Рішення № 28623500, 10.01.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.13 Справа № 5021/1679/12.

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської

міської ради, м. Ромни Сумської області,

про стягнення 33 948 грн. 78 коп.,

Суддя Лугова Н.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гринько О.А.,

Від відповідача: Городецька Л.А.,

При секретарі судового засідання - Кириченко-Шелест А.Г.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 33 948 грн. 78 коп., в тому числі: 28 404 грн. 19 коп. основної заборгованості, 2 392 грн. 87 коп. пені за період з 15.11.2011р. по 14.05.2012р., 1 988 грн. 29 коп. - 7% штрафу, 337 грн. 94 коп. інфляційних нарахувань за листопад 2011р. - березень 2012р., 825 грн. 49 коп. - 3% річних з 15.11.2011р. по 14.05.2012р., за неналежне виконання умов договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2350/11 від 30.09.2011 року. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір.

У відзиві на позовну заяву № 356 від 27.11.12р. відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні повністю, посилаючись на скрутне фінансове становище, а також зазначаючи, що заборгованість за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2350/11 буде сплачено відповідачем у повному обсязі за рахунок субвенції з державного бюджету.

Також, відповідачем подано клопотання № 17 від 09.01.2013р., в якому останній повідомляє що на сьогоднішній день з боку Головного Управління Державної казначейської служби України у Сумській області залишаються невиконаними умови Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання від 23.11.12р. № 3036 щодо надання коштів із загального фонду державного бюджету; фінансове становище відповідача не змінилось та залишається скрутним, що позбавляє останнього можливості своєчасно та в повному обсязі сплатити позивачеві суму боргу, пені, 7% штрафу, інфляційні та 3% річних. Враховуючи викладені обставини, відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафу, нарахованих позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив долучити до матеріалів справи Звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2012 року (супровідний лист вх. № 378 від 10.01.13р.).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2350/11, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався прийняти та сплачувати газ на визначених цим договором умовах.

На виконання умов укладеного договору, згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року позивач передав відповідачеві газ на загальну суму 95613,49 грн.

Як зазначає позивач, відповідач лише частково розрахувався за імпортований газ, а саме на суму 67209,30 грн.

Відповідно до абз 2 п. 6.1. договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

16.10.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу №26/2-82-12, в якому, керуючись п. 7.2. укладеного договору, НАК «Нафтогаз України» просив КП «Ромнитеплосервіс» сплатити решту вартості переданого газу на суму 28404,19 грн. та штрафні санкції за порушення строків оплати.

Проте відповідач за отриманий імпортований газ не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем на день розгляду справи в суді складає 28404,19 грн. основного боргу.

Статтями 525, 526 ЦК України, 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 цього ж Кодексу визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, встановив, що відповідач не виконав належним чином умов укладеного між сторонами у справі договору, не оплатив в повному обсязі вартість переданого імпортованого газу, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача та вимоги діючого законодавства, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за переданий імпортований газ в розмірі 28404,19 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527, 610 Цивільного кодексу України.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 286 грн. 45 коп. за період з 06.01.2012р. по 27.03.2012р., 3 % річних в сумі 54 грн. 63 коп. за період з 06.01.2012р. по 27.03.2012р.та інфляційних в сумі 30 грн. 82 коп. за січень - лютий 2012р.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР передбачено, що розмір за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем (відповідачем) пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачу) крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

У клопотанні № 17 від 09.01.2013р. відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, неможливість своєчасно та в повному обсязі сплатити позивачеві суму боргу, пені, 7% штрафу, інфляційні та 3% річних, просив суд зменшити розмір пені та штрафу, нарахованих позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З аналізу наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв'язку з ненаданням таких коштів із загального фонду державного бюджету, не виправдовує відповідача щодо несвоєчасного розрахунку з позивачем.

Крім того, сума заявлених до стягнення штрафних санкцій не є надмірно великою порівняно із сумою збитків, завданих позивачеві несвоєчасними розрахунками за переданий газ відповідно до поданого ним Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2012 року (супровідний лист вх. № 378 від 10.01.13р.).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд відмовляє.

Чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011)

Отже, оскільки, право позивача щодо стягнення з відповідача пені 2 392 грн. 87 коп. та 1 988 грн. 29 коп. - 7% штрафу передбачені умовами договору укладеного між сторонами у справі, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку інфляційні нарахування за листопад 2011р. - березень 2012р. складають 337 грн. 94 коп. та 3 % річних за період з 15.11.2011р. по 14.05.2012р. складають 825 грн. 49 коп.

Приймаючи до уваги обргунтованість наданого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Димитрова, 14, код 30880163) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 28 404 грн. 19 коп. основної заборгованості, 2 392 грн. 87 коп. пені, 1 988 грн. 29 коп. - 7% штрафу, 337 грн. 94 коп. інфляційних нарахувань, 825 грн. 49 коп. - 3% річних та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.01.2013 року.

Суддя Н.П. Лугова