Рішення № 28623261, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/16721-2012 14.01.13За позовом: Приватного підприємства "Нові технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі -Холдінг"

про стягнення 605 494,87 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Хомяк О. М. -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі -Холдінг" заборгованості за Договором № 343Б від 23.11.2011 про надання послуг зі збирання врожаю зернових та бобових культур в розмірі 605 494,87 грн., в тому числі 587 440,00 грн. основного боргу, 18 054,87 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/16721-2012, розгляд справи призначено на 17.12.2012.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 17.12.2012 представників сторін розгляд справи відкладено на 14.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 14.01.2013 з'явився, надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.01.2013 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання про подачу заяви Приватним підприємством "Нові технології" про визнання кредиторських вимог у справі № 5011-46/5221-2012 про визнання бакаутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі -Холдінг".

Розглянувши вказане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як слідує з п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009, № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Оскільки станом на сьогоднішній день питання про винесення ухвали підготовчого засідання у справі № 5011-46/5221-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг", порушеної за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", вирішено по суті не було, офіційне оприлюднення ухвали підготовчого засідання та публікація в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство боржника не мало місця, то суд вважає, що подання заяви Приватним підприємством "Нові технології" про визнання грошових вимог до боржника буде вважатися, як подана передчасно за відсутності необхідних на те правових підстав.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.01.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

23.11.2011 між ТОВ "Стіомі -Холдінг", як замовником (надалі -відповідач) та ПП "Нові технології", як виконавцем (надалі -позивач) укладено Договір № 343Б.

Згідно з пунктом 1.1. Договору виконавець зобов'язується виконати роботи зі збирання врожаю зернових та бобових культур -кукурудзи, надалі пойменованих «с/г культури», а замовник зобов'язується прийняти роботи та здійснювати їх оплату на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до специфікації № 1 до договору вартість одного гектару збирання врожаю кукурудзи становить 280,00 грн.

На виконання умов Договору позивач виконав на користь відповідача роботи на загальну суму 587440,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: від 23.02.2012 на суму 50260,00 грн., від 23.02.2012 на суму 39760,00 грн., від 24.02.2012 на суму 44800,00 грн. від 24.02.2012на суму 27160,00 грн., від 25.04.2012 на суму 286300,00 грн., від 14.06.2012 на суму 139160,00 грн., які підписані представниками сторін та посвідчені печатками останніх.

Згідно з пунктом 4.3. Договору замовник зобов'язується провести оплату робіт виконавця після закінчення збирання врожаю, при наданні актів виконаних робіт, з моменту виставлення рахунку.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією від 06.07.2012 про оплату послуг. На доказ направлення вказаної претензії позивач надав копію опису вкладення в цінний лист від 10.07.2012 та копію фіскального чеку № 2998 від 10.07.2012.

Проте відповідач відповіді на претензію не надав, за надані на його користь послуги у сумі 587440,00 грн. не розрахувався.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку по оплаті наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором з надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901- ст. 907 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач надав на користь відповідача послуги на загальну суму 587440,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: від 23.02.2012 на суму 50260,00 грн., від 23.02.2012 на суму 39760,00 грн., від 24.02.2012 на суму 44800,00 грн. від 24.02.2012на суму 27160,00 грн., від 25.04.2012 на суму 286300,00 грн., від 14.06.2012 на суму 139160,00 грн., підписаними сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки надання послуг відбувалося на договірній та платній основі, а строк проведення розрахунків не встановлений ані угодою сторін, ані законом, то це зумовлює застосування ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією від 06.07.2012 про оплату послуг. На доказ направлення вказаної претензії позивач надав копію опису вкладення в цінний лист від 10.07.2012 та копію фіскального чеку № 2998 від 10.07.2012.

Враховуючи норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 23.07.2012 оплати позивачу борг в повному обсязі за надані послуги.

Однак, відповідач, як у строк до 23.07.2012, так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо оплати за надані послуги не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 587440,00 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 587440,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 587440,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач в позовній заяві також просить стягнути з відповідача штрафу в розмірі 18054,87 грн.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо штрафу, який застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати заборгованості.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 18054,87 грн. за несвоєчасну оплату заборгованості задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 32827667) на користь Приватного підприємства "Нові технології" (30600, Хмельницька область, Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул. Шевченка, 67 корпус Є, код ЄДРПОУ 32607322) 587440,00 грн. (п'ятсот вісімдесят тисяч чотириста сорок гривень 00 коп.) основного боргу та 11748,80 грн. (одинадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень 80 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2013

Суддя О.А.Грєхова