Рішення № 28626472, 15.01.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.2013Справа №5002-11/ 3786-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», Сімферопольський р-н, с.Мазанка,

до відповідача - Фізичної особи - підприємця Вєісова Іса Мамедовича, Сімферопольський р-н, с.Піонерське,

про стягнення 30 643,09 грн.

Суддя С. С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача - Мозговий А.В., довіреність № б/н від 06.11.12, паспорт серії МР 104956, представник;

від відповідача - не з`явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця Вєісова Іса Мамедовича, Сімферопольський р-н, с.Піонерське, про стягнення 30 643,09 грн., в тому числі: 24 411,50 грн. основного боргу, 1 038,68 грн. пені, 207,98 грн. 3% річних, 4 984,93 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконував зобов'язання за договором постачання № 0008-555 від 16.11.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», Сімферопольський р-н, с.Мазанка та фізичною особою - підприємцем Вєісовим Іса Мамедовичем, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду за примусовим стягненням заборгованості та нарахованими 3 %, штрафом та пенею.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Розгляд справи неодноразово відкладався за письмовими клопотаннями відповідача, строк розгляду справи продовжувався, в порядку ст.69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання , суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2010 між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладений Договір поставки № 0008-555, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої (далі за текстом - продукція, товар) в асортименті, партіями відповідно до накладних, на умовах цього Договору. Погоджена сторонами якість, асортимент та ціни продукції зазначається в витратних (товарних або товарно-транспортних) накладних, що є невід'ємною частиною Договору (а.с. 10).

Всі поставки продукції за накладними, оформленими сторонами протягом строку дії Договору вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах дії Договору, навіть у разі відсутності (посилань) на даний Договір у самій накладній (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається за цим Договором зазначаються в додатковій угоді (додатку/специфікації до договору) або можуть погоджуватись сторонами при підписанні накладній (накладних) та зазначатись в неї (ній). Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місто та строк поставки вважаються остаточно погодженими сторонами після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної (накладних). Продукція поставляється партіями. Партією продукції вважається кількість продукції, що зазначена в товарно-транспортній накладній.

Ціна договору визначається виходячи з загальної вартості продукції, поставленої протягом строку дії договору (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 2.6 Договору визначено, що покупець сплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем є витратна накладна, або товарно-транспортна накладна або Договір.

Пунктом 2.8 Договору покупець зобов'язався оплачувати кожну партію продукції не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 (пункт 7.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 24 924,66 грн. про що свідчать видаткові накладні: № РН-55-016006 від 22.06.2012 на суму 2913,06 грн.; № РН-55-016007 від 22.06.2012 на суму 1267,62 грн.; № РН-55-016008 від 22.06.2012 на суму 1426,26 грн.; № РН-55-016372 від 27.06.2012 на суму 1931,40 грн.; № РН-55-016373 від 27.06.2012 на суму 1076,04 грн.; № РН-55-018198 від 14.07.2012 на суму 2677,32 грн., № РН-55-018199 від 14.07.2012, на суму 1196,70; № РН-55-018925 від 23.07.2012, на суму 3398,16 грн.; № РН-55-019245 від 25.07.2012, на суму 5575,26; № РН-55-019246 від 25.07.2012, на суму 1609,92; № РН-55-019247 від 25.07.2012 р., на суму 1852,92 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його представників на зазначених видаткових накладних, повноваження яких на отримання товару від позивача підтверджуються довіреністю від 01.04.2012, яка видана фізичною особою-підприємцем Вєісовим Іса Мамедовичем (а.с. 28).

18.09.2012 відповідачем підписаний акт звірки взаєморозрахунків, яким фізичною особою-підприємцем Вєісовим Іса Мамедовичем підтверджена наявність заборгованості перед позивачем в сумі 24411,50 грн. (а.с. 23).

В судове засідання позивачем були надані платіжні доручення про часткову сплату відповідачем заборгованості, а саме платіжні доручення: № 40 від 17.12.2012, на суму 200,00 грн.; № 39 від 03.12.2012, на суму 500,00 грн. Також позивачем був наданий акт звірки взаємних розрахунків, відповідного до якого сума заборгованості відповідача склала 23 211,50 грн.

Враховуючи що заборгованість в сумі 1200,00 грн. відповідачем була сплачена після порушення справи, провадження по справі в цій частини підлягає припиненню на підставі п.1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Заборгованість у розмірі 23 211,50 грн. підлягає стягненню з відповідача, з огляду на наступне.

Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов Договору поставки № 008-555 від 16.10.2010, покупець не виконав свої зобов'язання за договором та не повністю сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість в сумі 23 211,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи положення пункту 2.8 Договору оплата за отриманий товар повинна бути здійснена відповідачем не пізніше семі календарних днів з моменту передачі товару, що в порушення взятих на себе зобов'язань останнім не зроблено.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 23 211,50 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 23 211,50 грн.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 1 038,68 грн. пені, 207,98 грн. 3% річних, 4 984,93 грн. штрафу.

Суд вважає зазначені вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у разі недотримання строків оплати продукції, зазначених в пункті 2.9 договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі, якщо про строчка оплати складає більш ніж 30 календарних днів покупець, крім того зобов'язаний виплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

При цьому, позивачем нарахування пені здійснено з урахуванням частини 2 статті 343 Господарського кодексу України (а.с. 3).

Крім того, у зв'язку з простроченням оплати отриманої продукції більш ніж на 30 днів, відповідачу нарахований штраф в розмірі 20 % від вартості партії товару (а.с. 3).

Суд, погоджується з проведеним позивачем розрахунком пені, штрафу та 3% та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 1 038,68 грн. пені, 207,98 грн. 3% річних, 4 984,93 грн. штрафу.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 16.01.2013 року.

Керуючись статтями 49, п.1.1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вєісова Іса Мамедовича, (Сімферопольський р-н, с.Піонерське, вул.Джамі-Йолу, б.55, реєстраційний номер 2191004151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", (м.Сімферопольський р-н, вул.Садова, 19, с.Мазанка, ЄДРПОУ 36499654) 23211,50 грн. заборгованості, 1 038,68 грн. пені, 207,98 грн. 3% річних, 4 984,93 грн. штрафу, 1609,50 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 1200,00 грн. провадження по справі припинити.

Суддя С.С. Потопальський