Постанова № 28622291, 08.01.2013, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1618/4926/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2013 Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Гудкова С. В.

при секретарі - Яценко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними щодо відмови у визнанні статусу учасника бойових дій ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними щодо відмови у визнанні статусу учасника бойових дій .

Свій позов мотивував тим, що він знаходиться в запасі Збройних Сил України. Під час кадрової військової служби на офіцерських посадах Міністерства оборони СРСР його було направлено у відрядження з березня 1990 року по вересень 1990 року до військової частини 35710 в м.Гянжа (м.Кіровобад) Азербайджанської РСР для виконання урядового службово-бойового завдання по охороні громадського порядку та забезпеченню державної безпеки пов»язаних з масовими антисуспільними проявами при надзвичайних обставинах. Під час проходження служби ним виконувалась завдання в умовах збройного конфлікту на території Азербайжанської РСР і на прилеглих до них територіях віднесених до зони збройного конфлікту та під час контртерористичних заходів з охорони державних установ, військових комендатур, об»єктів стратегічного призначення, територіальної оборони населених пунктів, тощо.

Позивач, вважаючи, що він має право на отримання статусу учасника бойових дій, звернувся до Полтавського військового комісаріату для визначення йому цього статуту, але отримав відмову. Вказану відмову він вважає неправомірною, оскільки це суперечить вимогам ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постанови КМУ від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо скасування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач прохає визнати дії комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Полтавського обласного військомату неправомірними ; зобов»язати комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Полтавського обласного військомату визнати його учасником бойових дій та видати йому відповідне посвідчення .

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, прохав його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надіслав суду заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі, вважає своє рішення про відмову у визначенні позивачу статусу учасника бойових дій правомірним. Прохає в позові відмовити.

Заслухавши позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, 1966 року народження, в даний час знаходиться в запасі Збройних Сил України. Під час кадрової військової служби на офіцерських посадах Міністерства оборони СРСР його було направлено у відрядження з березня 1990 року по вересень 1990 року до військової частини 35710 в м.Гянжа (м.Кіровобад) Азербайджанської РСР для виконання урядового службового-бойового завдання по охороні громадського порядку та забезпеченню державної безпеки пов»язаних з масовими антисуспільними проявами при надзвичайних обставинах.

Вищезазначені обставини підтверджуються архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України за № 1313/1 від 06.07.2012 року (а.с.26), та філіалу Центрального архіву Міністерства Оборони Російської Федерації за № 19/4230 від 18.01.2012 року (а.с.25), № 20/986 від 15.03.2012 р. (а.с.9).

З пояснень свідка ОСОБА_2, допитаного в судовому засіданні, письмового, нотаріально посвідченого пояснення ОСОБА_3 (а.с.20), які також з березня 1990 року по вересень 1990 року перебували у відрядженні у військовій частині 35710 в м.Гянжа (м.Кіровобад) Азербайджанської РСР та вищезазначених архівних довідок вбачається, що у квітні 1990 року позивач ОСОБА_1 був призначений на посаду командира мотострілецького взводу в/ч 35710 в м.Ганжа (м.Кіровобад) і перебував на цій посаді до вересня 1990 року . Їх службовий підрозділ виконував службові обов»язки в бойовій екіпіровці, охороняючи військовий та цивільний аеропорти та трасу Тбілісі-Баку. Крім цього, вони брали участь у ліквідації наслідків збройного конфлікту між азербайджанським та вірменським населенням, де конфліктуючи сторони мали вогнепальну в тому числі і бойову зброю.

У листопаді 2012 року позивач звернувся з відповідною заявою до комісії обласного військового комісаріату по визначенню статусу учасника бойових дій з проханням визнати його учасником бойових дій. За результатами розгляду вищезазначеної заяви комісією було прийнято рішення (витяг із протоколу № 7431 засідання комісії обласного військомату а.с.21), яким відмовлено позивачу у визначенні його учасником бойових дій, у зв»язку з тим, що Азербайджан не входить до Переліку держав і бойових дій на їх території, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63.

Суд вважає вищезазначене рішення комісії незаконним, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій на території інших країн визнаються військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, КДБ та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців МВС колишнього РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», такий перелік затверджено, а саме вказані держави, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території, де також міститься вказівка, що бойові дії велися і в «інших країнах після грудня 1979 року».

Отже, під визначенням «інші країни після грудня 1979 року», яке міститься в Постанові Кабінету Міністрів України № 63 від 8 лютого 1994 року, слід розуміти в т.ч. і колишній Союз РСР, оскільки 24 серпня 1991 року внаслідок проголошення України незалежною демократичною державою, Україна стала незалежною державою, по відношенню до будь- якої країни, в т.ч. і по відношенню до колишнього Союзу РСР. Таким чином, враховуючи те, що визначення «інші країни після 1979 року» міститься в Постанові Кабінету Міністрів України, яка прийнята у відповідності до законодавства незалежної держави України, то термін «інші країни» слід розуміти по відношенню саме до незалежної держави Україна, а не по відношенню до колишнього Союзу РСР.

У примітці № 6 до пункту «інші країни після грудня 1979 року» встановлено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялись військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

На відміну від інших приміток №№ 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 цього пункту, в яких безпосередньо зазначено, що вони поширюються на обмежене коло осіб, примітка 6 до пункту «інші країни після 1979 року», лише встановлює, що надання пільг військовим фахівцям, які направлялись Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР. При цьому зазначена примітка № 6 ніяким чином не обмежує коло осіб на яких розповсюджується позиція «інші країни після грудня 1979 року».

Чинне законодавство України не містить визначення терміну «бойові дії», а також вичерпних характеристик які б давали можливість визначити певні дії як бойові. Таким чином при визначенні чи мають дії, в яких позивач брав участь на території Азербайджанської РСР, характер бойових дій, слід враховувати в повному обсязі обставини, які супроводжували його перебування на зазначених територіях. При цьому слід враховувати, що загальновідомими є те, що в період, який передував відокремленню колишніх союзних республік Союзу РСР та створення на їх територіях незалежних держав, а саме в період з 1988 по 1991 роки в СРСР, зокрема Середньоазійских республіках виникали непоодинокі конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні сили СРСР у даних регіонах виконували бойові завдання, метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування Союзу РСР та партійної ідеології, що панувала у той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась, що не дає можливості встановити виключно з офіційних документів, якими в даному випадку є архівні довідки, чи мали зазначені спеціальні завдання, на виконання яких був направлений особовий склад підрозділу, і позивач в тому числі, участь у бойових діях на території Азербайджанської РСР.

Так, відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 21.09.2005 № 620/14- 110-1410 (а.с.19), Азербайджанська республіка визнає ведення бойових дій на території Автономної республіки у період з жовтня 1988 року до квітня 1994 року.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Суд при вирішенні даної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Відповідно до вищенаведеного суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у визначенні його учасником бойових дій є неправомірними, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», приміткою 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дії комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Полтавського обласного військомату щодо відмови у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій - неправомірними .

Зобов»язати комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Полтавського обласного військомату визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати йому відповідне посвідчення .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денннй термін після її проголошення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Гудков С. В.