Ухвала суду № 28615782, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К-23441/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року

у справі № 2-а-40295/09/2070

за позовом Приватного підприємства «Експресавтолюкс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Експресавтолюкс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі -відповідач) про визнання нечинним рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 травня 2009 року № 0004242301.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано нечинним рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0004242301 від 12 травня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Харківській області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці -магазину автозапчастин, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Маршала Конєва, 8, та належить суб'єкту господарської діяльності -ПП «Експресавтолюкс», за результатами якої складений акт від 21 квітня 2009 року на бланку № 007708 (зареєстрований у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 28 квітня 20069 року за № 3960/20/40/23/22647647).

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у неведенні ПП «Експресавтолюкс»обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 5360,00 грн. (на момент перевірки накладні не надані).

На вказаний акт перевірки позивачем до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були подані заперечення, в якому ПП «Експресавтолюкс»вказало, що накладні не були надані до перевірки у зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки був відсутній бухгалтер підприємства, у якого зберігаються усі первинні бухгалтерські документи. Також до заперечень буди додані копії накладних.

12 травня 2009 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі акта перевірки прийняла рішення № 0004242301, яким згідно зі статтею 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до ПП «Експресавтолюкс»штрафні (фінансові) санкції у сумі 10720,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення, з урахуванням того, що ненадання накладних продавцем позивача у момент перевірки, спричинене відсутністю бухгалтера підприємства, не свідчить про неведення суб'єктом підприємницької діяльності обліку товарних запасів, зважаючи на подані позивачем заперечення на акт перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

За приписами статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік -процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика -сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних .

Як вбачається з наявного в матеріалах справи наказу ПП «Експресавтолюкс»від 02 січня 2009 року № 97 «Про облікову політику підприємства на 2009 рік»(арк. справи 78-82), бухгалтерський облік на підприємстві ведеться бухгалтерією на чолі з головним бухгалтером (пункт 3.1 наказу), до обов'язків якого входить зберігання первинних документів та облікових регістрів (пункт 3.4 наказу).

Матеріали справи містять також копії прибуткових та видаткових накладних (арк. справи 27-34, 104-124, копії головної книги по бухгалтерських рахунках 631 «Розрахунки з постачальниками»та 282 «Товари в торгівлі»з розшифровками вказаних бухгалтерських рахунків»(арк. справи 35-38), а також оборотно-сальдові відомості (арк. справи 127-134), які підтверджують факт ведення позивачем обліку товарних запасів.

З огляду на встановлене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення, з огляду на відсутність у продавця позивача повноважень щодо зберігання первинних бухгалтерських документів, з урахуванням того, що позивач скористався правом наданим йому положеннями розділу 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), щодо подачі заперечень на акт перевірки.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна