Ухвала суду № 28616588, 14.01.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"14" січня 2013 р. Справа № 0670/5426/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" грудня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум" звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області із складання і надсилання податкового повідомлення - рішення № 0000892201 від 30 липня 2012 року без здійснення розрахунку зменшення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ "Фабрика Класум", відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України; визнати неправомірними дії відповідача із зменшення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ "Фабрика Класум" на 102412 грн. у ІІІ кв. 2011 року, а також скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000892201 від 30 липня 2012 року про зменшення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ "Фабрика Класум", на 102412 грн. у ІІІ кв. 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказана сума податку нарахована за віднесення ним до складу валових витрат, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби № 0000892201 від 30.07.2012року.

В решті позовних вимог відмовити.

В апеляційної скарзі ДПІ у Житомирському районі Житомирської області просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що податкове повідомлення - рішення № 0000892201 від 30 липня 2012 року скасуванню не підлягало, оскільки під час перевірки ТОВ "Фабрика Класум" не було надано належних документів, які б підтвердили правомірність віднесення експлуатаційних витрат та витрат з послуг по інформатизації та програмному забезпеченню, наданими приватним підприємцем ОСОБА_4 до складу валових витрат. В наданих позивачем актах виконаних робіт відсутнє підтвердження наданих послуг і їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, а тому постанова суду першої інстанції є незаконною.

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведеної працівниками Державної податкової інспекції у Житомирському районі виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року, крім інших, виявлено порушення вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за ІІ-ІІІ кв. 2011 року в сумі 1439789 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 94758 грн.

За результатами перевірки складено акт № 165/23-01/31106292/0110 від 27 січня 2012 року (а.с. 11-32).

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивач подавав на них заперечення (від 01.02.2012 року № 40), які листом № 1372 від 07 лютого 2012 року залишено без задоволення.

На підставі вказаного акта податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000162301 від 10 лютого 2012 року про зменшення на 1439789 грн. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, застосованого за порушення п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.139.1.3 ст. 139 Податкового кодексу України.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказаного рішення Державною податковою інспекцією у Житомирському районі прийнято нове рішення № 0000892201 від 30 липня 2012 року (а.с. 55) про зменшення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ "Фабрика Класум", на 102412 грн. у ІІІ кварталі 2011 року за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р.; п.п. 139.1.3 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що до складу сум, визначених в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні, увійшли порушення за неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартість наданих товариству приватним підприємцем ОСОБА_4 послуг інформатизації та програмного забезпечення та віднесення вартості відшкодування експлуатаційних витрат та за активну електроенергію ТОВ "Євроресурс". При цьому, податковий орган вказав на те, що в наданих позивачем актах виконаних робіт відсутнє підтвердження наданих послуг; акти виконаних робіт не підтверджені розрахунковими квитанціями, виставленими за експлуатаційні витрати, світло газ, воду, опалення, отже, не доведено їх зв'язку із господарською діяльністю підприємства, тощо.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 21), підприємством в період, що перевірявся віднесено до складу валових витрат вартість виконаних робіт по наданню послуг інформатизації та програмному забезпеченню приватним підприємцем ОСОБА_4 на суму 62635,00грн. (ІІ квартал 2011 року - 26635 грн., ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 62635 грн.). ТОВ "Фабрика Класум" безпідставно збільшує валові витрати на вказану суму.

Також в акті зазначено, що згідно штатного розкладу товариства, у комп'ютерному відділі рахується 3 працівники, яких достатньо для обслуговування комп'ютерної техніки і програмного забезпечення.

В наданих актах виконаних робіт, на підставі яких сформовано валові витрати, вказано лише кількість відпрацьованих годин, їх вартість і не описано фактично виконані роботи, які виконувались, що свідчить про відсутність підтвердження наданих послуг і їх зв'язок з господарською діяльністю товариства.

Задовольняючи позовні вимоги в цієї частині, суд першої інстанції правильно не погодився з такими твердженнями податкового органу з огляду на наступне.

Встановлено, що 01 січня 2011 року між позивачем (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договір, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до цих договорів роботи по обслуговуванню програмного забезпечення "Замовника" та інформатизації господарської діяльності.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції не встановлено, що укладений між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_4 договір віднесено законом до нікчемних, також відсутнє судове рішення про визнання його недійсним.

Виконання умов даного договору підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт з додатками про їх перелік від 30 квітня 2011 року (а.с.82-83), 31 травня 2011 р. (а.с.84-85), від 30 червня 2011 року( а.с. 86-87), 31 липня 2011 року (а.с. 88-89), 01 січня 2011 року (а.с. 90-91), 30 вересня 2011 року (а.с. 92-93), видатковими касовими ордерами, копії яких є в матеріалах справи (а с. 94-99).

Всі акти приймання-здачі виконаних робіт містять реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі, кількість господарських операцій і їх вартість. Перелік виконаних робіт зазначений у додатку до відповідного акта.

Серед обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, перелік яких містить частина 2 статті 9 вказаного Закону, зазначення зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю платника податків не передбачено.

Крім того, в акті перевірки ( а.с. 22) зазначено, що підприємством в періоді, що перевірявся віднесено до складу валових витрат вартість відшкодування експлуатаційних витрат та за активну електроенергію ТОВ "Євроресурс" на суму 71878 грн. ( ІІ кв. 2011 року -55730 грн., ІІ-ІІІ кв. 2011 року -71878 грн.)

В акті вказано, що акти № 2, № 6 за активну електроенергію згідно акту № 05180 не несуть інформації, яка підтвердила б факт використання електроенергії ТОВ "Фабрика Класум", оскільки в акті № 05180 "порушень правил користування електроенергією", назва споживача: "Імперія кухонь" і кафе " Бархат" відомча належить ТОВ "Євроресурс".

Крім того, податковий орган зазначає, що акти виконаних робіт не підтверджені розрахунковими квитанціями вставленими за експлуатаційні витрати, світло газ, воду, опалення, які мають безпосереднє відношення до ТОВ "Фабрика Класум" (товариством надано копії розрахунків, де отримувачем і платником послуг зазначено ТОВ Євроресурс", а не ТОВ "Фабрика Класум").

По вказаному факту судом встановлено, що відповідно до умов Договору оренди № 1 від 01 квітня 2011 року, укладеного між позивачем (орендар) і ТОВ "Євроресурс"(орендодавець) та Додатковою угодою до Договору оренди № 1 від 01 квітня 2011 року (а.с.100-108) ТОВ "Фабрика Класум" сплачує додатково до основного орендного платежу всі експлуатаційні та комунальні послуги, а саме: за використану електроенергію, земельний податок та інші експлуатаційні витрати, що підтверджується рахунками та актами виконаних робіт (а.с. 109-117). Витрати електроенергії фіксуються окремим лічильником № 0025371, встановленим на ланцюг живлення Трансформатор-Салон меблів "Імперія кухонь", інші експлуатаційні витрати та витрати по земельному податку нараховуються ТОВ "Фабрика Класум" по отриманим ТОВ "Євроресурс" рахункам пропорційно орендованій площі (436,4 м. кв.). Рахунок №2 від 14.04.2011 року та Акт № 6 від 27.05.2011 року на суму 11294,47 грн. надані ТОВ "Фабрика Класум " на основі акту № 05181 ( а.с. 109), рахунку № 94005181/акт 05181 від 31.03.2011 року, квитанції № ПН 1229 від 07.04.2011 року та підтверджують факт надання послуг освітлення.

Крім того, як вбачається з матеріалів між позивачем (суборендар) та ФОП ОСОБА_6 (орендодавець) було укладено договір суборенди № 1 від 07 вересня 2010 року. Відповідно до п.1.2 зазначеного договору, об'єкт суборенди знаходиться в орендному користуванні орендодавця у відповідності до Договору оренди № 1, укладеного 03 вересня 2010 року між орендодавцем та ТОВ "Євроресурс".

Таким чином судом встановлено, що за умовами вказаного договору компенсація за комунальні послуги, в тому числі експлуатаційні витрати, спожиту електроенергію проводилась позивачем на рахунок ТОВ "Євроресурс" в період дії Договору суборенди № 1 від 07.09.2010 року.

Також слід зазначити, що п. 5.8 зазначеного Договору суборенди експлуатаційні витрати, послуги зв'язку та комунальні послуги оплачуються Орендодавцем, але за рахунок Суборендаря. При цьому Орендодавець самостійно заключає договори з постачальниками цих послуг. Надсилає Суборендарю додатковий розрахунок з орендної плати, що дорівнює сумі витрат за такі послуги, разом з копіями комунальних рахунків та проводить сплату за цими рахунками, а Суборендар сплачує Орендодавцю зазначені суми, як орендну плату додатково до основного платежу на протязі трьох банківських днів з дати отримання такого рахунку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) та Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI (далі -ПК України)

Пунктом 5.1 статті 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 5.11 статті 5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями статей 138, 139 Податкового кодексу України.

Крім того, за приписами частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підстави та порядок формування платником податків валових витрат регламентується положеннями статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування валових витрат може бути визнано неправомірним.

Із змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для включення витрат до складу валових є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення містить посилання на порушення ТОВ "Фабрика Класум" підпункту 139.1.3 пункту 139.1 ст. 139 ПК України, відповідно до змісту якого не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг. Проте, зі змісту акту перевірки податковий орган не вказує на конкретне порушення вказаної норми статті та в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити в чому полягає дане порушення.

Також судом першої інстанції не встановлено порушення позивачем вимог п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, відповідно до якої, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом, не подано суду будь-яких доказів, які б ставили під сумнів неправомірність віднесення до складу валових витрат експлуатаційних витрат та витрат з послуг по інформатизації та програмному забезпеченню; використання придбаних послуг в оподаткованих господарських операціях позивача. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі обов'язок доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган - відповідача по справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що податковим органом необґрунтовано зменшено в оскаржуваному рішенні від'ємного значення об'єкту оподаткування за ІІІ кв.2011 року на суму 102412 грн., а тому правильно визнав нечинним та скасував податкове повідомлення - рішення № 0000892201 від 30.07.2012року.

Постанова суду є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ" вул. Садова, 49,с.Тетерівка,Житомирський район, Житомирська область,12420

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби пл.Перемоги, 2,м.Житомир,10014