Рішення № 28625705, 16.01.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1617/254/2012 Номер провадження 22-ц/786/356/2013 Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С.А. Доповідач Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Дорош А.І., Прядкіна О.В.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, прохаючи суд визнати недостовірними і такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність, ділову репутацію відомості поширені ОСОБА_1 в зверненні до депутата Лохвицької районної ради Полтавської області ОСОБА_3, а також просив стягнути з відповідача на його користь 5 000 грн. моральної шкоди, витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн. та судовий збір в сумі 429, 20 грн.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недостовірними і такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 відомості поширені ОСОБА_1 в зверненні - скарзі до депутата Лохвицької районної ради,а саме: що до ОСОБА_2, як керуючого філії Лохвицького відділення № 3087 АТ «Ощадбанк», не можна звернутися ні з яким питанням, ні з заявою; що ОСОБА_2 забирає заяви, відмовляє в їх реєстрації; відмовляє в прийомі заяв на відпустку; не дозволяє заходити до кабінету, погрожуючи ОСОБА_1 запустити в неї степлером; на підлеглих висловлюється нецензурною лайкою.

Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати відомості, поширені нею про ОСОБА_2 в зверненні - скарзі до депутата Лохвицької районної ради Полтавської області ОСОБА_3 у такий же спосіб, у який вони були поширені, шляхом повідомлення на особистому прийомі депутату, що поширена нею інформація у зверненні -скарзі - є недостовірною, не відповідає дійсності.

Стягнуто з ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_2. та судові витрати: 107 грн. 30 коп. судового збору.

З даним рішенням суду першої інстанції не погодилася відповідач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю, а провадження по справі закрити.

Апелянт вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема вказує на те, що суд першої інстанції не врахував всі належні докази, покази свідків, не дослідив в повному об'ємі всі обставини справи, що призвело до порушення її конституційних прав.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно звернення депутата Лохвицької районної ради голови комісії законності і правопорядку ОСОБА_3 від 15.03.2012 року до в.о. керуючого філії - Лохвицького відділення № 3087 ВАТ «Ощадбанк»ОСОБА_2 на депутатському прийомі ОСОБА_1 стверджувала, що:

- до ОСОБА_2 не можна звернутися ні з яким питанням, ні з заявою;

- заяви ОСОБА_2 забирає і каже, що їх не бачив, в їх реєстрації відмовляє взагалі;

- заяви про відпустки приймати відмовляється;

- вирішення питань, навіть виробничого характеру, проводиться через рекомендовані листи;

- в кабінет заходити не дозволяє, погрожуючи ОСОБА_1 запустити в неї степлером;

- на підлеглих висловлюється нецензурною бранню.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 227, 1167 ЦК України врахувавши презумпцію добропорядності позивача, визнав поширену відповідачкою інформацію недостовірною та такою, що не може бути критикою діяльності ОСОБА_2 як посадової особи та вважав за доцільне стягнути грошову компенсацію у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак, колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим за наступних підстав.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз'яснено, що відповідно до ст.. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення та дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний, перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян», громадяни України мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право порушувати перед органами і організаціями та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення.

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно відповіді депутата Лохвицької районної ради ОСОБА_3 на письмовий запит суду, вказано, що ОСОБА_1 зверталася до нього в усній формі.

Відповідно до ч.2 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз'яснено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її в пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Також суду слід було врахувати положення абз. 6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8 рп/2003, в якому вказано на особливості реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб. Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Вирішуючи спір, суд не взяв до уваги те, що звернення відповідача до органу місцевого самоврядування мало на меті не доведення його змісту до відома громадськості, а її перевірку компетентними посадовими особами.

Відповідно до п.1 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується внаслідок порушення її прав.

Однак, з урахуванням вищевстановленого, права позивача не були порушенні, а відтак відсутні підстави для стягнення грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 317, 319 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1-задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 листопада 2012 року-скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 107 грн. 30 коп. за реквізитами:

отримувач: УДКСУ у м. Полтаві;

код ЄДРПОУ: 38019510;

банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області;

код банку отримувача: 831019;

розрахунковий рахунок: 31217206780002;

код доходів бюджету: 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : ______ О.О. Панченко

Судді: _____ А.І. Дорош _____О.В. Прядкіна