Постанова № 28631548, 16.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 8/5014/1008/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора Луганської областіна постановуДонецького апеляційного господарського судувід30.10.2012р.у справі№8/5014/1008/2012Господарського судуЛуганської областіза позовомСтаханово-Алчевського міжрайонного природоохоронного прокурора міста Стаханов Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській областідоДержавного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств"треті особи1. Ірмінська міська рада 2. Луганська обласна рада 3. Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській областіпровідшкодування шкодиза участю представників

- відповідача:Романчинков С.В. (довіреність від 09.01.13р., № 05-77)- прокурора:Зузак І.О. (посвідчення № 014200), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області (далі - позивач) із даним позовом, Стаханово-Алчевський міжрайонний природоохоронний прокурор міста Стаханов Луганської області просив, з урахуванням збільшення позовних вимог, стягнути з Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" (далі - відповідач) 216664,39 грн. шкоди завданої внаслідок порушення водного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані тим що відповідач здійснюючи скид дренажних вод з порушенням вимог чинного законодавства вчинив забруднення водних об'єктів.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.08.2012р. (суддя Середа А.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Москальова І.В., судді Манжур В.В., М'ясищев А.М.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Луганської області просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

Позивач та треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач в період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. самовільно без наявності затверджених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин - умов скиду дренажних вод, здійснював скидання зворотних (дренажних) вод з мережі дренажу ліквідованої шахти "Центральна-Ірміно" в р. Лугань, а в період з 01.07.2010р. по 10.05.2011р. скид дренажних вод з водовідливу ліквідованої шахти "Голубівська" в р. Лугань, про що зазначено в акті б/н від 11.10.2011 року позаплановової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств", у зв'язку з чим позивачем розраховано для відшкодування 216664,39 грн. збитків, заподіяних державі, за період з 01.01.2011 р. до 01.10.2011р., за забруднення вод.

Судом першої інстанції також встановлено, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року провадження у справі в частині визнання висновків акту екологічної інспекції від 11.10.2011р. неправомірними було закрито через непідвідомчість його розгляду в порядку адміністративного судочинства, а постановою цього суду від 21.02.2012р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація"" до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання незаконними дій Державної екологічної інспекції щодо проведення позапланової перевірки ДП "ОД "Луганськвуглереструктризація" Державною екологічною інспекцією з дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, відсутні через незаконність дій позивача щодо оформлення результатів перевірки.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду апеляційний суд свою постанову мотивував тим, що оскільки положення статті 70 Водного кодексу України, про порушення якої зазначено в акті перевірки, не регулюють спірних відносин, а ці відносини регулюються іншою нормою вказаного кодексу, то вимога прокурора про стягнення шкоди не ґрунтується на приписах вказаного кодексу, та за цих обставин дійшов висновку, що саме з наведених підстав позов не підлягає задоволенню.

Між тим, з такими висновками судів повністю погодитись неможна з наступних підстав.

Так, апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що спірні відносини регулюються статтею 73 Водного кодексу України щодо визначення умов скидання дренажних вод у водні об'єкти, також судами встановлено, що відповідачу нараховані збитки за дії, що спричинили забруднення вод у зв'язку із скиданням зворотних (дренажних) вод.

Однак пославшись на те, що оскільки положення статті 70 Водного кодексу України, про порушення якої зазначено в акті перевірки, не регулюють спірних відносин, цей суд дійшов висновку, що саме з наведених підстав позов не підлягає задоволенню.

Разом з тим, встановивши в діях відповідача порушення вимог природоохоронного законодавства, за яке передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків, у суду апеляційної інстанції не було правових підстав вважати, що посилання в акті перевірки на іншу норму права, ніж та, що регулює спірні відносини, позбавляє можливості вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" (п.2) з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відтак, у суду апеляційної інстанції не було правових підстав вважати, що саме лише посилання позивача на іншу норму права, ніж ту, що регулює спірні правовідносини, є підставою для відмови у позові.

Також, не можна погодитись із висновками місцевого господарського суду про те, що дії позивача щодо оформлення результатів перевірки є незаконними, оскільки такі висновки не ґрунтуються на встановлених судами фактичних обставинах справи, а тому правомірно виключені судом апеляційної інстанції.

Так, цим судом встановлено, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року провадження у справі в частині визнання висновків акту екологічної інспекції від 11.10.2011р. неправомірними було закрито через непідвідомчість його розгляду в порядку адміністративного судочинства, а постановою цього суду від 21.02.2012р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Обласна дирекція "Луганськвуглереструктуризація"" до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання незаконними дій Державної екологічної інспекції щодо проведення позапланової перевірки ДП "ОД "Луганськвуглереструктризація" Державною екологічною інспекцією з дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Таким чином не встановивши іншого, висновки місцевого господарського суду про те, що дії позивача щодо проведення перевірки є незаконними, правомірно виключені судом апеляційної інстанції.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що оскільки документальних доказів здійснення лабораторних аналізів зворотних вод та якості води водного об'єкта акредитованою лабораторією зацікавленими особами до акту не долучено та до справи не надано, то і правові підстави для покладення відповідальності на відповідача, відсутні, не ґрунтуються на вимогах пунктів 2.2 та 2.3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. за №389, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за №767/16783 від 14.08.2009 р., які передбачають, можливість встановлення факту забруднення вод як за результатами інструментально-лабораторних вимірювань атестованих лабораторій, або із застосуванням розрахункових методів.

Таким чином вказані висновки місцевого господарського суду про обов'язковість інструментально-лабораторних вимірювань не ґрунтуються на вказаних нормах права.

Відповідно ж до приписів статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема, забрудненні вод (п.2 ч.3), а статтею 111 цього кодексу передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства.

Таким чином оскільки із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач вчинив дії, що призвели до забруднення вод, за що передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків, враховуючи, що розрахунок розміру відшкодування збитків здійснено на підставі зазначеної вище Методики, та оскільки судами не встановлено, що розмір збитків позивачем визначено з порушенням вимог чинного законодавства, та оскільки не вбачається, що суди припустились таких порушень норм процесуального права, які з урахуванням повноважень встановлених процесуальним законом для судових інстанцій, унеможливили б встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення, прийняти нове.

При цьому грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством розподіляється між відповідними бюджетами.

Так, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).

В статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до Державного бюджету України, обласного та міського бюджетів.

Відповідно до приписів статті 5 п.11 Закону України "Про судовий збір" та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір з позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, оскільки відповідач не звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. та рішення Господарського суду Луганської області від 06.08.2012р. у справі №8/5014/1008/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Стаханово-Алчевського міжрайонного природоохоронного прокурора міста Стаханов Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" на користь Державного бюджету України, бюджету Луганської обласної ради та бюджету Ірмінської міської ради 216664 (двісті шістнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 39 коп., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Луганській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.

Стягнути з Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, рахунок отримувача: 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019) 8666 (вісім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 58 коп. несплаченого судового збору з позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу покласти на Господарський суд Луганської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський