Ухвала суду № 28632648, 15.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р.Справа № 2а-11068/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2012р. по справі № 2а-11068/12/2070

за позовом Комунального підприємства "Зміїв - тепло" Зміївської районної ради Харківської області

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

05 листопада 1012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду позов Комунального підприємства "Зміїв - тепло" Зміївської районної ради Харківської області задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби від 25.09.2012 року № 0000212210 та № 0000192210, прийняті відносно Комунального підприємства "Зміїв-тепло" Зміївської районної ради Харківської області.

У апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 не створюють юридичних наслідків для позивача, оскільки за результатом проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, складення первинних документів із порушенням норм чинного податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 10.09.2012 року по 11.09.2012 рік Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка КП "Зміїв-тепло" Зміївської районної ради Харківської області з питань дотримання вимог податкового по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 за період січень 2012 р.

11.09.2012 року за результатами проведеної перевірки було складено акт № 679/22/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- відсутність факту реального вчинення господарських операцій у КП "Зміїв-тепло" по придбанню матеріалів у ФОП ОСОБА_1 за січень 2012 року, в результаті чого встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у зв'язку з придбанням матеріалів у ФОП ОСОБА_1 за січень 2012 на суму 4094 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4094 грн., в тому числі за січень 2012 на суму 4094 грн.;

- встановлено порушення п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року у зв'язку з придбанням матеріалів у ФОП ОСОБА_1 в січні 2012 року на суму 20472 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4299 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 4299 грн.

25.09.2012 року на підставі акту перевірки № 679/22/НОМЕР_1 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності міста або району на 5373 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 4299 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1074,75 грн. (а.с.34);

- № 0000192210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5117 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 4094 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1023,50 грн. (а.с.35).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за січень 2012 року кошти, сплачені за договором з ФОП ОСОБА_1 на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, а також відповідно до договору, укладеному з метою здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 1998 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між КП "Зміїв-тепло" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) був укладений договір поставки № 2 від 17.06.11 р., згідно якого останній зобов'язаний передати у встановлений строк у власність покупцеві паливні брикети для опалення у кількості та цінам на загальну суму, згідно з пропозицією учасника - переможця конкурсних торгів, а покупець зобов'язаний прийняти та оплати його. Згідно з п. 3.4 договору поставки покупець здійснює оплату товару постачальнику на підставі виставленої накладної про прийняття товару та акту прийняття (а.с.25-27).

Позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду включено суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів, отриманих у власність від контрагента ФОП ОСОБА_1

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору з ФОП ОСОБА_1 позивачем отримано та оплачено товари, що підтверджується копіями видаткових накладних № 01 від 11.01.12 р. на загальну суму 20000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.), № 3 на загальну суму 4566,40 грн. (в т.ч. ПДВ 761,07 грн.) (а.с.28-29), прийомних актів №2 від 11.01.2012 року та №6 від 30.01.2012 року (а.с.33). ФОП ОСОБА_1 виписано позивачу податкові накладні №3 від 13.01.2012,№1 від 06.01.2012 року, №2 від 11.01.2012 року (а.с.30-32).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_1 при оформленні податкових накладних на виконання договору з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за звітний період січня 2012 року суму ПДВ, сплачену в ціні товарів за договором з ФОП ОСОБА_1

Щодо тверджень відповідача про неправомірне завищення валових витрат за 1 квартал 2012 року на суму 20472 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також, п.п.139.1.9 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договору від 17.06.2011 року були оформлені всі необхідні первинні документи, а саме: видаткові накладні № 01 від 11.01.12 р. на загальну суму 20000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.), № 3 на загальну суму 4566,40 грн. (в т.ч. ПДВ 761,07 грн.) (а.с.28-29), прийомні акти №2 від 11.01.2012 року та №6 від 30.01.2012 року (а.с.33). ФОП ОСОБА_1 виписано позивачу податкові накладні №3 від 13.01.2012,№1 від 06.01.2012 року, №2 від 11.01.2012 року (а.с.30-32).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вказані норми Закону та висновки суду, колегія суддів вважає, що первинні документи оформлені належним чином, та є необхідною підставою для включення витрат з придбання товарів за договором з ФОП ОСОБА_1 позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на той факт, що за результатом проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено відсутність реального здійснення господарської діяльності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки факт отримання позивачем від ФОП ОСОБА_1 товарів підтверджується належним чином оформленою первинною бухгалтерською документацією. Під час розгляду справи не спростовано той факт, що на момент укладення договору з позивачем ФОП ОСОБА_1 був зареєстрованим у передбаченому законом порядку платником ПДВ, тобто у позивача не було підстав вважати недійсною укладеною з контрагентом угоду від 17.06.2011р..

Крім того, враховуючи закріплений Конституцією України принцип особистого характеру юридичної відповідальності, колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення норм чинного податкового законодавства повинна нести особа, яка допустила таке порушення. Той факт, що контрагентом позивача порушено порядок ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку та інші умови провадження господарської діяльності, не дає підстави застосовувати до підприємства позивача, як добросовісного платника податку на додану вартість, фінансові санкції за збільшення суми податкового кредиту, по операціям з таким контрагентом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2012р. по справі № 2а-11068/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.