Ухвала суду № 28632124, 26.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 р.Справа № 2а-8427/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-8427/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй інжиніринг девелопмент"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Інжінірінг Девелопмент» (надалі за текстом - ТОВ «Строй Інжінірінг Девелопмент», позивач) звернувся до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківській області Державної податкової служби (надалі за текстом - Західна МДПІ м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122211 від 30.03.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000122211 від 30.03.2012р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мали значення для правильного вирішення справи.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Строй Інжінірінг Девелопмент»(ідентифікаційний код -34755563) по взаємовідносинам з ТОВ «Ліон» (ідентифікаційний код -30590155) за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 16.02.2012 року № 194/23-304/34755563.

30.03.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122211 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 39203,00 грн. (основний платіж -39202,00 грн., штраф -1,00 грн.)

Фактичною підставою для винесення спірного рішення стало відображення в акті від 16.02.2012р. № 194/23-304/34755563 висновоку суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Строй Інжінірінг Девелопмент» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: зайве віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених у межах нікчемних правочинів з ТОВ «Ліон».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість не знайшов підтвердження під час розгляду справи, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, передумовою формування податкового кредиту позивача у перевіряємому періоді стали фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ фірма «Ліон».

Так, 01.04.2011року між ТОВ «Строй Інжінірінг Девелопмент»(в якості покупця), та ТОВ фірма «Ліон» (в якості постачальника) було укладено договори поставки №№12, 13, 14, предметом яких є поставка будівельних матеріалів, а саме: акваізол, грунтовка покрівельна, дюбелі-шурупи, мастики, парапети, пісок природний, пристінні планки, пропан-бутан (газ), шлакопортландцемент, рinotex Base, цвяхи, листи азбестоцементні хвилясті, мастика герметизуюча, сталь листова, руберойд покрівельний, кисень технічний газоподібний, дріт сталевий низьковуглецевий загального призначення, електроди, полотно скловолокнисте, круги армовані абразивні, воронки, склотканина згідно специфікацій.

На підтвердження факту виконання умов договорів та реальності господарських операцій позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: податкові накладні та видаткові накладні. Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджуються матеріалами справи, придбання товарів за договорами від 01.04.2011 р. №№ 12,13, 14 було необхідно ТОВ «Строй Інжінірінг Девелопмент» для виконання зобов`язань за договорами підряду №105Д від 07.04.2011р., №165/Ш від 07.04.2011р., №447/Д від 07.04.2011р., укладеними між позивачем в якості підрядника та замовником - Департаментом освіти Харківської міської ради.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, надані позивачем, оформлені згідно із вимогами чинного законодавства на всю суму придбаних товарів, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Також вказані податкові накладні підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ «Ліон», яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач відповідно до п. п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на підставі належних первинних документів правомірно відніс податок на додану вартість, сплачений в ціні товару за зазначеними договорами, до складу податкового кредиту.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000122211 від 30.03.2011 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-8427/12/2070 прийнята у відповідності до норм діючого матеріального права та з урахуванням приписів процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-8427/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.