Рішення № 28623379, 09.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.13 Справа№ 5015/5009/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія», м. Львів;

до відповідача: Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», м. Дрогобич, Львівської області;

про: стягнення 11238 грн. 11 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гентош Р.Є. -адвокат, представник на підставі довіреності;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 28.11.2012 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»до Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство»про стягнення 11238 грн. 11 коп. боргу. Розгляд справи призначено на 17.12.2012 року.

З огляду на неявку представника відповідача розгляд справи було відкладено на 04.01.2013 року.

В судовому засіданні 04.01.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Подав клопотання (вх. № 29501/12 від 26.12.2012 року про долучення до справи додаткових матеріалів та клопотання (вх. № 29500/12 від 26.12.2012 року) про уточнення позовних вимог із врахуванням здійсненої відповідачем проплати в розмірі 9900,00 грн. Відповідач в судове засідання 04.01.2013 року не з'явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду від 28.11.2012 року не виконав. Судом відкладено розгляд справи на 09.01.2013 року.

В судовому засіданні 09.01.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав частково з підстав, аналогічних викладеним в позовній заяві та із врахуванням здійсненої оплати в розмірі 9900 грн. 00 коп. Також позивач наполіг на стягненні із відповідача 1123 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та подав клопотання (вх. № 331/13 від 09.01.2013 року) про долучення до матеріалів справи доказів про оплату за надання правової допомоги. Відповідач в судове засідання не з'явився, подав клопотання (вх. № 374/13 від 09.01.2013 року) про припинення провадження у справі з огляду на погашення ним суми основного боргу та усної відмови позивача від позову 02.01.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 09.01.2013 року від позову не відмовився.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»звернулося до господарського суду із позовом до Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство»про стягнення 11238 грн. 11 коп. боргу, з яких 9900 грн. 00 коп. -борг, 108 грн. 90 коп. -втрати від інфляції, 455 грн. 66 коп. -3% річних за користування чужими коштами та 773 грн. 55 коп. - пеня.

Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 13/04 від 14.04.2011 року, згідно з яким він зобов'язався надати відповідачу комплекс послуг з проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища та трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці персоналу замовника, згідно із затвердженим ним Переліку професій персоналу Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство», які підлягають атестації робочих місць у 2011 році, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити якісно надані послуги.

Позивач вказав, що на момент його звернення до суду заборгованість відповідача перед ним складала 9900 грн. 00 коп. На суму основної заборгованості позивачем нараховано 108 грн. 90 коп. -втрат від інфляції, 455 грн. 66 коп. -3% річних за користування чужими коштами та 773 грн. 55 коп. пені.

В процесі розгляду справи господарським судом сторонами подано докази оплати суми основного боргу, згідно з платіжним дорученням № 9666 від 12.12.2012 року в сумі 9900 грн. 00 коп.

Від стягнення нарахованих інфляційних, річних та пені позивач не відмовився, що підтверджується заявою про уточнення позовних вимог від 26.12.2012 року, згідно з якою позивач просить суд стягнути із відповідача 108 грн. 90 коп. -втрат від інфляції, 455 грн. 66 коп. -3% річних за користування чужими коштами, 773 грн. 55 коп. пені та 1123 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 14 квітня 2011 року між Державним підприємством «Дрогобицьке лісове господарство»(надалі по тексту рішення -відповідач, замовником -згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» (надалі по тексту рішення -позивач, виконавець згідно договору) було укладено договір про надання послуг № 13/04 (надалі по тексту рішення - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язався надати комплекс послуг з проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища та трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці персоналу замовника, згідно затвердженого ним Переліку професій персоналу Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство», які підлягають атестації робочих місць у 2011 році, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити якісно надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість усіх послуг, які доручаються виконавцю надати за даним договором, згідно з кошторисом, складає 9900 грн. 00 коп.

Строк надання послуг відповідно до п. 3.1 договору становить 25 днів з дня отримання виконавцем коштів згідно з пунктом 6.2. договору.

Відповідно до п. 6.2 договору замовник протягом 10-ти днів з дня укладення даного договору зобов'язаний сплатити виконавцю 50% вказаної в договорі (кошторисі) вартості наданих послуг. Відповідно до п. 6.3 договору замовник зобов'язаний повністю оплатити вартість наданих послуг (п.2.1 договору) протягом десяти днів з моменту підписання акту про надання послуг.

Позивачем договірні зобов'язання виконано в повному обсязі, що підтверджується Актом № 13/04 від 04.05.2011 року про надання послуг до договору про надання послуг № 13/14 від 14 квітня 2011 року.

Докази оплати вартості послуг на момент звернення позивача до суду були відсутні. У процесі розгляду справи по суті відповідачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 9666 від 12.12.2012 року про оплату узгодженої вартості отриманих ним послуг в сумі 9900 грн. 00 коп. Позивачем підтверджено здійснену оплату.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Згідно зі ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Як вбачається із матеріалів справи сторонами підписаний Акт № 13/04 від 04.05.2011 року про надання послуг до договору про надання послуг № 13/14 від 14 квітня 2011 року.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України.

Як зазначено у ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України положення глави про послуги можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (п. 6 ст. 883 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема Акту № 13/04 від 04.05.2011 року позивачем роботи були виконані належним чином, жодних претензій чи зауважень щодо якості виконаних робіт відповідачем заявлено не було. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься у статті 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610 та 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, на момент звернення позивача до суду у відповідача існувала заборгованість в розмірі 9900 грн. 00 коп., що є порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення оплати вартості наданих послуг в порядку та на умовах встановлених договором про надання послуг, та стало підставою для нарахування позивачем 108 грн. 90 коп. -втрат від інфляції, 455 грн. 66 коп. -3% річних за користування чужими коштами та 773 грн. 55 коп. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором № 13/04 від 14.04.2011 року і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, втрати від інфляції за час прострочення становлять 108 грн. 90 коп., 3% річних за користування чужими коштами - 455 грн. 66 коп. Розрахунок здійснений математично правильно.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. А відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку несвоєчасного виконання сторонами зобов'язань по даному договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи наведене, здійснену позивачем оплату суми основної заборгованості, а також п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, який надає право суду приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд вважає доцільним зменшити розмір пені на 50% виходячи із наступного.

Строк надання послуг, відповідно до п. 3.1 договору становить 25 днів з дня отримання виконавцем коштів згідно з пунктом 6.2. договору. Відповідно до п. 6.2 договору замовник протягом 10-ти днів з дня укладення даного договору зобов'язаний сплатити виконавцю 50% вказаної в договорі (кошторисі) вартості наданих послуг. А відповідно до п. 7.2 договору у випадку невиконання умов цього договору замовником, виконавець має право відмовитись від виконання своїх зобов'язань.

Як встановлено судом, відповідачем не виконано умови п. 6.2 договору та не здійснено 50% передоплати, тобто обумовленої сторонами у 2.1 вартості послуг, проте позивач не скористався наданим йому правом відмови від виконання своїх договірних зобов'язань та здійснював узгоджені договором послуги на свій власний ризик.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 108 грн. 90 коп. втрат від інфляції, 455 грн. 66 коп. 3% річних за користування чужими коштами та 386 грн. 78 коп. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись наведеними вище нормами та ст. ст. 33, 34, 43, 49 п.1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство»( 82100, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 29, код ЄДР 00992390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»(79057, м. Львів, вул. Антоновича, 128, код ЄДР 32800226) 108 грн. 90 коп. втрат від інфляції, 455 грн. 66 коп. 3% річних за користування чужими коштами, 386 грн. 78 коп. пені, 1123 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на послуги адвоката та 1545 грн. 12 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство»(82100, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 29, код ЄДР 00992390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»(79057, м. Львів, вул. Антоновича, 128, код ЄДР 32800226) 9900 грн. 00 коп. боргу.

Відмовити частково в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство»( 82100, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 29, код ЄДР 00992390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»(79057, м. Львів, вул. Антоновича, 128, код ЄДР 32800226) 386 грн. 77 коп. пені.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.01.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв