Постанова № 28619356, 10.01.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року Справа № 5002-27/2890-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Балюкової К.Г.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Янюк О.С.) від 18.10.2012 у справі №5002-27/2890-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (Бериславське шосе.ю 1, Херсон, 73000)

до Колективного підприємства "Альянс" (вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, 57В/2А, Сімферополь, 95022)

про стягнення 69825,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2012 у справі №5002-27/2890-2012 (суддя Янюк О.С.) позов Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль" до Колективного підприємства „Альянс" про стягнення 69825,55 грн. задоволений частково.

Стягнуто з Колективного підприємства „Альянс" на користь Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль" 4832,15 грн., з яких 4674,34 грн. -пеня, 157,81 грн. - 3% річних. В інший частині позову відмовлено. Стягнуто з Колективного підприємства „Альянс" на користь Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль" витрати по сплаті судового збору у розмірі 111,38 грн.

Рішення мотивовано тим, що, оскільки договір, укладений між сторонами, є розірваним, то правовідносини сторін щодо повернення авансового платежу є позадоговірними, отже до них застосовуються норми глави 83 Цивільного кодексу України України. Однак, позивач не застосував ці норми для обґрунтування своїх позовних вимог, а господарськи й суд не наділений правом змінювати підстави позову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати прийняте рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 60000,00 грн. збитків та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач визначає правову природу своїх позовних вимог як збитки та наполягає на їх задоволенні у повному обсязі. Під збитками позивач розуміє грошові кошти, які були сплачені за роботу (розроблення проектної документації), результат якої замовником не отриманий, а отже сплачені грошові кошти є втратами у вигляді невиконання відповідачем умов договору та не досягнення мети укладеного договору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 скарга прийнята до провадження.

У чергове судове засідання представники сторін не з'явились, про дату і час розгляду скарги були повідомлені належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

10.03.2011 між ПАТ Херсонська ТЕЦ (Замовник) і КП "Альянс"(Підрядник) укладено договір № 327/32 (далі -Договір, а.с. 10-11), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язки виконати роботи по розробці проектної документації на реконструкцію мережевих насосів із впровадженням енергозберігаючих технологій згідно технічного завдання на проектування. Замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи на умовах Договору (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2011 (п. 10.5 Договору).

Згідно із п. 1.2 Договору обсяг робіт, передбачених у п. 1.1 Договору, визначається погодженим сторонами кошторисом, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт складає 299 322,01 грн (249 435,01 грн -вартість робіт, 49 887,00 грн - ПДВ).

Згідно з п.2.2 Договору Замовник здійснює оплату робіт Підряднику у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 60 000,00 грн протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Договору.

Повний розрахунок після підписання Замовником актів за формою КБ-2в та довідки КБ-3 (п.2.3 Договору).

Пунктами 3.1 і 3.2 Договору передбачені умови щодо терміну виконання робіт. Так, Підрядник зобов'язаний почати роботи після підписання Договору, отримання початкових даних і здійснення передоплати. Закінчення робіт визначалося сторонами 01.12.2011.

Згідно п. 4.1 Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки КБ-3, за наявності позитивного експертного висновку.

За умовами додаткової угоди від 22.08.2011 (а.с. 15) строк дії Договору і термін виконання робіт Підрядником продовжено до 30.04.2012.

На виконання взятих зобов'язань Замовником згідно платіжного доручення від 14.04.2011 № 2924 було перераховано Підряднику грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн (а.с. 16).

Листом за вих. 01-4/1281 від 05.06.2012 (а.с. 17) Замовник звернувся до Підрядника з претензією, в якій вимагав виконати зобов'язання за Договором або повернути грошові кошти, які були сплачені ПАТ Херсонською ТЕЦ у якості передоплати за Договором. Вищевказана вимога надіслана відповідачу 07.06.2012, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та штемпелем підприємства поштового зв'язку на відповідному конверті (а.с. 62).

Проте, взятих на себе зобов'язань за Договором підрядником (відповідачем) виконано не було, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим у силу ст. 629 ЦК України він є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ст. 882 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання відповідача виконати роботи виникло з дати перерахування позивачем суми передоплати у розмірі 60 000,00 грн, тобто з 14.04.2011, та мало бути виконане до 30.04.2012, як це передбачено Додатковою угодою.

Однак, відповідач передбачені умовами Договору зобов'язання не виконав. Доказів повернення відповідачем перерахованих йому від позивача грошей також не надано.

В матеріалах справи знаходиться лист-претензія від 05.06.2012, який, судом першої інстанції був розцінений як одностороння відмова від договору. Таким чином, місцевим господарським судом зроблений висновок про розірвання договору в односторонньому порядку з 07.06.2012.

Судова колегія не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції.

Так, зі змісту додаткової угоди №1 від 22.08.2011 до Договору вбачається, що договір діє до 30.04.2012. Отже, станом на час пред'явлення вищевказаної претензії договір закінчив свою дію.

Таким чином, на час звернення позивача до суду між сторонами були відсутні договірні відносини.

Виходячи з цього, оскільки відповідачем своє зобов'язання з розробці проектної документації не виконано, повернення авансового платежу, сплаченого позивачем на виконання договору, повинно здійснюватися на підставі норм глави 83 Цивільного кодексу України.

Проте, зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач (скаржник) наполягає на тому, що невиконання відповідачем зобов'язань за Договором завдало позивачу збитки у розмірі перерахованого авансового платежу у розмірі 60 000,00 грн. Таке твердження позивача є хибним з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, цивільно-правова деліктна відповідальність настає за наявності складу правопорушення, яка включає такі елементи як протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду.

Для деліктного зобов'язання наявність усіх чотирьох складових складу правопорушення є обов'язковою.

Жодних доказів на підтвердження наявності саме збитків у розумінні вищенаведених норм законодавства судам першої чи апеляційної інстанції позивачем не надано.

Як вже встановлено, до правовідносини сторін у справі повинні застосовуватися норми глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Не застосування вказаних норм для обґрунтування позивачем своєї правової позиції стало підставою для відмови місцевим господарським судом у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 60000,00 грн.

Із даним висновком господарського суду Автономної Республіки Крим судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підстава позову не залежить від норм матеріального права, які підлягають застосуванню судом при вирішенні конкретного спору.

Відтак зміна предмету позову означає зміну вимоги, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується ця вимога.

При цьому, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас, і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Аналогічна позиція викладена у п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18.

Стаття 6 Закону України "Про статус суддів" відносить до обов'язків суддів при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що звернення до господарського суду зазначених у цій нормі юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведеного господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Наведена позиція викладена у п. 16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 №01-08/369.

Матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням від 14.04.211 №2924 позивач перерахував відповідачеві 60000,00 грн. у рахунок передоплати. Доказів виконання своїх обов'язків за договором відповідачем суду не надано. На час розгляду справи перераховані позивачем кошти Публічному акціонерному товариству "Херсонська теплоелектроцентраль" відповідачем повернуті не були, доказів протилежного суду не надано.

Отже позивач має право на повернення виконаного у зобов'язанні (за договором) у порядку ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідач зобов'язаний повернути позивачеві грошові кошти у розмірі 60000,00 грн.

У той же час, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені на підставі п. 6.2 Договору у розмірі 9445,82 грн. за період з 01.05.2012 по 16.07.2012.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі порушення строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 1 % від загальної вартості робіт, за кожний день затримки.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.26), містить обмеження, встановлені ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка передбачає, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що наведена норма застосовується за умови несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. У даному випадку передбачена п.6.2 Договору пеня є санкцією за порушення строків виконання робіт. Отже, обмеження у розрахунку розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим пеня повинна розраховуватися з урахуванням 1 % -ставки від загальної вартості робіт (відповідно до п. 6.2 Договору).

Водночас, з огляду на приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, господарський суд приймаючи рішення має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо є клопотання заінтересованої сторони; і оскільки зазначеного клопотання не надходило, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі: в сумі 9445,82 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що припинення дії Договору не звільняє сторону від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, отже нарахування пені не повинно обмежуватися датою закінчення дії договору чи датою його розірвання (надіслання претензії), як помилково зазначив суд першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 379,73 грн. за період з 01.05.2012 по 16.07.2012 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Задовольняючи вказані вимоги позивача частково - у розмірі 157,81 грн. за період з 1506.2012 по 16.07.2012 місцевий господарський суд посилався на приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, з чим колегія суддів погодитись не може.

Так, стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність виключно за невиконання грошового зобов'язання, що виключає можливість її застосування та, відповідно, нарахування 3% річних на суму, що відшкодовується в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 26.01.2012 у справі № 5002-26/2636-2011.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 60000,00 грн. основного боргу та 9445,82 грн. пені. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 379,73 грн. слід відмовити.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи, що привело до прийняття неправильного рішення та є підставою для скасування рішення та прийняття нового згідно з п.2 ст.103 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2012 у справі №5002-27/2890-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства "Альянс" (код ЄДРПОУ32468182; вул. лінки/Дерюгіної, 57в/2а, м. Сімферополь, 95000) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 00131771; Бериславське шосе, 1, м.Херсон, 73036) 60000, 00 грн. (шістдесят тисяч грн. 00 коп.) основного боргу та 9445,82 грн (дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять грн. 82 коп.) пені.

В решті позовних вимог відмовити.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді К.Г. Балюкова

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль (Бериславське шосе.ю 1,Херсон,73000)

2. Колективне підприємство "Альянс" (вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, 57В/2А,Сімферополь,95022)