було встановлено , що підстав для скасування рішення про приватизацію спірної веранди не мається, оскільки вона приватизована наймачами квартири 5 , згідно порядку користування квартирою, встановленому судом. Рішення набрало чинності.(а.с.68-69 т.1).

Крім того, суд вважає, що позивачем порушений строк для звернення до суду за позовом в частині вимог про визнання розпорядження Євпаторійської міської Ради № 7/88 -РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування та визнання свідоцтва про право на житло на квартиру АДРЕСА_2 недійсним.

Як убачається з матеріалів справи, приватизация квартири АДРЕСА_2 проведена 5 серпня 1997 року.

Згідно вимог ст.71 ЦК України ( в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.80 ЦК України ( в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

До суду із зазначеним позовом позивач звернулася лише 05 червня 2012 року, тобто з пропуском трирічного строку.

Посилання позивача та її представника, на те, що строк при звернені до суду позивачем було пропущено з поважних причин, а саме через те, що позивачка тривалий час навчалась та працювала за кордоном, та не мала можливості звернутися до суду, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 60 ЦПК України

Таким чином, належних та допустимих доказів того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із вищезазначеними вимогами з поважних причин суду не надано.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині вимог про усунення перешкод в користуванні приватною власністю шляхом визнання розпорядження Євпаторійської міської Ради № 7/88 -РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування та визнання свідоцтва про право на житло на квартиру АДРЕСА_2 недійсним та такими що не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивачів, про усунення перешкод в користуванні приватною власністю шляхом демонтажу скління галереї квартири АДРЕСА_2, демонтажу самовільно побудованої перегородки галереї зазначеної квартири, переносу меблів, побутової техніки, речей з веранди в квартиру відповідачів, зняття штор та використання приміщення 1 «а»тільки для проходу в квартиру, суд прийшов до наступного.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 15 вересня 1994 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та по зустрічному позові ОСОБА_8, ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні ( а.с. 38 том 1) було встановлено, що порушень прав ОСОБА_8 та ОСОБА_5 заскленням веранди не створюється

Ухвалою Верховного суду республіки Крим від 24 жовтня 1994 року (а.с.77 т.1) встановлено, що засклення веранди було здійснено попереднім наймачами квартири НОМЕР_2, оскільки перешкод у існуванні засклення веранди не створюється.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарської або адміністративної справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

За такими обставини суд вважає встановленим факт відсутності порушення прав позивач заскленням веранди

Як убачається з рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 15 вересня 1994 року по цивільній справі №2-258/94 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та по зустрічному позові ОСОБА_8, ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні, спірна північна веранда по проектному розташуванні служить для проходу в квартиру НОМЕР_2. Квартира НОМЕР_3 має окремий вхід та для проходу спірна веранда мешканцям будинку не потрібна.(а.с. 77 т.1)

Відповідно до листа начальника Управління архітектури та містобудування Євпаторійської міської Ради за № Е-1 від 01.09.2009 року після обстеження квартири АДРЕСА_2, було встановлено, що, власником квартири в приміщенні веранди була виконана перегородка з дерев`яних конструкцій, товщиною 12 мм.(а.с.47т.1).

Зазначені обставини відповідачами, в судовому засіданні не заперечувались, а тому з урахуванням положень ч.1 ст. 61 ЦПК України доведенню не підлягають.

Як убачається з листа директора КРП «БРТІ м. Євпаторія»за № 2788 від 04 листопада 2009 року, призначення зазначеного приміщення № 1 «а»- відкрита веранда.(а.с.73 т.1)

Суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача стосовно усунення перешкод в користуванні приватною власністю шляхом демонтажу засклення галереї квартири АДРЕСА_2, демонтажу самовільно побудованої перегородки галереї зазначеної квартири задоволенню не підлягають з таких підстав.

На підтвердження порушення свого немайнового права на належні умови проживання, а саме доступу до квартири чистого повітря, порушення немайнового права на відсутність з боку сусідів проживання під вікнами квартири, порушення права на не втручання з боку сусідів в її особисте життя позивачем надані висновки судової будівельно-технічну експертизу, № 1646/1709 від 19 листопада 2012 року, згідно з якої засклення літнього приміщення веранди не відповідає вимогам діючих будівельних та протипожежних норм та створює перешкоди у користуванні житловою кімнатою та передпокоєм квартири НОМЕР_4, а саме: враховуючи незадовільний стан вентиляційних каналів у квартирі НОМЕР_4, належні вентиляція та провітрювання передпокою (приміщення 1 на плані) та житлової кімнати (приміщення 5 на плані) квартири НОМЕР_3, можливі лише через веранду, що знаходиться у користуванні мешканців квартири НОМЕР_1. Засклення веранди перешкоджає повітрообміну квартири НОМЕР_3 та нормованому природному освітленню; утеплення та скління існуючої веранди другого поверху заборонено вимогами ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»; приміщення 1 «а»квартири НОМЕР_2 одночасно є евакуаційним шляхом у випадку пожежі, тому що ведуть на сходову клітку. Влаштування перегородки у приміщенні веранди, що складається з трьох розсувних дверей, не відповідає протипожежним нормам п.п. 2.10, 2.12, 2.13,.2.14 та 5.10 ДБН В 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктивів будівництва»; скління виконане у приміщенні 1 «а», квартири НОМЕР_2 перегороджує доступ в житлову кімнату та передпокій квартири НОМЕР_3, що перешкоджає можливості пожежогасіння у квартирі НОМЕР_3 з боку пр. Леніна; Враховуючи результати проведених досліджень, експертом рекомендовано для приведення приміщення 1-а квартири НОМЕР_2 у відповідність діючим містобудівним, протипожежним, санітарним, гігієнічним нормам; виконати демонтаж скління галереї (приміщення веранди 1а) квартири АДРЕСА_2; виконати демонтаж влаштованої перегородки галереї (приміщення веранди 1а). (а.с.155-160 т.1)

Суд вважає, що висновки експерта у цей частині не є беззаперечним доказом, на підтвердження факту порушення прав позивачці склінням веранди та облаштування її перегородкою.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу. Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до листа начальника Євпаторійського МВ ГУ Держтехнобезпеки в АР Крим за № 64-Е від 13.07.2012 року,у відповідності до ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будівлі. Загальні положення»верандою вважається застеклянне не опалюване приміщення, прибудоване до мало етажній будівлі або вбудоване в нього, не маюче обмежень по глибині. Згідно схеми поетажного плану на будівлю 2-го етажу по АДРЕСА_2, евакуаційні шляхи квартири НОМЕР_3 не проходять через приміщення які входять до складу кв.НОМЕР_2, у тому числі і північну веранду. Квартира НОМЕР_3 має окремий вихід на сходову площадку який відповідає нормам пожежної безпеки.(а.с.166 т.1)

Також, відповідно до листа головного державного санітарного лікаря м. Євпаторія за № 02/1-1560 від 12.07.2012 року, працівниками міської СЕС 09.07.2012 року на підставі заяви виконано обстеження веранди квартири АДРЕСА_2. Встановлено, що зазначена осклена веранда розташована на другому поверсі будівлі. Санітарні розриви до сусідніх побудов та дерев виконані. На територію веранди виходить вікно одної з житлових кімнат квартири ОСОБА_8 та вікно коридору, в якому рівні освітлення не нормуються. Таким чином, санітарно-гігієнічні вимоги до жилих будинків не порушені, погіршення умов проживання на момент обстеження не мається.(а.с.167 т.1)

Згідно до ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Проте, згідно листа начальника управління архітектури та містобудування Євпаторійської міської Ради, за № Е-1 від 1.09.2009 року, перегородка виконана з дерев`яних конструкцій, товщиною 12 мм. в приміщенні веранди не є самовільним будівництвом, оскільки у відповідності з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 08.02.2006 року № 42, перепланування, не пов'язане зі зміною житлової або допоміжної площі, без порушення несучих конструкцій, не є самовільним будівництвом.(а.с.47 т.1).

Експертом при дачі висновку ці документи до уваги не прийняті, оцінка цим документам не дана. Крім того посилання експерта на будівельні норми 2005 року до скління веранди, яка здійснена до 1997 року не є законним.

Інших доказів, які б підтверджували факт порушення прав позивача склінням веранди та облаштування її перегородкою, позивачем не наведено, матеріали цивільної справи їх не містять.

Крім того, як встановлено наведеними вище судовими рішеннями, встановлений факт відсутності порушення прав наймачів квартири НОМЕР_3 - склінням веранди. (Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 15 вересня 1994 року, Ухвала Верховного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 1994 року ). Згідно ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств та установ, організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Разом з тим, відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судовому засіданні визнано, що в приміщенні 1 «а»- веранді, знаходилися деякі меблі та побутова техніка, та ту обставину, що в літній період вони відпочивають та приймають їжу на спірній веранді, та що відпочивають сторонні особи. Ці обставини також підтверджуються фотографіями, наданими позивачкою, з яких вбачається , що на веранді розташовані меблі, побутова техніка, відповідачі готують їжу, на веранді відпочивають сторонні люди, які палять, відповідач ОСОБА_3 знаходиться на веранді у нижньої білизні.

Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_11, пояснив, що він є знайомим позивача, яка мешкає в квартирі АДРЕСА_1 куди часто приходить в гості. Також пояснив, що неодноразово бачив через вікно в квартирі ОСОБА_1, що сусіди з квартири НОМЕР_1, курять на веранді, голосно розмовляють та веранда заставлена меблями та різними побутовими приладами.

Згідно ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати зміни у квартирі наданій йому для використання як єдиного цілого за умови що зміни не призведуть до порушень прав інших власників та не порушать санітарно технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном

Оцінивши всебічно, повно об'єктивно та безпосередньо наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приватною власністю шляхом переносу меблів, побутової техніки, речей з веранди в квартиру відповідачів, зняття штор та використання приміщення «1а» тільки для проходу в квартиру підлягають задоволенню, оскільки вище зазначеними діями відповідачів в саме використання приміщення «1а» для проживання, розташування там меблів та побутової техніки, інших речей порушує права позивачці та підлягають судовому захисту .

Доводи відповідачів про те, що у даний час меблі та побутова техніка з веранди перенесені, не можуть бути прийняти судом, оскільки належними доказами не підтверджені.

Вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, задоволенню не підлягають з таких підстав.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Частина перша статті 56 ЦПК України при цьому визначає, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»встановлено розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду надано виписку з договору поручення від 17.05.2012 року, квитанцію №124 від 17.05.2012 року на суму 500 грн., та ордер на ведення справи(а.с.195-197 т.1), проте розрахунку витрат пов'язаних із наданням правової допомоги, здійснених адвокатом ОСОБА_12 та пов'язаних з розглядом зазначеної справи відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»суду надано не було.

Наявність виписки з договору поручення від 17.05.2012 року та квитанції за відсутністю вищевказаних документів, на розсуд суду, виключає можливість відшкодування позивачу витрат, які вона здійснила відповідно до договору поручення, у зв'язку із чим позивачу має бути відмовлено у відшкодуванні цих витрат у повному обсязі.

Також, з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним у відшкодування понесених судових витрат стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 2568 грн. 52 коп. (з них 107 грн. 30 коп. судовий збір при звернені до суду, 107 грн. 30 коп. судовий збір за клопотанням про призначення експертизи та 2353 грн. 92 коп. вартість експертизи).

На підставі ст. ст. 16, 386, 393 Цивільного кодексу України, ст. ст. 58, 59, 117 Житлового кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214 -215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Євпаторійської міської Ради, третя особи без самостійних вимог ОСОБА_5 про поновлення строку для звернення до суду, усунення перешкод в користуванні власністю, визнання розпорядження Євпаторійської міської Ради № 7/88-РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності на житло не дійсним, задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1, шляхом забов`язання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перенести меблі, побутову техніку, речі з веранди (приміщення 1а) в квартиру відповідачів, зняти штори; забов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 використовувати приміщення 1а (веранду) площею 20,9 кв.м. за своїм функціональним призначенням тільки для проходу в свою квартиру.

У задоволені іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 2568 грн. 52 коп. по 756 грн. 14 коп. з кожної.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10-денний термін із дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Г.Г.АБЗАТОВА