Рішення № 28617156, 10.01.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/235/86/13 р.

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року м. Красноармійськ

у складі: головуючого -судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В.

за участі: позивача ОСОБА_1

адвоката позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики;

за зустрічним позовом: ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, 27 листопада 2012 року звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 29 вересня 2010 року відповідачка, ОСОБА_4, взяла у нього в борг, гроші на суму 28280 грн., які зобов'язалась повернути до 2 вересня 2011 року про що відповідачкою власноручно написана відповідна розписка.

Відповідно до ст. ст. 1076, 1047 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей та укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Вказана грошова сума була отримана відповідачкою про що зазначено в розписці.

У визначений в розписці термін відповідачка борг не повернула. На його пропозицію про добровільну сплату боргу відповіла відмовою.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти від простроченої суми.

Три проценти річних за один день прострочення складає: 3% / 365 днів = 0,008%. Розмір сплати за прострочення грошового зобов'язання складає: 28280 грн. * 0,008% = 2,3 грн. Термін прострочення боргу за розпискою від 29.9.2010 р. складає 450 днів. Таким чином, відповідачка разом з сумою боргу повинна сплатити йому 3 % річних у розмірі: 2,3 грн. * 450 днів = 1035 грн.

Виходячи з наведеного позивач просить задовольнити його позов, а також просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму боргу 28280 грн.; 3% річних у розмірі 1035 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні позивач доводи своєї позовної заяви підтримав та просить її задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_4, позов не визнала, оскільки вона розписку написала під впливом обману, фактично вона гроші від позивача не отримувала.

Не визнаючи позовних вимог, відповідачка ОСОБА_4 заявила зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_4 вказала, що дійсно 29 вересня 2010 року, вона ОСОБА_4, власноручно написала розписку в якій вказала, що взяла в борг, у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 28280 грн., які зобов'язалась повернути до 2 вересня 2011 року.

Позивачка вважає вказаний договір позики недійсним з наступних підстав:

29 вересня 2010 року ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 28280 грн. їй у борг не давав, а змусив написати її вказану розписку під впливом обману (пояснивши, що дві попередні розписки він загубив) та психологічного насильства над нею з його боку (погрожував їй фізичною розправою).

Відповідно ст. 1051 ЦК України - позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речи насправді не були одержані ним від позичальника, або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем, або під впливом тяжкої обставини.

З 01 червня 2008 року до квітня 2011 року включно, вона працювала у якості продавця у приватного підприємця ОСОБА_1 у мебельному магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2»який розташований у будинку побуду «Колос»на мрн. «Южний», м. Красноармійська, а також в мебельному магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3»розташованому на Привокзальній площі м. Красноармійська.

У вересні 2010 року, вона взяла з каси магазину 11000 грн. для своїх потреб і написала ОСОБА_1 розписки, що взяла ці кошти у нього у борг.

Після цього з вересня 2010 року ОСОБА_1 припинив виплачувати їй заробітну плату у зв'язку з тим, що в неї була перед ОСОБА_1 заборгованість у сумі 11000 грн. і позивач їй пояснив, що своєю заробітною платою вона буде відшкодовувати борг який йому винна.

У грудні 2010 року, вона ще раз взяла, з каси магазину 8000 грн. для своїх потреб і написала ОСОБА_1 розписки, що взяла ці кошти у нього у борг.

Розмір її заробітної плати складав 1100 грн. на місяць.

ОСОБА_1 не виплачував їй заробітну плату с вересня 2010 року до квітня 2011 року включно, тобто вісім місяців.

Згідно їх домовленості ці кошти йшли на погашення заборгованості. Розмір погашеної нею заборгованості складає 8800 грн.

Крім того 12.03.2012 року вона віддала ОСОБА_1 в рахунок її заборгованості 500 грн.

Таким чином на сьогоднішній час вона залишилась винна ОСОБА_1 кошти у розмірі 9700 грн. і не відмовляється сплатити йому ці кошти.

Виходячи з наведеного відповідачка просить суд ухвалити рішення згідно якого визнати недійсним договір позики укладений 29 вересня 2010 року між нею ОСОБА_4 та ОСОБА_1, згідно якого вона взяла у борг у ОСОБА_1 гроші у сумі 28280 грн., та зобов'язалась вказану суму повернути йому до 02 вересня 2011 року.

Позивач зустрічний позов ОСОБА_4 не визнав, оскільки відповідачка у нього тільки проходила стажування для подальшої роботи у якості продавця, тому її ствердження, що він має перед нею борг безпідставні.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10. ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка по справі, ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_1 гроші на свої потреби у сумі 28280 грн. і обіцяла повернути позичу у справі гроші до 02 вересня 2011 року, що підтверджується письмовою розпискою відповідачки у справі на а.с. 22, яку відповідачка писала у присутності свідків.

Стаття 1047 Цивільного кодексу України встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа -незалежно від суми. На підтвердження укладання договори позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Але до теперішнього часу відповідачка не повернула ОСОБА_1 грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України -якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 цього кодексу.

Таким чином, діючим законодавством передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, відповідачка незаконно не повертаючи позику умисно перешкоджає позивачу у справі розпоряджатися своєю власністю, чим прямо порушує вимоги ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України відповідно до яких, кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що 12 березня 2012 року ОСОБА_4 повернула з загального боргу 500 грн. ОСОБА_1, що підтверджується розпискою позивача на а.с. 11 та його поясненнями у судовому засіданні.

Виходячи з наведеного суд вважає необхідним задовольнити позов ОСОБА_1 у сумі: 28280 грн. -500 грн. = 27780 грн. Таким чином, три процента на суму 27780 грн. необхідно нарахувати з 13 березня 2012 року по день звернення до суду, тобто по 27 листопада 2012 року, що складає 259 днів. Всього заборгованість складала 450 днів, з яких за 191 день необхідно три процента нарахувати на суму 28280 грн. і за 259 днів на суму 27780 грн., що складає:

2,3 грн. х 191 день = 439 грн. 30 коп.;

2,2 грн. х 259 днів = 569 грн. 80 коп., а всього -1009 грн. 10 коп.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача в примусовому порядку суму боргу - 27780 грн. та 3 % річних у розмірі 1009,10 грн., а всього 27780 грн. + 1009,10 грн. =28789,10 грн.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача у справі необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1 % від суми задоволеного позову, що складає - 287,89 грн.

В той же час суд не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору позики від 29 вересня 2010 року недійсним и вважає необхідним відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог. До такого висновку суд прийшов з наступного.

Відповідачкою у справі не надано жодного доказу відносно того, що нібито ОСОБА_1 змусив її написати розписку про наявність боргу у розмірі 28280 грн. З часу написання розписки, тобто з 29 вересня 2010 року пройшов значний час, більше двох років і за цей період відповідачка не зверталася з заявою про визнання договору позики недійсним, або з заявою, що ОСОБА_1 змусив її написати розписку під впливом обману.

Суд не може прийняти до уваги ствердження представника відповідачки ОСОБА_4 відносно того, що нібито відповідачка працювала у позивача, який не сплачував їй заробітну плату, тому вона у вересні 2010 року з каси магазина на свої потреби взяла кошти у сумі 11000 грн., а також у грудні 2010 року ще взяла з каси 8000 грн., оскільки невиплата заробітної плати є іншим предметом спору і не може розглядатися при виникненні спору про стягнення боргу за договором позики.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що самовільне вилучення грошей з каси містить в собі ознаки злочину, у вигляді таємного викрадення чужого майна.

Виходячи з наведеного суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_4

На підставі викладеного та, керуючись ст.,ст. 316,317,319, 321,513,520,533,553,625, 1046 -1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Красноармійська, Донецької області, инд.код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму боргу 27780 грн., три відсотка річних у сумі 1009 грн. 10 коп., та судові витрати у сумі 287 грн. 89 коп., а всього 29076 грн. 99 коп. (двадцять дев'ять тисяч сімдесят шість грн. 99 коп.).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: