Постанова № 28634108, 08.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2012 р. К/9991/48395/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Головчук С.В., Ліпського Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року по справі № 2а/1570/1481/11

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області

про визнання недійсними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати недійсним акт службового розслідування у відношенні до нього; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області № 1419 від 15 грудня 2010 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Державтоінспекції Одеської області»; визнати частково протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області № 653 о/с від 30 грудня 2010 року в частині його звільнення з органів внутрішніх справ; поновити його на роботі на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби Відділення ДАІ в Кілійському районі ГУМВС України в Одеській області; стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2010 року по день фактичного поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом ГУ МВС України в Одеській області № 653 о/с від 30 грудня 2010 року, виданого на підставі наказу ГУ МВС України в Одеській області № 1419 від 15 грудня 2010 року, він був незаконно звільнений з посади інспектора ДПС ВДАІ в Кілійському районі ГУ МВС України в Одеській області. Обставини, внаслідок яких були прийняті вказані накази, позивач вважає такими, що не відповідають дійсності, процедура звільнення була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент звільнення, він знаходився на лікарняному.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивача, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_4 про поновлення на роботі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для звільнення позивача з посади інспектора ДПС ВДАІ в Кілійському районі Одеської області став висновок службового розслідування (перевірки) УДАІ ГУ МВС України в Одеській області щодо порушення позивачем вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 10 Закону України «Про міліцію», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, що виразилось в зупиненні громадянина за правопорушення, яке він не скоював, у зв'язку з чим, оскаржувані накази є правомірними, а позовні вимоги - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 07 березня 2001 року та на момент виникнення спірних правовідносин перебував у званні старшого сержанта міліції на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Кілійського району та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом Головного управління МВС України в Одеській області № 1419 від 15 грудня 2010 року встановлено, що 16 вересня 2010 року інспекторами дорожньо-патрульної служби відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Кілійського району та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Одеській області старшими сержантами міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зупинено автомобіль ВАЗ-2106 під керуванням водія ОСОБА_6, у якого під час перевірки встановлено відсутність посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10-13).

Інспектором ОСОБА_5 було надано громадянину ОСОБА_6 чистий бланк адміністративного протоколу, вказано місце в якому необхідно поставити підпис, після чого складено протокол про адміністративне правопорушення та прийнято постанову про адміністративне правопорушення, якою зобов'язано порушника сплатити адміністративний штраф у розмірі 255 грн.

Під час проведення службової перевірки по вказаним вище фактам Головним управлінням МВС України в Одеській області було встановлено та підтверджено лише факт безпідставного зупинення інспектором ДПС ОСОБА_4 громадянина ОСОБА_6 та його перебування 16 вересня 2010 року в с. Фурманівка Кілійського району Одеської області.

За результатами вказаної перевірки 29 листопада 2010 року був складений висновок про необхідність звільнення інспектора ДПС старшого сержанта міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за ст. 63 «є»(за порушення дисципліни) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України»за порушення вимог статті 7 «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», статті 10 Закону України «Про міліцію», Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1419 від 15 грудня 2010 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Державтоінспекції Одеської області»було вирішено притягнути ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за ст.63 «є»(за порушення дисципліни) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України»(т.1 а.с. 34-36; 158-161).

На підставі вказаного наказу, начальником ГУ МВС України в Одеській області видано наказ № 653 о/с від 30 грудня 2010 року, пунктом 2 якого звільнено з органів внутрішніх справ старшого сержанта міліції ОСОБА_4 - інспектора ДПС ВДАІ з ОАТ Кілійського району та АТІ при УДАІ ГУМВС України в Одеській області - за ст. 63 «є»(за порушення дисципліни) - з 30 грудня 2010 року за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року, ст. 10 Закону України «Про міліцію», що виразилось у приховуванні факту перебування 16 вересня 2010 року в с. Фурманівка, зупиненні та оформленні адміністративного матеріалу відносно громадянина ОСОБА_6 за правопорушення, яке останній не скоював. (т.1 а.с.174-189).

Порядок та підстави проходження служби особовим складом міліції регламентується Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Зокрема, пункт 63 «є» вказаного Положення передбачає таку підставу звільнення зі служби особи рядового і молодшого начальницького складу як порушення дисципліни.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів i підрозділів, та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 5 Закону Україну «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»від 22 лютого 2006 року № 3460 передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до статті 12 зазначеного Закону на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом.

Службова дисципліна полягає у дотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів та інших правових актів МВС України, а також дотримання Присяги працівника органів внутрішніх справ (стаття 1 вказаного Закону).

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», який визначає, що з метою з'ясування вcix обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні витребувати від порушника надання письмового пояснення (в даному випадку письмові пояснення відсутні).

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників.

Суд касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при прийнятті Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, було дотримано порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки відповідачем при проведенні службового розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, не було встановлено: чи в діях позивача мало місце вчинення дисциплінарного проступку, чи винен позивач у порушенні службової дисципліни.

Відповідачем не надано належної оцінки обставинам викладеним у висновку про службове розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_4 винен лише в тому, що знаходився в не встановленому місці чергування та спільно з старшим сержантом міліції ОСОБА_5 зупинив автомобіль ВАЗ-2106 під керуванням водія ОСОБА_6

При обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення зi служби осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що висновки відповідача є помилковими, оскільки, позивачем не вчинено дій, за які його можна було б притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

З викладеного вбачається, що права позивача порушені, і підлягають поновленню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням процесуального та матеріального права.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 передбачено, що у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час, але не більш як за один рік.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування висновку службового розслідування підлягає закриттю.

Оскільки, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Отже, оскаржуваний висновок службового розслідування лише фіксує факт порушення та не має правового значення у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ч.1 ст. 157, ст. ст. 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати частково протиправними та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 15 грудня 2010 року №1419 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Державтоінспекції Одеської області»та наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 30 грудня 2010 року № 653 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4.

Поновити ОСОБА_4 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби відділення Державтоінспекції в Кілійському районі Одеської області з 30 грудня 2010 року.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 з 30 грудня 2010 року за один рік.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь держави 107 грн. 30 коп. судового збору. (Розрахунковий рахунок отримувача: 31210255700007; УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Код банку отримувача: 820019; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; Код класифікації доходу бюджету: 22030005 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)»; Символ звітності: 255).

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування висновку службового розслідування від 15 грудня 2010 року закрити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.І. Ємельянова

Судді С.В. Головчук

Д.В. Ліпський