Рішення № 28636943, 15.01.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.2013

Справа №5002-21/ 4252-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс»

до відповідача Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод»

про стягнення 571 317,45 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача не з’явився;

Від відповідача не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар за договорами купівлі-продажу товарів (без номерів від 25.03.2010, від 06.04.2010, від 30.04.2010, від 25.09.2010, від 29.10.2010, від 20.12.2010) на загальну суму 552 910,29 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 15 182,28 грн., а також штрафні санкції в розмірі 3 % річних на загальну суму 3 044,78 грн. (всього - 571 137,45 грн.) Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 11 422,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу товарів без номерів від 25.03.2010, від 06.04.2010, від 30.04.2010, від 25.09.2010, від 29.10.2010, від 20.12.2010 в частині зобов’язання відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу поставний товар, що призвело до утворення заборгованості.

Представник відповідача у засідання суду призначене на 20 грудня 2012 року не з’явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином – ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року надсилалась відповідачу за адресою вказаною позивачем у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 05 грудня 2012 року. 11 грудня 2012 року поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим було повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу – Державному підприємству «Керченський судноремонтний завод» з відміткою про одержання.

У зв’язку з неявкою відповідача у засідання суду 20 грудня 2012 року слухання справи ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року було відкладено на 15 січня 2013 року.

Представник позивача у засідання суду 15 січня 2013 року не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у засідання суду 15 січня 2013 року не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у позивача та відповідача був час для надання документів, необхідних за їх думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25 березня 2010 року між Відкритим акціонерний товариством «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс») та Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» був укладений договір купівлі-продажу товарів № б/н.

25 березня 2010 року між Відкритим акціонерний товариством «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс») та Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» був укладений договір купівлі-продажу товарів № б/н.

06 квітня 2010 року між Відкритим акціонерний товариством «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс») та Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» був укладений договір купівлі-продажу товарів № б/н.

30 квітня 2010 року між Відкритим акціонерний товариством «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс») та Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» був укладений договір купівлі-продажу товарів № б/н.

25 вересня 2010 року між Відкритим акціонерний товариством «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс») та Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» був укладений договір купівлі-продажу товарів № 8.

29 жовтня 2010 року між Відкритим акціонерний товариством «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс») та Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» був укладений договір купівлі-продажу товарів № 9.

20 грудня 2010 року між Відкритим акціонерний товариством «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс») та Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» був укладений договір купівлі-продажу товарів № 10.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов укладених договорів Продавець (позивач) зобов’язався передати на умовах договорів у власність Покупця (відповідача) товар, а Покупець у свою чергу зобов’язався сплатити його повну вартість та прийняти товар. Загальна ціна товару за договорами складає: 97313,77 грн., 81620,34 грн., 93035,22 грн., 97301,20 грн., 94379,15 грн., 71705,40 грн. та 17555,21 грн. відповідно.

Згідно пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно пункту 3 вищевказаної статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 2 розділу «Передача товару» договорів сторони встановили, що приймання-передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару Покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в двох оригінальних примірниках.

На виконання умов укладених договорів позивач передав відповідачу товар на загальну суму 552 910,29 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РП-0000007 від 25 березня 2010 року на суму 97313,77 грн., № РП-0000006 від 25 березня 2012 року на суму 81620,34 грн., № РП-0000010 від 09 квітня 2010 року на суму 93035,22 грн., № РП-0000011 від 03 травня 2010 року на суму 97301,20 грн., № РП-0000020 від 27 вересня 2010 року на суму 94379,15 грн., № РП-0000024 від 31 жовтня 2010 року на суму 71705,40 грн., № РП-0000029 від 31 грудня 2010 року на суму 17555,21 грн. Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на видаткових накладних.

Згідно з пунктом 8 розділу «Передача товару» договорів – оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем за вимогою Продавця.

Враховуючи, що строк оплати за договорами купівлі-продажу сторонами встановлений не був, позивач вимогою від 05.09.2012 за вих. № 124 (яка одержана відповідачем 10.09.2012) повідомив відповідача про необхідність сплати одержаного товару на суму 552 910,29 грн., а також штрафних санкцій в розмірі 145 216,32 грн.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак відповідач, у порушення умов укладених договорів, за товар поставлений позивачем не розрахувався, що привело до утворення заборгованості в розмірі 552 910,29 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів погашення виниклої заборгованості.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, позивач просить стягнути відповідача 3 % річних в розмірі 3 044,78 грн. за період прострочення з 18.09.2012 по 23.11.2012.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 15 182,38 грн. за період прострочення з 18.09.2012 по 23.11.2012.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як визначено пунктом 5 розділу «Відповідальність сторін» – у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов’язань за договорами Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання або повертає отриманий товар Покупцю

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

В судовому засіданні 15 січня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 16 січня 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» (вул. Кірова, 22, м. Керч, АР Крим, 98300; код ЄДРПОУ 01124997, ІПН 011249901060, р/р 26009310086001 у відділені № 6 філії АБ «Південний» в м. Ялта, МФО 382522, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудносервіс» (вул. Нахімова, 232, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600; код ЄДРПОУ 00463119, ІПН 00463115029, р/р 26003519641 у ПАТ «МАРФІН БАНК» м. Іллічевськ, МФО 328168, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 552 910,29 грн., пеню в розмірі 15 182,38 грн., 3 % річних в розмірі 3 044,78 грн., а також судовий збір в розмірі 11 422,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова