Постанова № 28632163, 07.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р. Справа № 2а-2585/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Крутько Т.М.

представника відповідача Юрчик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-2585/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-текстиль"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-текстиль" (надалі за текстом - ТОВ "Пром-текстиль", позивач) звернувся до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Основ'янська МДПІ, відповідач), у якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000071540 від 10.02.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 31.07.2012р. позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000071540 від 10.02.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 , п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідач вважає, що підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми сплачені при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ "Промтехноопт" через відсутність реальної можливості поставок товарів та надання послуг вказаним контрагентом позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Пром-текстиль" як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.04.2006 року, як платник податків перебуває на обліку в Основ'янській міжрайонній Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з 11.04.2006 року.

Спірне податкове повідомлення - рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ було винесене відповідачем з посиланням на акт перевірки від 30.01.2012 року №130/18-011/33607056, яким зафіксовані наступні порушення: п.201.10, п.201.11 ст. 201, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 30.6.2005 року №702//10982 (із змінами та доповненнями, внаслідок чого: по податковим деклараціям з ПДВ за травень - вересень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту по контрагенту "Промтехноопт", на загальну суму 114855 грн. (т. 1 а. с. 240-246).

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення №0000071540 від 10.02.2012 року на загальну суму 130880,22 грн., з яких: основний платіж 114855,38 грн., штрафні (фінансові) санкції 16024,84 грн. (т. 1 а. с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів товару та послуг і використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. ст. 632, 656, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його предмет, ціна, кількість, якість та асортимент.

Таким чином, істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором. Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Пром-текстиль" (Покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (Продавець) було укладено договори купівлі - продажу: №112 від 20.06.2011 року (т. 1 а. с. 41-42), №34 від 08.04.2011 року (т. 1 а. с. 94-95), №42 від 25.04.2011 року (т. 1 а. с. 114-115).

За умовами вищевказаних договорів Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а останній в свою чергу зобов'язується прийняти і своєчасно провести оплату за поставлений товар.

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище договорами позивачем віднесено до складу податкового кредиту звітного періоду.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" договори №112 від 20.06.2011р., №34 від 08.04.2011р., №42 від 25.04.2011р. від 07.04.2006р. не містять положень щодо найменування, ціни, кількості товару, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони не домовлялися щодо істотних умов правочину.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ "Промтехноопт" (Замовник) та ТОВ "Промтехноопт" (Виконавець) було укладено договори про надання інформаційно-консультативних послуг по веденню бухгалтерських звітів на підприємстві: №219 від 01.09.2011 року (т. 1 а. с. с46-48), №23 від 01.07.2011 року (т. і а. с. 70-72). За умовами вказаних правочинів Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок по наданню інформаційно-консультаційних послуг по веденню бухгалтерського обліку на підприємстві за період роботи з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року в обсягах та на умовах, передбачених вищевказаними договорами.

Відповідно п. 6 вказаних договорів здача-приймання наданих послуг оформлюється актом виконаних робіт (послуг). Після підписання акту виконаних робіт, Виконавець зобов'язаний надати Замовнику усі необхідні матеріали на електронних носіях, звіт про надані послуги тощо.

Між тим, позивачем на підтвердження виконання вказаних умов договорів не було надано звіти про надані послуги.

Також в Актах здачі-прийняття робіт №ОУ-587 від 30.09.2011р. та №ОУ-432 від 29.07.2011р. не зазначені зміст та обсяг господарської операції.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, відповідно до ч.2 ст.9 яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки акти здачі-прийняття робіт №ОУ-587 від 30.09.2011р. та №ОУ-432 від 29.07.2011р. не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам вищевказаних документів, тому вони не можуть визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійснених господарських операцій.

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ "Пром-текстиль" (Замовник) та ТОВ "Промтехноопт" (Виконавець) було укладено договір на вантажно-розвантажувальні роботи №47 від 29.04.2011 року (т. 1 а. с. 52-53), за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника здійснювати наступні роботи: вантажно-розвантажувальні роботи покупцям Замовника та вантажно-розвантажувальні роботи, пов'язані з прийманням вантажу від постачальників Замовника, включаючи весь комплекс, пов'язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення, переупаковку, а в разі потреби і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення; сортування товару, інше.

Колегія суддів зазначає, що вищевказаний договір не містить положень щодо ціни вантажно-розвантажувальні робіт, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони не домовлялися щодо істотних умов правочину.

Матеріалами справи підтверджено, що суми податку на додану вартість за усіма вищезазначеними договорами позивачем віднесено до складу податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, колегія суддів зазначає, що, наявність податкових накладних для визначення правильності формування податкового кредиту вважається достатньою підставою лише у випадку реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Виходячи з викладеного, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Між тим, позивачем не було надано до матеріалів справи доказів використання придбаних у контрагента ТОВ "Промтехноопт" товарів та послуг, не надано доказів існування об'єктивної потреби та наявності розумних економічних чинників для укладання вищевказаних договорів.

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наявність у підприємства ТОВ "Пром-текстиль" виписаних ТОВ "Промтехноопт" податкових накладних, видаткових накладних та актів виконаних робіт за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах не створює належного права для формування податкового кредиту позивача.

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки.

За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування такого рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду 31.07.2012р. по справі № 2а-2585/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-текстиль" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст постанови виготовлений 12.11.2012 р.