Ухвала суду № 28635995, 04.01.2013, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 1809/1958/2012

2/579/10/2013

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 січня 2013 року

Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: судді Сірої Г.І.

за участі: секретаря Цимбал І.В.

з участю: позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2012 року до Кролевецького райсуду з позовом звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в якому просили виселити ОСОБА_2 з житлового будинку по АДРЕСА_2 та зняти її з реєстрації як проживаючу в ньому. При цьому позивачі посилалися на те, що вони є власниками житлового будинку в АДРЕСА_2 Будинок вони побудували в період зареєстрованого шлюбу. Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2. Вони проживали разом з дітьми в побудованому будинку, всі вони зареєстровані за даною адресою. Син ОСОБА_7 зустрічався з відповідачкою, яка проживала в м. Києві; в м. Кролевці вона не була зареєстрована. В зв'язку з цим та бажанням її батьків придбати окреме житло, на їх прохання, вони дали згоду на тимчасову реєстрацію ОСОБА_2 (на той час ОСОБА_16.) в належному їм будинку. ОСОБА_2 була зареєстрована 13.10.2009 р. 26.11.2010 р. ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з їх сином ОСОБА_7; ІНФОРМАЦІЯ_8 у них народилася донька Кристина, яка не зареєстрована в їх господарстві. З реєстрацією шлюбу відповідачка стала претендувати на їх домогосподарство, стала вчиняти сварки, провокувати на погіршення відносин між ними та дітьми, прямо заявляючи, що вона є господаркою і щоб вона, ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_5 залишили будинок та йшли проживати на квартиру. Хоча шлюб з ОСОБА_4 у неї, ОСОБА_1, розірвано, між ними мається взаємне розуміння, відсутній спір щодо користування житловим будинком. В зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки ОСОБА_4 змушений проживати в літній кухні, оскільки він не допускається до будинку. За відсутності вдома чоловіка ОСОБА_2 фактично проживає у своїх батьків по АДРЕСА_3 Вона вставила свій замок у вхідних дверях і таким чином не пускає їх до будинку. Оскільки відповідачка працює повний робочий день, то вони не можуть зайти до будинку. Вони намагалися вирішити з відповідачкою питання щодо проживання всіх членів сім'ї в будинку, в зв'язку з чим вона, ОСОБА_1, зверталася безпосередньо до неї, однак вона не реагує. Звернення в Кролевецький РВ УМВС також не дали позитивних результатів. Вирішення конфлікту можливе лише шляхом виселення відповідачки без надання іншого приміщення. Вона житлом забезпечена, її батьки мають будинок і ще було придбано домогосподарство по вул. К. Цеткін в м. Кролевці. Постійні сварки з ініціативи відповідачки, застосування нею щодо неї, ОСОБА_1, фізичної сили, створення відповідачкою умов, неможливих для спільного проживання є підставою для виселення її з будинку із зняттям з реєстрації. Діями відповідачки вони позбавлені можливості користуватися належним їм житлом.

18 грудня 2012 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 було закрито в зв'язку з відмовою від позову; ОСОБА_4 залучений до участі в справі в якості третьої особи (а.с. 82).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить виселити ОСОБА_2 з належного їй та ОСОБА_4 будинку в зв'язку з неможливістю спільного проживання та зняти її з реєстрації.

Відповідачка ОСОБА_2 позову не визнала та пояснила, що з 2009 року перебувала в фактичних шлюбних відносинах з сином ОСОБА_1 - ОСОБА_6 В 2010 році шлюб між ними було зареєстровано, вони мають доньку, 2011 року народження. Станом на 2009 рік ОСОБА_1 не проживала в будинку по АДРЕСА_2. За згодою батьків її чоловіка ще до реєстрації шлюбу вона була зареєстрована за фактичним місцем проживання по АДРЕСА_2, де і проживає постійно. Ще до реєстрації шлюбу було погоджено питання про те, що вони з чоловіком будуть проживати в будинку, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 вже тривалий час не проживала в будинку, залишаючись в ньому зареєстрованою, а проживала по АДРЕСА_1. ОСОБА_4 проживає в належному йому будинку, ніяких спорів з ним з приводу користування будинком немає. Не було конфліктів з приводу користування будинком і з братом чоловіка, який фактично не проживає за місцем реєстрації. За погодженням з власниками будинку, проживаючи в будинку по АДРЕСА_2, за належні їм кошти в період шлюбу вона з чоловіком покращила лише технічний стан будинку, підключили газове опалення, замінивши систему опалення. В будинку відсутні особисті речі позивачки, оскільки вона фактично не проживає в будинку. Меблями, що належать їй, вони користуються з її згоди та згоди ОСОБА_4 Ніяких перепон щодо користування будинком вона ОСОБА_1 не чинить, тим більше не чинить перепон в користуванні городом, який вона обробляє і з цього приводу претензій ОСОБА_1 ніколи не висловлювала. Що стосується наявності певного конфлікту між нею та позивачкою, то, на її думку, він пов'язаний з тим, що вона не подобається ОСОБА_1 просто як людина, і, як видно з її поведінки, вона намагається просто розбити її сім'ю, хоча в них з чоловіком гарні стосунки. Випадків, коли ОСОБА_1 не пускали до будинку, не було. У вересні 2012 р. вийшов з ладу замок на вхідних в будинок дверях, в зв'язку з чим, був встановлений новий замок. Ключ від замка є в неї, у чоловіка та у ОСОБА_6 На її думку, ОСОБА_1 могла звернутися до сина з приводу, щоб їй надали ключ, однак вона цього не зробила, а вишукує привід до конфлікту з нею, провокуючи при цьому ці конфлікти. Вона зверталася в органи міліції з приводу її виселення, посилаючись на неприязні відносини. При цьому в грудні 2012 року вона звернулася з такою заявою ще до того як прийшла в господарство по АДРЕСА_2. Відповідачка зазначила, що посилання на створення нею умов, за яких неможливе спільне проживання ОСОБА_1 та її в будинку по АДРЕСА_2, є безпідставним, оскільки, по-перше, ОСОБА_1 не проживала з нею жодного дня у зазначеному будинку, і, по-друге, вона не чинить жодних перепон у проживанні ОСОБА_1 в будинку. ОСОБА_2 заперечує і той факт, що в 2009 році вона була зареєстрована за вказаною адресою, АДРЕСА_2, тимчасово, оскільки питання про постійне проживання в будинку батьків чоловіка за їх згодою вирішувалося за їх згодою.

Третя особа у справі, ОСОБА_4, в судовому засіданні 18 грудня 2012 року, пояснив, що у нього немає жодних претензій з приводу користування ОСОБА_2 житловим будинком, який було збудовано ним та ОСОБА_1 в період зареєстрованого шлюбу. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 в будинку не проживає; фактично вона проживає по АДРЕСА_1, в квартирі, що належить її брату, який проживає в іншій квартирі. В зазначеній квартирі ОСОБА_1 живе близько 10 років. Питання щодо проживання сина ОСОБА_7 з дружиною в належному їм будинку було погоджено з ОСОБА_1 Після розірвання шлюбу сини проживали з ним; зараз в будинку живе лише ОСОБА_6, ОСОБА_5 в будинку не живе. Хоча він проживає в літній кухні, ніяких перепон в користуванні житловим будинком ніхто йому не чинить. З невісткою у нього добрі стосунки, конфліктів не буває. Син з невісткою проживають в будинку, за свої кошти підвели газ, замінили систему опалення. Він не заперечує, як проти проживання в будинку сина, так і невістки, а також їх дитини. Він не був свідком сварок, але вважає, знаючи характер ОСОБА_1, що конфлікти можуть бути з її ініціативи, оскільки, не проживаючи в будинку тривалий час, хоче почуватися в будинку господаркою (а.с. 70-81).

Третя особа по справі ОСОБА_6, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності, в заявах на адресу суду зазначив, що заперечує проти виселення дружини з будинку батьків, оскільки вона зареєстрована в ньому як член сім'ї власників, з батьками була домовленість про те, що в будинку він буде проживати зі своєю сім'єю; за час проживання за власні кошти вони провели ремонтні роботи, провели в будинок газ. Йому незрозумілі причини конфлікту між матір'ю та дружиною, оскільки була домовленість про самостійне користування ними будинком (а.с. 58, 88).

Третя особа по справі ОСОБА_5, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності, вважає, що позов підлягає задоволенню (а.с. 56, 66).

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.09.1981 р. (а.с. 8). Шлюб між сторонами розірвано, свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_1 отримано 17.01.2006 р. (а.с. 14). Від шлюбу вони мають двох синів: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 15).

ОСОБА_4 та ОСОБА_13 05.08.1982 р. була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 відповідно до Рішення Кролевецького міськвиконкому №280 (а.с. 16), межі земельної ділянки винесені в натурі 10.08.1982 р. (а.с. 17). Договір забудови укладено 21.12.1982 р., посвідчений в Кролевецькій держнотконторі за р. №1886 (а.с. 18-19). Як встановлено в судовому засіданні, до цього часу забудовники право власності на побудований ними будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 не оформили. Згідно технічного паспорту за 1991 рік за адресою: АДРЕСА_2, побудовані: житловий будинок, сарай, гараж, літня кухня, огорожа (а.с. 20-23). Учасники процесу не оспорюють того факту, що зазначений будинок побудовано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вони є фактичними власниками цього нерухомого майна.

24.11.1998 р. видана будинкова книга за адресою АДРЕСА_2, (а.с. 20). Відповідно до даних будинкової книги за вказаною адресою зареєстровані сторони та треті особи по справі (а.с. 24-26). ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою як постійно проживаюча 13.10.2009 р. (а.с. 25). Як встановлено в судовому засіданні, чого не заперечує і сама позивачка, ОСОБА_2 була зареєстрована як член сім'ї, без обмежень в часі реєстрації. Тому посилання позивачки на те, що була домовленість про тимчасове проживання та тимчасову реєстрацію відповідачки є безпідставними.

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 21.11.2009 р. (а.с. 40), мають доньку ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_8 яка проживає разом з батьками в будинку по АДРЕСА_2, без реєстрації.

Таким чином, встановлено, що відповідачка разом з чоловіком та донькою як член сім'ї фактичних власників будинку, проживає в АДРЕСА_2, з 2009 р.

Позивачка в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на положення ст. 383 ЦК України про її право як власника житлового будинку використовувати помешкання для власного проживання, чого вона позбавлена діями відповідачки. Вона також посилається на положення ст. 116 Житлового кодексу України щодо виселення відповідачки з житлового будинку за систематичне порушення її прав і правил співжиття, що роблять неможливим спільне проживання в будинку її та відповідачки. При цьому вона посилається на її звернення до РВ УМВС з приводу неправильної поведінки відповідачки, на що та не реагує.

Ст. 157 ЖК України передбачає, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Ч. 1 ст. 116 ЖК України передбачає, що, якщо наймач, члени його сім'ї, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціального співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Аналізуючи дані норми житлового законодавства, слід зробити висновок про те, що при застосуванні ч. 1 ст. 116 ЖК України має місце факт спільного проживання осіб, між якими виник спір, а також застосування заходів впливу до особи, щодо якої ставиться питання про виселення.

Як встановлено з пояснень сторін, третіх осіб, ОСОБА_1 тривалий час, в усякому випадку з часу проживання та реєстрації ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, не проживає за вказаною адресою; фактично вона проживає в АДРЕСА_1. Посилання позивачки на те, що вона змушена винаймати житло в зв'язку з неможливістю спільного проживання з відповідачкою, не підтверджені зібраними по справі доказами, зокрема, наданими самою позивачкою. Встановлено, що вона тривалий час проживає в квартирі, яка належить її брату, у якого є інше житло; коштів за житло власнику квартири вона не сплачує. Ці обставини, щодо тривалого, з її слів з 2006 р., непроживання у власному будинку не заперечує і сама позивачка. Тому, на думку суду, твердження позивачки щодо створення відповідачкою умов неможливості спільного проживання, з врахуванням цієї обставини, є недоречними, оскільки самого факту спільного проживання не було. Факт створення ОСОБА_2 умов неможливості спільного проживання, на який посилається позивачка, що зумовило її звернення в Кролевецький РВ УМВС, також не знайшов підтвердження в судовому засіданні. Судом проаналізовані обставини звернення позивачки з відповідними заявами до РВ УМВС в 2012 р. (а.с. 28, 30, 67), вивчені матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи №1101, № 1319 та матеріали за заявою ОСОБА_1 від 08.12.2012 р. Так в заяві від 18.06.2012 р. вона просто зазначає прохання допомоги у виселенні ОСОБА_2, не вказуючи на будь-які підстави до цього, посилаючись лише на неприязні відносини. При зверненні 16.07.2012 р. в поясненні від 18.07.2012 р. вона посилається на факт застосування щодо неї з боку ОСОБА_2 фізичного насильства 15.06.2012 р., хоча при зверненні 18.06.2012 р. не вказувала на цю обставину. Більш того, в грудні 2012 року, чого не заперечує сама позивачка, вона звернулася в Кролевецький РВ УМВС з приводу протиправної поведінки ОСОБА_2 по відношенню до неї ще до того, як "цей факт" мав місце. При цьому в судовому засіданні сама ОСОБА_1 пояснила, що написала заяву в міліцію, маючи намір піти в господарство по АДРЕСА_2, знаючи, що конфлікт матиме місце. Враховуючи зазначені обставини, що підтверджуються висновками працівників міліції по результатам перевірки заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд вважає, що позивачка не надала доказів виникнення конфліктів саме з ініціативи відповідачки, а зазначені обставини в певній мірі свідчать про те, що конфлікти мали місце і з вини позивачки, на що посилається відповідачка, пояснила свідок ОСОБА_12 На думку суду, акт огляду вхідних дверей житлового будинку по АДРЕСА_2 6, від 15.09.2012 р. (а.с. 3) не можна визнати безспірним доказом того, що відповідачка, як стверджує ОСОБА_1, створює умови неможливості спільного проживання. Зазначений акт підтверджує той факт, що замінено замок і ключем, який має позивачка, замок не вдалося відкрити. Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_11 підтвердили в судовому засіданні саме цей факт. Інші обставини, зазначені в акті, їм відомі зі слів самої позивачки.

В судовому засіданні з пояснень зазначених свідків встановлено, що вони не є сусідами ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, проживають в іншому районі м. Кролевець, неодноразово бували у ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1, де вона проживає близько 10 років. Факту заміни замка не заперечує і відповідачка, посилаючись на те, що замок вийшов з ладу. Аналізуючи зміст акту та посилання на нього як на доказ в обгрунтування позову, суд вважає, що цей факт не можна розглядати як доказ тих обставин та підстав, на які посилається позивачка в обгрунтування вимог щодо захисту своїх прав як власника житла відповідно до ст. 116 ч. 1 ЖК України, враховуючи, що вона, як власник житла обрала в якості способу захисту своїх прав саме виселення відповідачки, а не інший. Слід зазначити, що, посилаючись на недопущення відповідачкою її до житла, позивачка не пред'являє претензій щодо чинення таких перепон до інших осіб, які проживають у будинку, в тому числі і до співвласника ОСОБА_15, та, в усякому випадку, мають до нього доступ (ключ).

Крім того, при вирішенні даного спору слід врахувати, що співвласником (фактичним) будинку по АДРЕСА_2, є ОСОБА_4, який не має претензій до ОСОБА_2 з приводу її проживання та користування належним і йому житлом. Будинок між співвласниками, які до того ж не оформили у встановленому порядку право власності, не поділений.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 проживає і зареєстрована по АДРЕСА_2, як член сім'ї власників. Відповідно до положень ст. 156 ЖК України вона має право користуватися будинком нарівні з власниками будинку, якщо при її вселенні не було іншої угоди про порядок користування ним. Доказів про наявність такої угоди позивачкою на надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що,пред'являючи позов про виселення ОСОБА_2 з підстав, зазначених в ч. 1 ст. 116 ЖК України, а саме за неможливістю проживання в одному будинку з відповідачем в зв'язку з систематичним порушенням з боку останньої правил співжиття, позивачка не надала доказів як спільного проживання по АДРЕСА_2, так і підстав для виселення відповідачки. Сам факт неприязних відносин з ОСОБА_2 як дружиною сина не може бути підставою для виселення її відповідно до ст. 116 ЖК України. З врахуванням цього безпідставні і вимоги позивачки щодо зняття ОСОБА_2 з реєстрації по АДРЕСА_2, оскільки вона зареєстрована у встановленому законом порядку за місцем свого фактичного проживання за згодою власника житла.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"; ст. 1, з позивачки на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1000 грн. за надання правової допомоги.

Відповідно до ст. ст. 136, 116 Житлового кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213-215, 88 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 1000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Г. І. Сіра