Рішення № 28617893, 14.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/16158-2012 14.01.13

14.01.2012Справа № 5011-53/16158-2012 За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"

про здійснення страхового відшкодування 16 745,13 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 579,84 грн. та 1 165,29 грн. пені.

Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 015.0026726.143 від 21.08.2009, предметом якого є майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу КІА державний реєстраційний номер № АА 7469 ЕВ внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на ремонт пошкодженого автомобіля марки КІА д/н АА 7469 ЕВ, а тому позивачем відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу Мітсубіcі д/н 67828 КХ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому регресну вимогу про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/16158-2012, розгляд справи призначено на 17.12.2012.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 17.12.2012 представників сторін та невиконання останніми вимог ухвали суду розгляд справи відкладено на 14.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 14.01.2013 не з'явився, проте через канцелярію суду подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 14.11.2011 та ухвала суду від 17.12.2012 були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позивачем у позовній заяві та у Витязі з ЄДР, однак ухвали суду останнім не отримані, у зв'язку з вибуттям з зазначеної адреси, що підтверджується довідками поштової установи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.01.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.08.2009 між ЗАТ "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (змінило назву на ПрАТ "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ") та Руденко Д. В. укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 015.0026726.143 від 21.08.2009 (надалі -договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу КІА державний реєстраційний номер № АА 7469 ЕВ.

12.04.2010 року в 18.25 год. водій Ткаченко О.В., керуючи автомобілем Мітсубісі д/н 67828 КХ, на перехресті вул. Малокитаївська та вул. Цимбалів Яр в м. Києві під час повороту праворуч не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем КІА д/н АА 7469 ЕВ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, ДТП сталася в результаті порушення Ткаченком О.В. вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.04.2010 року № 3-4479/10.

Відповідно до звіту № 3106 від 30.04.2010 року про оцінку КТЗ, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу КІА д/н АА 7469 ЕВ станом на 30.04.2010 складає 16 100,88 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 1249.206.10.01.01 від 02.06.2010 на суму 15579,84 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 15 579,84 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 8644 від 10.06.2010.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 15 579,84 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Мітсубісі д/н 67828 КХ, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують автомобіль Мітсубісі д/н 67828 КХ на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № ВЕ/519874 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № ВЕ/519874) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн. та встановлена франшиза в розмірі 510,00 грн.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № ВЕ/519874 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий -МТСБУ) відповідну заяву.

Відповідно до п. 37.1. ст. 37 вказаного закону, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з регресною вимогою № 506/02-02 від 12.03.2011 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 15 579,84 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 16.03.2011, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму страхового відшкодування не виплатив.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 15 069,84 грн. (15 579,84 грн. -510,00 грн. франшизи за Полісом № ВЕ/519874).

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 1 165,29 грн. пені нарахованої на суму страхового відшкодування в розмірі 15 579,84 грн.

Правовідносини у сфері страхування регулюються, зокрема главою 67 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за змістом яких сторонами за договором страхування є страховик та страхувальник, між якими в силу договору страхування виникають цивільні зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача на підставі приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", перейшло саме право вимоги, яке особа, якій було завдано збиток, мала до відповідача, як до страховика цивільної-правової відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

Натомість, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування відповідачем страхової виплати. Тобто, між сторонами спору не виникло договірних відносин, оскільки зобов'язання відповідача відшкодувати шкоду не пов'язане з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, що унеможливлює висновок про наявність між сторонами зобов'язання, а відтак і застосування відповідальності за його порушення.

До аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України в постанові № 5-66/7/16/2012 від 16.10.2012.

Таким чином, нарахування пені на суму страхового відшкодування в порядку регресу є безпідставним.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частково задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам (частина 5 статті 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13Є, ідентифікаційний код 31451838, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний номер 30968986) 15 069,84 грн. (п'ятнадцять тисяч шістдесят дев`ять гривень 84 коп.) страхового відшкодування, 1448,48 грн. (одну тисячу чотириста сорок вісім гривень 48 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.2013

Суддя Грєхова О.А.