Рішення № 28636707, 21.12.2012, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2703/7783/2012

Провадження № 2/2703/3260/2012

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2012 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі

головуючого судді - Рубан М.В.,

при секретарі -Ходжаш Ю.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа -Севастопольська філія ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», про стягнення банківського вкладу та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Севастопольської філії ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання незаконною відмову відповідача від 18.11.2008 року щодо видачі з депозитного рахунку грошової суми, відшкодування збитків у вигляді процентів за користування його грошовими коштами в розмірі 14666,68 грн., стягнення три процента річних в сумі 1329,54 грн., інфляційних втрат в сумі 10804,34 грн., посилаючись на те, що 11 березня 2009 року між позивачем та СФ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»було укладено договір строкового банківського вкладу № 209161 на суму 412794,68 грн. строком до 16 березня 2009 року, яким було передбачено право позивача на зняття грошових коштів, проте на його письмове повідомлення про необхідність зняття таких коштів з депозитного рахунку в сумі 110794,68 грн. СФ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»відмовив йому з посиланням на Постанову НБУ «Щодо додаткових заходів відносно діяльності банків»від 11 жовтня 2008 року №319. В наслідок позбавлення позивача можливості розпорядження його коштами, враховуючи необхідність будівництва об'єкту «Колобок», він змушений був позичити грошові кошти в сумі 110000,00 грн. у ОСОБА_2 під сорок процентів річних. Необхідність займу вказаної суми пов'язана з настанням строку фінансування будівельних робіт, у разі відмови у фінансуванні до позивача могли бути застосовані штрафні санкції у вигляді істотної неустойки. Отже позивач був змушений укласти договір займу для фінансування будівельних робіт за договором підряду, у зв'язку з чим йому були спричинені збитки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 03 листопада 2011 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 03 листопада 2011 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

24.10.2012 року представник позивача вточнив позовні вимоги, просить стягнути з СФ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» моральну шкоду в розмірі 7500,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. В подальшому позивач відмовився від вимоги про стягнення моральної шкоди. Відмова була прийнята судом.

24.10.2012 року ухвалою суду залучено ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»до участі у справі у якості співвідповідача, та залучено СФ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнений позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення уточненого позову, пояснив, що банк виконав належним чином свої зобов'язання та повернув грошові кошти з депозитного рахунку, відкритого позивачем, коли настав строк виконання зобов'язання, тому вимогу позивача є неправомірними та не підлягають задоволенню.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, сповіщена про дату та місце судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи, визнаючи достатніми для розгляду справи наявні в матеріалах справи письмові докази, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 березня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі відділення № 3 та ОСОБА_1 був укладений договір про банківський строковий вклад у національній валюті № 20161 (далі - Договір), відповідно до умов якого банк прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти в національній валюті в сумі 412794,68 грн. на строк до 16 березня 2009 року зі сплатою 11,50 процентів річних.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»є правонаступником ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що підтверджується п. 1.2 Статуту ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (А01 № 306822).

Згідно з п.2.4.1. Договору сума кожного поповнення вкладу повинна бути не менше ніж 5000,00 грн.

Відповідно до п.2.4.2 вказаного договору клієнт зобов'язується на протязі терміну дії договору підтримувати на депозитному рахунку незнижувальний залишок коштів в сумі 2500,00 грн. При цьому, клієнт має право знімати грошові кошти у будь-якій сумі, але не менше ніж 2500,00 грн. за один раз.

11 березня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі відділення № 3 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до Договору, згідно з умовами якої, банк протягом строку, визначеного п.1.1. Договору (з 11.03.2008 року по 16.03.2009 року) щомісячно не пізніше дати виплати здійснює виплату нарахованих за вкладом процентів шляхом перерахування суми процентів на картковий поточний рахунок клієнта.

20.10.2008 року позивач звернувся до Севастопольської філії ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»із вимогою про зняття зі свого депозитного рахунку грошової суми в розмірі 110794,68 грн., що не заперечувалось відповідачем. СФ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»18.11.2008 року відмовив йому в цьому з посиланням на Постанову НБУ «Щодо додаткових заходів відносно діяльності банків»від 11 жовтня 2008 року №319.

Також судом встановлено, що 10.06.2008 року між ПП ОСОБА_3 в особі ОСОБА_1 та ПП «Сигма-Н»в особі директора ОСОБА_4 був укладений договір генерального підряду № 68/08, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався виконати за власні, а при необхідності долученими силами роботи з будівництва торгівельного комплексу «Колобок», розташованого по вул. Колобова, 19 в м. Севастополі та здати в установлений строк.

Пунктом 10.5. договору генерального підряду № 68/08 встановлено, що за порушення строків сплати робіт ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_4 неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від розміру невиконаних грошових зобов'язань за кожень день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Згідно графіку фінансування будівництва об'єкту, розташованого по АДРЕСА_1 від 10.06.2008 року позивач за даними умовами повинен був внести черговий платіж в розмірі 1 200 000,00 грн. за жовтень 2008 року.

У зв'язку з необхідністю виконання умов договору генерального підряду № 68/08 від 10.06.2008 року та відмовою СФ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»видати з депозитного рахунку кошти позивачем було укладено 18.11.2008 року договір позики із ОСОБА_2 на суму 110000,00 грн. під сорок процентів річних для фінансування будівельних робіт за вказаним договором підряду. Позивач сплатив проценти за користування коштами за договором позики в сумі 14666,68 грн., що підтверджується розписками від 18.12.2008 року, 18.01.2009 року, 18.02.2009 року,18.03.2009 року.

16.03.2009 року після закінчення строку дії депозитного договору СФ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»видав грошові кошти з депозитного рахунку позивача в сумі 112794,68 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 68 від 16.03.2009 року.

Згідно з ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, як зазначено у статті 1060 ЦК України, укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

За змістом статей 1074, 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь - який час. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Отже, відповідач на вимогу позивача, як свого клієнта, не видав йому вклад, що є неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором. Таким чином, з 20.10.2008 року по 16.03.2009 року позивач не міг фактично користуватися своїми коштами у зв'язку з тим, що вони залишалися на рахунку в банку.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неможливості видачі депозитних коштів позивачу на його вимогу у зв'язку з прийняттям Постанови НБУ «Щодо додаткових заходів відносно діяльності банків»11 жовтня 2008 року №319, оскільки вказана постанова не пройшла державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України відповідно до ст. 56 ЗУ «Про додаткові Національний банк України», п.2 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03 жовтня 1992 року № 493/92, п.п. 4,6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (затверджене постановою КМУ від 28.12.1992 року № 731) та втратила чинність на підставі постанови НБУ від 04 грудня 2008 року № 413, що, зокрема, визнали сторони. Отже дана постанова не підлягала застосуванню відповідачем при прийнятті ним рішення про відмову у видачі депозитних коштів.

Суд також вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо правомірності відмови СФ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»у видачі коштів з депозитного рахунку позивачу з посиланням на обов'язковість застосування постанови НБУ «Про окремі питання діяльності банків»від 04.12.2008 року № 413 та листа НБУ від 06.12.2008 року, оскільки постанову було прийнято та лист надіслано відповідачу після того, як СФ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»було відмовлено позивачу у знятті коштів з депозитного рахунку.

До того ж, постанова НБУ «Про окремі питання діяльності банків»від 04.12.2008 року № 413 також не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а лист НБУ від 06.12.2008 року не є актом нормативно-правового характеру, тому також не підлягають застосуванню до спірних відносин, і не могли бути підставою для відмови у виконанні цивільно-правових зобов'язань.

Крім того, суд зауважує, що виходячи із приписів наведених норм (ст. 1074,1075) ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами можливо лише за рішенням суду, при цьому, тільки у випадках встановлених законом, а не підзаконними нормативними актами, якими є постанови НБУ.

Також суд вважає неспроможними посилання представника відповідача на розділ 5 Договору як на підставу для відмови в позові, який встановлює звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором у випадку виникнення обставин непереробної сили (стихійні лиха,аварії,пожежі,страйки, вступ у дію законодавчих актів, урядових постанов і розпоряджень, державних органів, актів нормативного характеру НБУ, що прямо або побічно забороняють або обмежують можливість належного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором), оскільки відповідно до п.2 розділу 5 Договору настання обставин непереробної сили повинно бути підтверджено довідкою Торгово-промислової палати України, однак відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутня така довідка. Крім того, визначені в Договорі сторонами умови, що вони звільненні від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором у разі вступу у дію законодавчих актів, урядових постанов і розпоряджень, державних органів, актів нормативного характеру НБУ, що прямо або побічно забороняють або обмежують можливість належного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором, котрими представник відповідача вважає зазначені постанови НБУ, не підлягають застосуванню, оскільки ці постанови НБУ не набрали чинності, як вже визначалося судом. При цьому, помилковим є посилання представника відповідача на приписи ч.4 ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює форс-мажорні обставини і підлягає застосуванню за аналогією до спірних відносин, оскільки між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини, а не господарсько-правові.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки за Договором, безпідставно ухилився від виплати позивачу депозитних коштів в сумі 110794,68 грн., чим порушив права позивача на розпорядження належними йому коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи, що відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки за Договором, у зв'язку з чим позивач був змушений позичити кошти з метою належного виконання ним своїх обов'язків за договором генерального підряду, суд вважає, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 були завдані збитки в розмірі 14666,68 грн., які складаються з суми процентів, сплачених позивачем за договором позики від 18.11.2008 року. Отже, позивачем доведено належними доказами завдання йому збитків, а тому вони підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з п.2.4. Договору протягом строку, визначеного п.1.1. цього Договору клієнт має право за згодою банку неодноразово поповнювати вклад та знімати частково грошові кошти з депозитного рахунку, про що сторони укладають додаткову угоду. Про зняття коштів з депозитного рахунку клієнт зобов'язаний попередити банк не пізніше ніж за 1 банківський день.

У відповідача виникло зобов'язання повернути депозитні кошти позивачу з 21.10.2008 року, у зв'язку із зверненням позивача із заявою 20.10.2008 року. Враховуючи, що вказане зобов'язання відповідачем було виконано лише 16.03.2009 року, суд вважає, що позивач не позбавлений правової можливості на відшкодування вказаних сум за час прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати депозитних коштів в сумі 110794,68 грн., тобто за період з 22.10.2008 року по 15.03.2009 року.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд вважає його невірним, тому наводить свій. Сума грошового зобов'язання, яке виникло за договором депозиту на підставі заяві про видачу готівки складає 110794,68 грн. Позивач помилково розраховує період стягнення трьох процентів річних з 21.10.2008 року, проте ця дата є останнім днем виконання відповідачем зобов'язання. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання складає 145 днів, а не 146, а сума трьох процентів річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 1320,43 грн.

Щодо наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Позивачем безпідставно був взятий період розрахунку інфляційних втрат за березень 2009 року, адже в цьому місяці відповідач виконав свої зобов'язання, тому цій місяць не повинен був братися до розрахунку, враховуючи, що інфляційні втрати є середньомісячним показником, який розраховується до попереднього місяця.

Таким чином, рівень інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача, складає 8863,58 грн.: листопад 2008 року -1661,92 грн. (індекс інфляції - 101,5 %), грудень 2008 року -2326,69 грн. (індекс інфляції - 102,1 %), січень 2009 року - 3213,05 грн. (індекс інфляції - 102,9 %), лютий 2009 року -1661,92 грн. (індекс інфляції - 101,5%).

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо видачі з депозитного рахунку грошової суми, суд зазначає наступне.

Ст. 16 ЦК України передбачені таки способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення, відшкодування збитків та інши засоби відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування , їхних посадових і службових осіб.

Отже діючим цивільним законодавством не передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання незаконною відмови юридичної особи щодо видачі з депозитного рахунку грошових коштів, враховуючи, що між сторонами у справі виникли договірні зобов'язання (цивільно-правові відносини), тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Враховуючи вимоги ст.ст. 84, 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на ІТО і судовий збір в сумі 396,39 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн., оскілки в матеріалах справи є документальне підтвердження надання правової допомоги (договір № 72 про надання правової допомоги, договір № 97 про надання правової допомоги, квитанції № 142 від 19.03.2009 року, № 101 від 20.02.2009 року, №126 від 22.05.2012 року про сплату коштів на правову допомогу, акт виконаних робіт від 16.06.2011 року), враховуючи приписи ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та, що даний спір перебуває в судовому провадженні з 21.07.2010 року, та в межах цієї справи представником позивача ОСОБА_5, якій є начальником юридичного відділу ПП «Сервіс і Право», протягом цього часу надавалась правова допомога позивачу.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 526, 625, 1058, 1060, 1071, 1074,1075,1166 ЦК України, ст.ст. 3, 6,10, 11, 60, 61, 79, 84, 88,130, 175, 212- 215, 292, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»(код ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збитки в сумі 14666,68 грн., три процента річних в сумі 1320,43 грн., інфляційні витрати в сумі 8863,58 грн., витрати на правову допомогу в сумі 12000,00 грн., витрати на ІТО і судовій збір в сумі 396,39 грн., а всього - 37247,08 грн.

В інший частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного

суду м. Севастополя М.В. Рубан